- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
Відомо, що ресурси підприємства і вимоги рентабельної роботи деякою мірою обмежують маневрування як асортиментом товарів, так і цінами на них. Але саме орієнтація на попит покупців і його активне формування повинні виз-начати використання наявних ресурсів. Успішна реалізація товарів забезпечує ефективність роботи підприємства.
Таблиця 1.1
Система показників оцінки комерційної роботи підприємств торгівлі [14]
| Напрямок комерційної діяльності | Показник ефективності комерційної роботи |
| Асортимент товарів і його формування | Широта асортиментуГлибина асортиментуКоефіцієнт відновлення асортиментуКоефіцієнт стійкості асортименту |
| Планування товарної пропозиції і забезпечення товарами | Індекс росту товарообігуПриріст (скорочення) часу обертання товарівСтупінь відповідності товарних запасів нормативовіІндекс виконання плану закупівельСтупінь виконання договірних зобов'язань постачальникамиРитмічність надходження товарів по асортиментіКоефіцієнт припустимого рівня якості товарівІндекс валового доходу |
| Формування і стимулювання попиту | Відповідність обсягу і структури товарної пропозиції обсягові і структурі купівельного попитуСтупінь відновлення асортиментуКоефіцієнт завершенности покупкиОбсяг і структура незадоволеного попитуРентабельність рекламних заходів |
| Економічна ефективність комерційної діяльності | Приріст валового доходу від комерційних операційПриріст прибутку від комерційної діяльностіСпіввідношення доходів і витрат по закупівлі і реалізації товарів |
Серед інструментів управління запасами комерційної діяльності торго-вельного підприємства асортиментна політика займає особливе місце.
Перший блок у системі оцінки комерційної діяльності — «Асортимент товарів і його формування» — складається з чотирьох показників. Коефіцієнт відновлення асортименту свідчить про розвиток і характер господарських зв'яз-ків торгівлі як з вітчизняними, так і закордонними партнерами, а також про ро-боту підприємств по відновленню асортименту. Коефіцієнт стійкості асорти-менту характеризує видовий склад пропонованих товарів у товарній групі (під-групі). Цей блок особливо важливий для оцінки роботи підприємств, що реалі-зують товари передбаченого асортиментного переліку.
У ринковій економіці формування асортименту є прерогативою самих торговельних підприємств. В основу діючих у магазинах асортиментних пере-ліків покладена виробничо-технічна ознака угруповання товарів, що не дозво-ляє з достатньою повнотою врахувати комплексність попиту, взаємну допов-нюваність товарів, сезонні особливості розвитку попиту й інші умови.
Другий блок показників — «Планування товарної пропозиції і забез-печення товарами» — складається з восьми показників, що відбивають плано-ваний ріст товарообігу підприємств, зміна в його структурі на основі товарної пропозиції, обсяг планованого валового доходу, товарних запасів, товарообо-ротність, якість товару. Ці показники складають основу планів закупівлі това-рів, вибору постачальників, визначення умов постачання, асортименту, термі-нів, партіонности постачання, цін і розрахунків з постачальниками і т.д. Чим вище індекси цих показників, тим ефективніше господарські зв'язки. Тут зна-чення мають долгосрочность, ступінь сталості господарських зв'язків і, особ-ливо, виконання договірних зобов'язань.
Групу показників третього блоку — «Формування і стимулювання по-питу» — доцільно використовувати при оцінці відповідності обсягу і структури попиту товарній пропозиції. Пропоновані показники розраховуються по під-приємству виходячи з асортименту, його широти, даних про попит населення і факторів, що впливають на ступінь завершенности покупок.
Це напрямок комерційної діяльності нерозривно зв'язано з блоками, що характеризують планування товарної пропозиції і формування асортименту то-варів. Саме в результаті пропозиції товарів споживачеві формується попит, а в результаті аналізу попиту населення здійснюється закупівля товарів і визна-чається асортиментна і цінова політика. У цьому блоці важливе місце належать рекламній роботі торговельних і виробничих підприємств.
Четвертий блок — «Економічна ефективність комерційної діяльності» — характеризує результативність керування комерційною роботою як конкрет-ного підприємства, так і сукупності підприємств на визначеній території. Ці по-казники завершують і узагальнюють оцінку комерційної діяльності.
Економічну эффективность комерційної діяльності варто оцінювати за економічними результатами, що характеризує роботу підприємства в цілому: узагальнюючим економічним показникам (товарообіг, витрати, прибуток, ціни); показникам використання ресурсів (вироблення, товарооборотність); якості торговельного обслуговування (широта, стійкість і відновлювальність асорти-менту); якості товарів.
Ефективність керування торгівлею оцінюється насамперед з позиції якос-ті торговельного обслуговування і рентабельності підприємств. Складової ефек-тивності керування багато в чому залежать від організації комерційної діяльн-ості і її результатів, тому що при здійсненні комерційних операцій формуються товарообіг, доходи підприємства, асортимент товарів, перевіряється їхня якість.
Оцінка ефективності комерційної діяльності підприємств необхідна при плануванні господарської діяльності, виявленні причин невиконання планових завдань, вишукуванні резервів підвищення ефективності роботи підприємства, визначенні стратегії його розвитку. Оцінка комерційної діяльності дає предс-тавлення про адаптацію підприємства до ринкових умов, дозволяє не тільки виробити стратегію і тактику поводження торговельних підприємств, але і під-вищити ефективність керування ними на рівні території. Її застосування дозво-ляє суб'єктам визначати слабкі і сильні сторони торговельної діяльності і скон-центрувати всі умови на напрямках, що є найбільш перспективно-дохідними.
За нестабільного економічного середовища, несвоєчасного виконання прийнятих рішень, помилок в обґрунтуванні оптимального рівня планів тощо виникає істотний (навіть катастрофічний) рівень ризику. У зв’язку з цим ме-неджерам доцільно вживати відповідних заходів, створюючи резервні фонди (фонди ризику) для страхування несприятливих наслідків, зниження ступеня ризику.
Управління запасами пов’язане з проблемою досягнення оптимальної рівноваги між двома конкуруючими чинниками: мінімізацією капіталовкладень у запаси та максимізацією рівня надійності обслуговування споживачів продук-цією даного підприємства.
До запасів, крім предметів і продуктів праці, належать запаси виробничих потужностей, основних фондів і оборотних коштів, незавершене будівництво, кваліфіковані кадри тощо.
Матеріальні запаси можна умовно розподілити на три види [13]:
1. Перший вид — страховий запас готової продукції на складі, призна-чений для компенсації коливань попиту на ринку. Враховуючи, що ринок у на-шій країні перебуває в стадії формування і характеризується суттєвими і важко передбачуваними коливаннями попиту, підприємства (фірми) змушені форму-вати страхові запаси готової продукції для компенсації цих коливань, тобто для зниження ступеня ризику. Запаси позитивно впливають на стимулювання попи-ту, оскільки дилери впевнені, що в будь-який момент вони швидко одержать необхідний обсяг певного товару. Проте необхідно враховувати і негативний вплив запасу на фінансовий стан фірми (підприємства), бо в запасах підприєм-ство фактично «заморожує» частину засобів, вилучаючи їх з обороту.
Другий вид — страховий виробничий запас сировини, матеріалів і комп-лектуючих виробів.
Під страховим виробничим запасом розуміють запас, призначений для запобігання ризику раптової зупинки виробництва внаслідок несвоєчасної дос-тавки сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.
Обсяг цього запасу залежить лише від того, наскільки гарантованим і ста-більним є забезпечення підприємства.
Третій вид — динамічний виробничий запас, що являє собою запас мате-ріалів і комплектуючих виробів, який формується з певною періодичністю і в певних обсягах.
Головною метою створення динамічно формованих запасів є зниження прямих виробничих затрат (збитків) при стабільному забезпеченні виробництва необхідним обсягом сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.
На ефективність формування запасів впливають два різноспрямованих випадкових чинники: зростання вартості матеріалів і комплектуючих виробів (інфляція на змінні затрати); зростання вартості капіталу (оборотних засобів).
Якщо придбати матеріали і комплектуючі в запас на всю виробничу прог-раму, скажімо на початок року, і використовувати їх у виробництві продукції за «старими» цінами, то в запасах будуть «заморожені» великі кошти, попит на які вимагатиме одержання кредиту в банку під значний відсоток. Необхідність обс-луговувати цей борг значно збільшить загальні (постійні) витрати, котрі можуть бути обтяжені значним ризиком.
Отже, важливо об’єктивно оцінити стратегію формування запасів, вико -ристовуючи їх обсяги і періодичність поповнення як змінні параметри.