У країні діє близько 50 ГЕС і 30 ТЕС. Виробництво електроенергії становить 51,4 млрд. кВт-г. Щорічно дефіцит електроенергії покривається частково за рахунок імпорту.
На 204 гірновидобувних підприємствах держсектору, що забезпечують 70% виробництва, працює 80 тис. чол. – майже 80% зайнятих в галузі.
Видобуток кам'яного вугілля ведеться на Чорноморському узбережжі, в районі Ереглі, Зонгулдак, Амасра і здійснюється державною організацією „Кам'яновугільні підприємства Туреччини”. Розробки бурого вугілля здійснюються на шахтах дочірніх компаній.
Видобуток нафти порівняно з розмірами її внутрішнього споживання незначний. В нафтодобувній промисловості акціонерному товариству „Турецька нафта” протистоять міжнародні нафтові монополії „Мобіл” та „Шелл”. Активізується приватний національний капітал, іноді у співробітництві з іноземним. Найбільш важливий район нафтовидобутку знаходиться в трикутнику Гарзан-Гермік-Роман (Південно-Східна Анатолія). Розпочався видобуток природного газу.
Залізна руда видобувається, головним чином, в Деврігі (іл Сівас), Хекімхан (іл Малатья). Держсектор забезпечує видобуток 75% усього видобутку руди та третину хромової руди. Оскільки більша частина хромової руди йде на експорт, темпи її видобутку визначаються кон’юнктурою на світовому ринку.
Видобуток мідної руди повністю контролює держава. Перша фірма діє в районі давнього видобутку міді – ілі Елязиг, друга – в ілі Артвін. Майже вся видобута мідна руда збагачується і переробляється в чорнову і рафіновану мідь.
Свинцевий і цинковий концентрати видобуваються переважно приватними підприємствами, які працюють в ілах: Кютахбя, Кайсері, Малатья, Баликесір.
Поклади марганцевої руди розробляються на рудниках біля Ереглі (Чорноморське узбережжя), в ілах Анкара та Денізлі. Видобуток ртуті зростає поблизу Коньї. Найважливіший район видобутку бокситів – Мілас. Алюмінієвий завод працює в Сейдішехірі.
Видобуток сірки ведеться в ілі Испарта і Денізлі. Розробка вольфрамової руди здійснюється головним чином в ілі Бурса.
Крім цього, в Туреччині видобувають барити, фосфорити, сурму, магнезит, азбест, наждак, флюорит, золото і срібло (в незначний кількості), мармур. В останні роки виявленні запаси уранової руди, але розробка їх ще не налагоджена.
Обробна промисловість забезпечує близько 70% усієї вартості промислової продукції. Усередині обробної промисловості основна частина виробництва припадає на харчову і легку – 44%, значний розвиток отримала промисловість, пов'язана з будівництвом – 15%. Певне місце в обробній промисловості зайняли нафтопродукти (12%), хімічна сировина, пластмаси і гумові вироби (9%), складання транспортних засобів, виробництво сільськогосподарських машин і знарядь (2%), складання і виробництво верстатів (2%), продукція електротехнічної промисловості (3%). На решту галузей припадає 13% виробництва. Тепер держсектор займає провідні позиції в ряді галузей обробної промисловості (металургійна, нафтохімічна, виробництво целюлози і паперу, спиртогорілчана, тютюнова), в промисловій інфраструктурі.
Харчосмакова промисловість дає 36% усієї продукції обробної промисловості. Вона представлена досить великими державними і кооперативними підприємствами (м'ясокомбінати, молочні, цукрові, вино-горілчані заводи і тютюнові фабрики), а також значною кількістю дрібних і середніх приватних підприємств, що випускають різноманітні продукти харчування.
У борошномельній, хлібопекарській і кондитерській промисловості панує приватний сектор, переважають невеликі підприємства. Нараховується 300 борошномельних заводів (більшість з них у великих містах). Частину муки дають дрібні сільські млини. Працюють макаронні і бісквітні фабрики, найбільші з них – у Стамбулі, Ізмірі. Туреччина експортує муку (головним чином, в Ірак, Іран, Румунію, Алжир), макарони і вермішель (в Саудівську Аравію, Німеччину, Ліван та ін.). Хлібобулочні вироби випікаються повсюдно кустарним способом. В Туреччині працюють рисоочисні фабрики.
Виробництво, внутрішній збут і експорт цукру, а також ціни на нього регулюються державою (з 24 цукрових заводів 19 є державними). Цукор експортують в основному в Ірак та Іран, а патоку – в Румунію, Болгарію, Нідерланди.
Кондитерські вироби виготовляють переважно на дрібних приватних підприємствах. Є також майстерні, що займаються виготовленням тістечок, тортів, східних солодощів. Найбільше кондитерське підприємство – шоколадна фабрика в Стамбулі, збудована за участю швейцарського капіталу.
М'ясо-рибна промисловість представлена перш за все м'ясокомбінатами державної організації „М'ясо-риба”. Вона заготовляє м'ясо, м'ясні вироби (в т.ч. консервовані), тваринні жири. В її розпорядженні рибоконсервні заводи та завод, що виробляє рибну муку (в Трабзоні). Приватному сектору належать невеликі м’ясо переробні підприємства. Створені перші великі сучасні приватні м'ясокомбінати („Яшар-холдінг”), акціонерні компанії з виробництва бройлерів. Частину м'яса (баранини, яловичини, бройлерів) експортують в сусідні держави. Пастеризоване молоко і молочні продукти виробляють заводи державної організації „Молочна промисловість Туреччини”, а також приватні, кооперативні підприємства. Інша продукція молочної промисловості – йогурт, бринза, вершкове масло.
Сотні дрібних, середніх і великих підприємств приватного сектора зайняті виробництвом рослинної олії – оливкової, соняшникової, кукурудзяної, бавовникової.
Об'єднання збутових кооперативів ТАРИШ має великі підприємства, що обробляють ізюм, інжир, фабрики маслинової олії, бавовноочисні фабрики і маргариновий комбінат, один з найбільших в Туреччині. Велика фабрика бавовняної олії працює в Адані, рафінування рослинної олії і виготовлення різних сортів мила і гліцерину налагоджено в Ізмірі, маргарину – на заводі в Бакиркьоє, що належить англо-голландсько-турецькій фірмі.
Управління державних монополій контролює соляні, спиртогорілчані, виноробні, тютюнові та інші підприємства. Діють виноробні підприємства приватного сектора. Деякі турецькі вина (переважно сухі) йдуть на експорт. Пивоварні заводи в основному приватні. Розвивається виробництво безалкогольних напоїв та розлив мінеральної і содової води.
Державна організація „Чай-Кур” володіє 15 чайними і трьома пакувальними фабриками. Експортують чай у Німеччину, Бельгію, Нідерланди та ін. країни. Виробництво тютюнових виробів налагоджено в Стамбулі, Ізмірі, Самсуні, Адані, Бітлісі, Малатьї, Ізміті.
Текстильна промисловість – одна з найбільш розвинених галузей. Продукція галузі, як правило високої якості, експортується в Західну і Східну Європу, США й інші країни. Туреччина задовольняє третину потреб країн Європейського співтовариства в текстилі, включаючи готовий одяг. У загальному обсязі експорту країни текстиль становить 26%.
У країні розвинене виробництво штучних і синтетичних волокон. Набрало розповсюдження фабричне виробництво готового одягу, білизни (Стамбул, Ізмір). Працюють невеликі шовкоткацькі виробництва.
Здавна розвинене в Туреччині килимарство. Майстерні і невеликі фабрики виготовляють високоякісні килими, головним чином, ручної роботи. Державні фабрики щорічно виробляють понад 15 млн. м2 килимів, головним чином, машинних. Розвивається в Туреччині виробництво ручної пряжі, в т.ч. мохеру, в'язаних виробів.
Шкіряна і взуттєва промисловість представлена майстернями і фабриками різних розмірів. Найбільша в країні шкіряно-взуттєва фабрика в Бейкозі належить Сумербанку (взуття для армії, чоловіче і жіноче взуття для ринку). Друга шкіряно-взуттєва фабрика – у Вані, багато фабрик у Стамбулі. Всього в країні виготовляється 33-35 млн. пар шкіряного, 8 млн. пар – текстильного взуття. Головна частина експорту цієї галузі – шкіряний готовий одяг у Німеччину, Швейцарію, Бельгію, Люксембург, Англію, Францію та інші країни.
Промисловість будівельних матеріалів включає цементні, скляні, цегельні і черепичні заводи. За виробництвом цементу Туреччина входить до числа перших 13 країн світу. Значна частина цегли і черепиці виробляється на дрібних підприємствах місцевого значення. Бетонні стовпи, блоки, опори виготовляються на великих підприємствах в Ізмірі, Ескішехірі, Манісі, Адані, Анкарі і в інших містах.
Фарфоро-фаянсові фабрики виробляють посуд, фарфорові ізолятори, фаянсову і керамічну плитку, санітарно-технічне устаткування. Виробництво скла сконцентроване, головним чином, біля Стамбула. Туреччина експортує віконне і пляшкове скло, скляний кухонний і столовий посуд, кришталь.
У країні нараховується декілька тисяч підприємств лісообробної (і деревообробної) промисловості, переважно – це дрібні майстерні. Державні підприємства діють в місцях лісорозробок. Фанерні фабрики є в Анкарі і Каракалі. Виробництво меблів здійснюється кустарним способом в дрібних майстернях. Целюлозно-паперова промисловість нараховує 9 фабрик. Основна продукція – папір і картон.
Переробку нафти здійснюють заводи в Батмані, Ізмірі, Мерсіні. Почав працювати Середньоазітський завод в Кириккале.
Видобуток газу ведеться з 80-х років. Газові заводи є в Анкарі, Стамбулі, Ізмірі та в інших містах. Поблизу Ізміра діє великий нафтохімічний комплекс, в Бандерме – завод по виробництву борної і сірчаної кислоти. Деякі види хімічної сировини є побічною продукцією металургійних заводів, целюлозно-паперових фабрик, гірничовидобувних підприємств.
На окремих підприємствах машинобудівної і хімічної промисловості виготовляється хімічна сировина, що використовується при виробництві вибухових речовин. Налагоджено випуск фосфатних і азотних мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і стимулювання їх росту. В руках приватних фірм знаходиться випуск товарів побутової хімії – мила, прального порошку, зубної пасти, одеколону, туалетної води та виробництво лаків і фарб, деяких видів барвників.