Кожний з учасників перевезення несе ризики, пов'язані з перевезеним
вантажем. При цьому перехід ризику загибелі чи ушкодження вантажу від
продавця до покупця відрізняється при здійсненні перевезення з різними
базисами постачання згідно з Інкотермс-2000. Тому і питання страхування
вантажу випливають з розподілу ризиків загибелі чи ушкодження товару між
продавцем і покупцем.
У переважній більшості, сформульовані в Інкотермс-2000, базисні
умови постачання, точки переходу ризиків і витрат продавця і покупця
збігаються, тобто сторона, що організує транспортування й оплачує її за
договором перевезення, одночасно несе всі ризики за товар. У цих випадках
страхування товару не є зобов'язанням за договором купівлі-продажу, тобто,
продавець чи покупець, на яких лежать ризики, самі вирішують, чи варто
страхувати товар і на яких умовах. Так, при базисах "Франко-завод" і
"Франко-перевізник", незалежно від виду транспорту і способу доставки,
страхувальником вантажу може бути тільки покупець на всьому шляху
проходження. За умови "Доставлено, мито оплачене" питання страхування
від пункту відправлення до місця здачі товару покупцю вирішує продавець.
Більшість зовнішньоекономічних договорів передбачають перехід
ризиків від продавця до покупця в різні моменти часу вже при
транспортуванні товару. Саме тому кожний з учасників повинен самостійно
подбати про страхування власних ризиків. У зв'язку з цим питання
страхування між продавцем і покупцем не обговорюються й до умови
контракту купівлі-продажу не включаються.
Винятки складають ситуації, при яких за взаємною згодою продавець і
покупець здійснюють наскрізне страхування вантажів, що охоплює весь
шлях доставки "від дверей до дверей", тобто ризики обох сторін
покриваються одним договором страхування.
У цьому випадку в контракті обумовлюються такі моменти:
яка зі сторін здійснює страхування;
умови страхування на всьому шляху проходження;
розподіл оплати страхової премії страховику між продавцем і покупцем;
найменування страхової компанії, з якою буде укладений договір;
форма страхового договору;
період страхового покриття;
на чиє ім'я виписується страховий поліс;
хто буде одержувачем страхового відшкодування при настанні страхової
події на різних етапах перевезення.
Необхідно враховувати, що одна наскрізна страховка коштує в
середньому на 30% дешевше, ніж страхування двох складових одного
перевезення. Крім того, страхові компанії вкрай неохоче йдуть на
страхування другої частини перевезення і можуть зажадати додаткового
огляду стану вантажу в місці переходу ризиків, а це, у свою чергу,
принесе додаткові витрати.
Відповідно до Інкотермс за умови СФР і СПТ покупець має право
вирішувати питання страхування своїх ризиків самостійно. У контрактах,
укладених на цих умовах, питання страхування відсутні, якщо не виникає
ситуація наскрізного страхування.
Особливістю же базисів СІФ і СІП є те, що вони вбачають обов'язок
продавця застрахувати товар на користь покупця чи іншої особи, що володіє
страховим інтересом.
У контрактну ціну товару при цих базисах заздалегідь включаються
витрати на страхування, що фактично будуть пізніше оплачені продавцем
безпосередньо страховій компанії вже за домовленістю між продавцем і
страховиком і можуть відрізнятися від тих, котрі були закладені при
формуванні ціни за контрактом. Але в той же час продавець не є стороною,
зацікавленою в кінцевому результаті страхування, тому що він не тільки не
має права на відшкодування збитку по вантажу, але й оплата за товар (у
випадку відкриття акредитива) проводиться покупцем проти передбачених
акредитивом документів, у перелік яких обов'язково включаються страховий
поліс та коносамент за умови СІФ чи інший транспортний документ
міжнародного зразка при базисі СІП, виписаний у порту/пункті відправлення.