Смекни!
smekni.com

Фірма на конкурентному ринку (стр. 2 из 2)

Cформулюємо загальне правиловибору оптимального обсягу виробництва, абозагальну умову максимізації прибутку:

- прибуток максимізується на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам:

Це правило справедливе для всіх фірм, у будь-якій ринковій структурі. Оскільки в умовах ринку досконалої конкуренції

, то для конкурентної фірмизагальне правило максимізації прибутку означає вибір такого обсягу випуску, за якого граничні витрати рівні ціні:
.

Аналітичний метод визначення оптимального обсягу випуску для максимізації прибутку базується на тому, що треба відшукати такий обсяг, для якого похідна функції

дорівнює нулю. Прибуток максимізується в точці, де приріст обсягу виробництва не змінює прибутку, тобто
,

Обсяг випуску

Q

Сукупний виторг

TR

Граничний виторг

MR=∆TR/∆Q

Сукупні витрати

TC

Граничні витратигрн./од.

MC=∆TC/∆Q

Середні сукупні витрати

ATC

Середні змінні
витратиAVC
1 2 3 4 5 6 7

0

1

2

3

4

5

6

7

8

0

35

70

105

140

175

210

245

280

35

35

35

35

35

35

35

35

50

84

106

122

140

162

190

228

280

>34

>22

>16

>18

>22

>28

>38

>52

-

84

53

40,7

35

32,4

31,7

32,6

35,0

-

34

28

24

22,5

22,4

23,3

25,4

28,8

Таблиця 8.2.

Отже, умовою максимізації прибутку є:

. Це рівняння є рівнянням рівноваги,тому що лише у випадку
(а для конкурентної фірми
), фірма не буде мати стимулів до зміни обсягів виробництва, оскільки будь-яка зміна не поліпшить показників прибутку.

Проілюструємо справедливість рівняння рівноваги за допомогою табличної моделі

. У таблиці 8.2 представлені розрахунки граничних показників

і
, а також середніх сукупних
і середніх змінних
витрат, виконані на основі даних таблиці 8.1.

Проаналізуємо співвідношення між граничним виторгом і граничними витратами (колонки 3 і 5). Перша одиниця продукції дає фірмі граничний виторг, рівний ціні (35 грн.), а граничні витрати фірми, пов’язані з її виробництвом, – 34 грн., отже, прибуток становить 1 грн. Друга одиниця додає до витрат 22 грн., а до виторгу – 35 грн. (ціна незмінна), і таким чином збільшує сумарний прибуток на 13 грн. Доки граничний виторг перевищує граничні витрати, фірмі вигідно нарощувати обсяги випуску, тому що це збільшує суму прибутку. Ця тенденція зберігається до шостої одиниці випуску включно, а вже сьома одиниця продукції додає до витрат 38 грн., що перевищує граничний виторг у 35 грн., тому прибуток зменшиться на 3 грн. Зрозуміло, що фірма припинить нарощування виробництва після шостої одиниці. Керуючись граничним принципом вибору, фірма буде збільшувати виробництво малими приростами і так знайде саме той обсяг, який максимізує

прибуток. Це буде обсяг, за якого ціна і витрати стануть приблизно рівними
.

Графічна модель
зводить задачу максимізації економічного прибутку до пошуку точки перетину графіків функцій граничних витрат і граничного виторгу (рис. 8.3). Припустимо, що фірма виробляє обсяг продукції
. Для цього обсягу
. Тому, обмеживши випуск кількістю
, фірма втрачає частину можливого прибутку в розмірі площі
. Якщо вона розширить випуск до
(точка
), то зможе збільшити суму прибутку. Якщо фірма буде нарощувати обсяги виробництва далі, до обсягу
, то
, а збитки величиною площі
зменшать загальну суму отриманого прибутку. В цій ситуації фірма зможе збільшити прибуток, скоротивши випуск до
, що відповідає точці
. Таким чином, рівновага фірми, за якої вона максимізує прибуток, встановлюється в точці перетину кривих
і
.

Далі фірма повинна визначитись, чи варто виробляти продукцію взагалі. Рішення про доцільність виробництва фірма може прийняти лише після оцінки його прибутковості. У моделі

фірма має справу з середніми і граничними величинами, тому для визначення суми прибутку
треба зробити перетворення:
.

Звідси

.

Графічно суму прибутку на оптимальному обсязі (рис. 8.4) можна визначити як площу прямокутника

, висота якого дорівнює
, а основа – обсягу виробництва
. За даними графіка:
=(35-31,7)´ 6,3=20,16 грн.