Види страхування та iх характеристика (стр. 28 из 74)

У 1968 р. запроваджені нові умови обов'язкового страхування в СРСР
майна колгоспів, яке базувалося на принципі еквівалентності взаємовідносин
страховика і страхувальника, що зробило крок уперед у методології
формування страхових резервів, збільшенню норми страхового покриття і
розширення переліку страхових подій (зокрема включено посуху).
Ефективність цих заходів визначила доцільність переведення на такі умови
страхування і державні сільськогосподарські підприємства (радгоспи).

Протягом 60-70-х років були запроваджені нові види страхування
майна. З 1988 р. державні підприємства дістали право на здійснення
добровільного страхування майна і відповідальності. Але незважаючи на це,

розвиток страхування в СРСР дуже відставав від рівня країн з ринковою
економікою, оскільки у плановій централізованій економіці переважала
державна форма власності, то й специфічні форми та методи її захисту
відсували страхування на другий план. Теза "держава не може сама себе
страхувати" так і не була спростована.

Зауважимо, що склад і структура фондів, призначених для страхового
захисту підприємств в країні, зараз принципово змінилися в зв'язку з
роздержавленням власності. Чинне законодавство надає можливості
доводити такі фонди підприємствами до 25% від суми статутного фонду, але,
важливо, щоб кошти такого фонду постійно перебували в ліквідній формі, що
при постійній інфляції таке проблематично.

Для цілей захисту майна підприємств значно меншою мірою, ніж у
минулі часи, використовуються централізовані грошові резерви держави для
відновлення майна, знищеного або пошкодженого стихією чи іншим лихом.
Тут позначаються і тимчасові фінансові труднощі держави, і значний дефіцит
бюджету, що не надають можливостей передбачити в ньому серйозних
резервів для такої мети. І це ослабило роль коштів держави у страховому
захисті майна підприємств і громадян. Перебудова банківської справи на
комерційних засадах зумовила появу сотень відносно автономних
акумулятивних грошових ресурсів, але, як показує життя, банки не мають
економічного інтересу надавати тривалі позики та ще й на безвідсоткових
засадах фінансувати збитки від страхових випадків.

Не можуть вже підприємства й громадяни розраховувати на фінансову
підтримку галузевих міністерств і відомств. Резервні фонди при цих органах
ліквідовано.

На самострахуванні негативно позначилась жорстка податкова
політика держави. Переважна частина підприємств позбавлена через це
можливості мати у своєму розпорядженні необхідні грошові резерви.

Отже, можливості забезпечення страхового захисту за рахунок
перелічених джерел дуже обмежені. Це означає, що більше навантаження має
надалі лягати на фонди, створювані методом страхування.

Отже, важливим стає з'ясування значення майнового страхування у
створенні безпечних умов життєдіяльності суб'єктів господарювання в країні
та її громадян, а також розгляд характеристик видів страхових послуг та
принципів їх надання.

4.2. Значення, види та принципи надання майнового страхування

Використані терміни: пропорційна система, система першого ризику,
система граничного відшкодування, дійсна вартість майна, страхова сума,
страхове покриття, термін страхування, договір страхування, опис майна,
оцінка майна, визначення збитків, технічні ризики, сільськогосподарське
майно, транспортні засоби, вантаж, майно громадян, стихійне лихо,
протиправні дії третіх осіб (ПДТО), фінансовий ризик.

Традиційно розвинутою галуззю страхування є майнове страхування.
Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми за
договорами майнового страхування покладено дійсну вартість страхових
об'єктів, а в разі страхування не на повну вартість майна - відшкодування
проводиться не в повному обсязі отриманих збитків.

У майновому страхуванні використовують три системи страхового
забезпечення (страхової відповідальності страховика): пропорційну, систему
першого ризику і граничну (граничного відшкодування). В них обсяг
відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування
страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей,
а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотримання
ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків,
обумовлених договором страхування.

Пропорційна система - виплата відшкодування в тій самій пропорції
щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором страхування
перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

Система першого ризику - повне відшкодування збитків, завданих
застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором

страхування.

Система граничного відшкодування - використовується в тих видах
майнового страхування, в яких страховик має компенсувати збитки
страхувальника, які обчислені як різниця між заздалегідь обумовленою
границею і фактичним рівнем доходів. Ця система застосовується при
страхування фінансових ризиків (результати діяльності суб'єктів: наприклад,
при страхуванні врожаю, втрат від простоїв у виробництві, неповернення
кредитів чи несплаті відсотків по кредиту, орендної плати тощо і т.п.).

Слід ще сказати, що при використанні пропорційної системи страховик
бере до уваги загальний обсяг збитків і відшкодовує його на пропорційній
основі тільки в рамках своєї відповідальності, а в разі використання системи
першого ризику обсягом збитків, який перевершує страхову суму, страховик
просто нехтує. Зазначений обсяг вважається "другим" ризиком.

Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб заохочення
страхувальників укладати договори страхування майна на повну вартість
майна.

У майновому страхуванні діє головне правило:

Страхова сума не може перевищувати дійсної вартості майна, яке
страхувальник бажає застрахувати на момент укладання договору
страхування.

Страхове відшкодування визначається з такої залежності:

. . Збиток Страхова сума /111\

Страхові відшкодування= . (111)

Вартість майна

Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування,
що складають дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна
юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними

розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і
фізичних осіб.

Юридичними особами може бути застраховане майно: державне,
власне, орендне, заставне, лізингове. Тобто, об'єктами страхування майна
можуть бути інтереси, пов'язані з: володінням, використанням і
розпорядженням майном.

Залежно від виду страхових подій майнове страхування класифікують

на такі групи:

страхування майна від пожежі та стихійного лиха (вогневе
страхування);

страхування сільськогосподарських культур від стихійних явищ;

страхування тварин на випадок загибелі в результаті хвороби і
нещасних випадків;

страхування засобів транспорту від аварій та ін. небезпек.

Практикують такі вартісні показники майна, які беруться до уваги при

укладенні договорів на страхування (див. рис.4.1).

Рис.4.1. Вартісні показники майна для визначення страхової суми.

Залежно від ризику, який страхується , розглядають такі типи договорів
страхування:

Страхування від вогню, удару блискавки, вибуху.

Комплексне або розширене страхування "від вогню та інших випадків",
яке включає, крім ризиків пожежі та вибуху, додатково такі страхові
події: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган; повінь; град; злива;
осідання грунту; затоплення; шторм; цунамі; туман; пошкодження
майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем;
крадіжки зі зломом (пограбування).

Від ризиків, що виникають під час ведення експериментальних та
дослідницьких робіт.

А також види договорів, див. рис. 4.2.

Рис. 4.2. Договори майнового страхування.

Страхова оцінка вартості при майновому страхуванні проводиться, як
правило, для таких категорій майна:

Основні фонди.

Товарно-матеріальні цінності.

Продукція у процесі виробництва або обробки.

Об'єкти у стадії незакінченого будівництва.

Майно, одержане підприємством за договором майнового найму або
прийнятого ним від інших організацій та населення для переробки,
ремонту тощо.

Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи,
антикваріат.

Не приймаються на страхування:

Гроші готівкою.

Акції, облігації та інші цінні папери.

Рукописи, креслярські та ін. документи, бухгалтерські та ділові книги.

Дорогоцінні метали.

Технічні носії інформації (магнітні плівки, касети, магнітні диски).

Майно, яке знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить
страхувальнику.

Будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи знаходяться у
зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повні та ін. стихійні явища.
Послідовність визначення розміру збитку та страхового відшкодування
така:

Установлення факту страхового випадку.

Визначення розміру збитку і страхового відшкодування та складання
страхового акта про страховий випадок.

Здійснення страхової виплати.