Альянс Азербайджану з Ізраїлем і Туреччиною внесе ясність у визначенні місця Азербайджану в геополітичному просторі.
Слід зазначити, що в цього альянсу є й зворотна сторона. На Близькому Сході Ізраїль уже більше 50 років веде боротьбу з мусульманами. В арабському світі зложився образ ворога-єврея. Тверду позицію в цьому питанні займає й Іран. Туреччина не раз критикувалася за своє співробітництво з Ізраїлем, наприклад, на Самітах Організації Ісламської Конференції. Останній раз це відбулося в Тегеранській зустрічі в 1997, коли на президента Сулеймана Деміреля обрушився шквал критики з боку лідерів деяких мусульманських держав. Але політика Туреччини опирається напрагматичні принципи. Там ураховують сучасний стан такого поняття як ісламська солідарність. Після колапсу ідей "арабської єдності", коли Єгипет підписав сепаратний договір із загальним ворогом, коли Кувейт проводить яскраво виражену проамериканську політику, коли навіть сьогодні не вдається домовитися "братам-сусідам" по Близькосхідних питаннях, Туреччина має всі підстави виходити з реальних інтересів своєї держави.
Не дивлячись на все вищесказане, Туреччина відіграє особливу роль у мусульманському світі. Хоча вона давно вже світська республіка, тут дуже сильні позиції клерикалів.
Роль Азербайджану в економіці Туреччини зросте, особливо з огляду на нафтовий фактор. Що стосується Туреччини вона буде нарощувати свій економічний вплив, але все-таки в неї є гідний суперник у цьому регіоні - Росія, що повністю контролює північну границю Азербайджану, і залежність останнього від якої дуже важко буде перебороти.
Отже, Азербайджан і Туреччина є стратегічними союзниками. Обидві держави зацікавлені в розвитку партнерських відносин між ними. У сучасної, ще повністю не сформованої, системі міжнародних відносин опора один на одного є необхідним елементом для майбутнього розвитку й гідного існування як Азербайджану, так і Туреччини. Це також дуже важливо для всього Тюркського світу.
Розділ 3. Прояв певних форм міжнародної економіки в Туреччині.
3.1.Зовнішня торгівля.
В 2000 р. виповнилося п'ять років від дня вступу в чинність (січень 1996 року) угоди про Митний союз між Туреччиною і ЄС, що докорінно змінило законодавчу основу зовнішньоекономічних зв'язків, що визначило значну лібералізацію експортно-імпортного регулювання країни. Цей документ, що спочатку викликав ейфорію в Туреччині, з одного боку, розглядався як попередній етап для досягнення повноправного членства в ЄС, з іншої, як найважливіший інструмент по значному збільшенню зовнішньоторговельного, насамперед турецького експорту.
Разом з тим, як свідчить динаміка зовнішньої торгівлі Туреччини за останні п'ять років, Митний союз із ЄС поки не приносить очікуваного ефекту:
Таблиця 1. Зовнішня торгівля Туреччини в 1996 - 2000 р.
млрд. долл.
| 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2000/1999, % змін. | |
| Експорт | 23,1 | 26,2 | 26,8 | 26,6 | 27,3 | 2,6 |
| Імпорт | 42,7 | 48,5 | 45,9 | 40,7 | 53,9 | 32,4 |
| Об'єм товарообігу | 65,8 | 74,7 | 72,7 | 67,3 | 81,2 | 20,6 |
| Баланс | -19,6 | -22,3 | -19,0 | -14,2 | -26,6 | 87,3 |
| Екс./Імп., % | 54,1 | 55,7 | 58,4 | 65,1 | 50,6 | - |
З наведеної таблиці видно, що в 2000 р. ще більше підсилилася незбалансованість зовнішньої торгівлі Туреччини: обсяг дефіциту в порівнянні з 1999 р. зріс більш ніж на 87 % і практично зрівнявся з рівнем експорту. Погіршення зовнішньоторговельного балансу відбулося насамперед за рахунок різкого росту імпорту (на 32,4 %), обсяг якого в 2000 році досяг рекордного рівня майже в 54 млрд. дол., у той час як експорт збільшився незначно (2,6 %) і склав ледве більше 27 млрд. дол.
Таким чином, п'ятирічна дія угоди про Митний союз із погляду впливу на експорт й імпорт Туреччини варто оцінювати по-різному. Зокрема, незважаючи на передбачене експортним режимом відсутність яких-небудь обмежень на ті або інші експортні операції, в останні роки не відзначено значного росту обсягу турецького експорту. Більше того, починаючи з 1997 р. через, насамперед зовнішні фінансові кризи й погіршення кон'юнктури на світових ринках відбувається фактична стагнація експорту, обсяг якого в 1997 - 2000 р. перебував у межах 26,5 - 27,0 млрд. дол. І ніякі додаткові заходи, початі турецькою адміністрацією, у т.ч. в 2000 р. по прямій (фінансування й кредитування) і непрямої (різні пільги, звільнення, відшкодування) підтримці вітчизняних експертів не дали поки істотних результатів.
Без відповідної кон'юнктури на зовнішніх ринках і підвищення конкурентноздатності товарів власне заходи щодо лібералізації й стимулюванню експорту не дають належного ефекту. Це визнають і самі представники турецької адміністрації, які відзначають, що заповнення в колишні роки зовнішніх ринків, включаючи й Росію, неякісним другосортним "шибпотребом" завдало величезної шкоди іміджу турецьких товарів, підірвало їхню конкурентноздатність.
Слід зазначити й ту обставину, що на ефективність дії стимулюючих мір по збільшенню експорту певний негативний вплив чинять усілякі бюрократичні зловживання. Так, в 2000 р. у Туреччині були розкриті факти того, що несумлінні експортери за допомогою корумпованих чиновників користувалися пільгами, не здійснюючи реального експорту. Усього по підроблених документах т.зв. фіктивного експорту було отримано від держави близько 1,5 млрд. дол.
Розкриття й обнародування подібних фактів викликало різко негативну реакцію громадськості й опозиційних партій країни, що призвали до необхідності підсилити контроль й обмежити фонди з яких здійснюється фінансування заохочувальних заходів щодо експорту. У зв'язку із цим уряд обмежив обсяг усіляких виплат і компенсацій до 800 млн. дол. і звільнив від займаної посади керівника митного відомства. Крім того, за наявною інформацією, розслідування обставин по фіктивному експорту триває й може мати ще більш серйозні наслідки.
Що стосується імпорту, то збільшення його обсягу в 2000 р. для турецької економіки, що володіє значним потенціалом, на перший погляд виглядає нормальним явищем. Разом з тим ефективність імпорту, як втім, і експорту, багато в чому визначається його структурою.
Так, у галузевій структурі імпорту Туреччини в 2000 році основне місце займали товари обробної й переробної промисловості - 44,5 млрд. дол. або 82,5 % імпорту. Далі треба продукція гірничодобувних галузей - 7,09 млрд. дол. (13,2 %), сільськогосподарська продукція, включаючи рибальство - 2,1 млрд. дол. (3,9 %) та інше - 0,4 %. У порівнянні з попереднім роком, в 2000 р. найбільше збільшення зафіксоване в імпорті продукції видобувних галузей, головним чином енергетичної сировини (на 64,8 %) і обробних галузей (26,0 %).
У товарній структурі імпорту також відбулися характерні зміни. Зокрема, ще більше зменшилася частка інвестиційних товарів з 21,4 % до 20,7 %, у той час як збільшилася частка споживчих товарів (з 12,3 % до 13,4 %). Питома вага т.зв. проміжних товарів (готової сировини й напівфабрикатів) практично не змінився: 65,3 % в 1999р. й 65,4 % в 2000 р.
Таким чином, при загальному обсязі імпорту в 2000 р. динаміка його структури характеризувалася в такий спосіб: збереження високої частки товарів обробної й переробної промисловості, стагнація імпорту готової сировини й напівфабрикатів й абсолютний ріст імпорту споживчих товарів. Подібні тенденції не можуть не мати негативного впливу на розвиток внутрішньої економіки, у першу чергу її найважливішої галузі - промисловості, що визначає виробничий й експортний потенціал країни.
У географічному розподілі зовнішньої торгівлі Туреччини в 2000 р. тривали ті ж тенденції, які позначилися в останні два-три роки. Це, насамперед, те, що основними її торговельними партнерами виступають країни Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) і вхідні в неї члени ЄС. Зокрема, частка країн ОЕСР в турецькому експорті склала 68,5 %, в імпорті - 65,5 %, а ЄС, відповідно, 52,4 % й 49,0 %. Причому, якщо в експорті Туреччини питома вага ОЕСР в останні роки збільшився (62,9 % в 1998 р., 67,8 % в 1999 р. й 68,5 % в 2000 р.), те в турецькому імпорті відбувається протилежна тенденція - частка ОЕСР скорочується: 72,95, 69,5 % й 65,5 %.
Розподіл турецького експорту по різних економічних угрупуваннях і регіонам представлено в наступній таблиці:
Таблиця 2. Розподіл експорту Туреччини в 1998 - 2000 р.
млрд. долл.
| — | 1998 | 1999 | 2000 | 2000/1999 % зрад. | |||
| Обсяг | частка | обсяг | частка | обсяг | частка | ||
| Країни ОЕСР, у т.ч. | 16,9 | 62,9 | 18,0 | 67,8 | 18,7 | 68,5 | 3,9 |
| ЄС | 13,4 | 50,0 | 14,3 | 53,8 | 14,3 | 52,4 | 0,0 |
| ЧЕС | 3,2 | 12,2 | 2,17 | 8,2 | 2,3 | 8,4 | 5,9 |
| ЕКО | 1,1 | 4,2 | 0,8 | 3,3 | 0,85 | 3,1 | 6,2 |
| СНД | 2,65 | 9,9 | 1,53 | 5,8 | 1,6 | 5,86 | 4,6 |
| Тюркські держави | 0,8 | 3,1 | 0,6 | 2,2 | 0,56 | 2,0 | -6,6 |
При аналізі таблиці варто мати на увазі, що окремі держави входять відразу в кілька економічних і регіональних угрупувань. Зокрема, СНД як би акумулює цей процес. Наприклад, з 11 членів ЧЕС шість є учасниками СНД, а всі без винятку тюркські держави входять у СНД. Тому можна сказати, що ріст турецького експорту в країни СНД в 2000 р. відбувся не за рахунок тюркських держав.
Подібна динаміка експорту Туреччини в географічному й країновому розрізі знаходить відповідне відбиття й у формуванні його структури. Так, в 2000 р. частка ОЕСР наблизилася майже до 70 %, у той же час відбулося скорочення питомої ваги ЄС і ріст частки ЧЕС і СНД. Таке співвідношення в цілому відображає сучасну експортну політику Туреччини, спрямовану на пошук нових, насамперед регіональних ринків збуту.