Види страхування та iх характеристика (стр. 4 из 74)
Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька варіантів,
які залежать від цілей страхування.
Найважливішим і загальноприйнятим у світовій практиці є поділ
страхування залежно від спеціалізації страховика на дві великі сфери
діяльності: страхування життя і загальні види страхування. Така класифікація
має дуже велике значення з точки зору адекватної організації фінансів
страховика, особливо формування і розміщення страхових резервів і
оподаткування страхової діяльності.
В основі віднесення того чи іншого виду страхування до "життя" чи
"видів страхування інших, ніж життя" полягає сукупність двох
класифікаційних ознак:
наявність нагромаджувального (накопичувального) характеру договору
страхування, де страхові внески страхувальників є своєрідними інвестиціями,
котрі їм повертаються з нарахованими відсотками після закінчення строку дії
договору страхування;
строк дії договору страхування.
Класифікація з виокремленням двох зазначених сфер страхової діяльності,
незважаючи на зовнішню простоту, має дуже велике значення для
фінансового управління в страховій компанії. Річ у тім, що таке управління у
компанії, яка здійснює страхування життя, відрізняється від управління в
компанії, що проводить загальні види страхування. Тому що до першої
висунуто особливу вимогу - необхідність довгострокового збереження
заощаджень страхувальників, що позначається і на характері її інвестиційної
політики (довгострокових вкладень). А компанії, що проводять загальні види
страхування, здебільшого орієнтовані на короткострокові високоліквідні
інвестиції.
Інвестиційні можливості компаній зі страхування життя роблять
унікальним їх становище на ринку капіталу - вони чи не єдині фінансові
установи (за винятком пенсійних фондів), які задовольняють потреби
економіки в дефіцитному капіталі для довгострокових інвестицій.
Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об'єктами
страхування. Така класифікація передбачає виокремлення трьох галузей
страхування, а саме:
особистого страхування (об'єкти - життя, здоров'я і працездатність
страхувальників або застрахованих);
майнового страхування (об'єкти - майно в різних його видах: рухомі і
нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, прибутки);
страхування відповідальності (об'єкт - відповідальність за шкоду,
нанесену страхувальником життю, здоров'ю чи майну третьої особи своєю
діяльністю чи бездіяльністю).
Цю класифікацію покладено в основу розробки всіх видів страхових
послуг, що пропонуються на страховому ринку. Об'єкт страхування є
вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і
його основних умов: страхової суми, переліку страхових випадків (обсягу
страхової відповідальності страховика), страхової премії, франшизи, терміну
дії договору, винятків, обмежень і т. ін.
майно підприємств,
вантажі,
засоби транспорту тощо.
Страхування майна фізичних
осіб (особистого майна).
будівлі та квартири громадян,
домашні тварини,
транспорт тощо.
Така класифікація (за об'єктами з виокремленням галузей, підгалузей і
видів страхування) вважається класичним підходом у теорії і практиці
страхування.
Внесення до конкретної підгалузі визначається переліком подій
(страхових ризиків), що включені до обсягу відповідальності страховика і є
підставою для страхових виплат, та строком дії договору, коли від цього
залежать принципи підходу до розрахунку тарифних ставок - економічної
основи проведення будь-якого виду страхування.
Визначення і деякі характеристики об'єктів страхування надано у
вигляді схем (рис. 2.8, 2.9, 2.10, 2.11, 2.12, 2.13):
Рис. 2.8. Схема характеристики особистого страхування.
Галузь страхової діяльності, у якій об'єктом страхування
виступає майно в різноманітних його видах.
Класифікація майнового страхування залежить
від того, хто виступає як страхувальник:
Страхування майна юридичних
осіб (виробничого майна).
о
б'
є
т
Рис. 2.9. Схема характеристик майнового страхування.
Класифікація майнового страхування залежить також від виду
страхових подій, що враховується при розробці методів визначення збитку і
страхового відшкодування по кожному об'єкту.
Рис. 2.10. Схема характеристик страхування відповідальності.
Рис. 2.11. Схема підгалузей страхування відповідальності.
Рис. 2.13. Основні характеристики страхування відповідальності.
Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні - форма
проведення. За цією ознакою страхування поділяють на обов'язкове і
добровільне.
При добровільній формі страхування здебільшого взаємовідносини між
страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах.
Страхувальник має право, але не зобов'язаний, укласти договір страхування.
Водночас і страховик має право відмовитися від прийняття на себе тих
ризиків, які він вважає небажаними.
В обов'язковому страхуванні - інша справа. Тут страхові відносини
виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі
відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об'єктів, що
підлягають страхуванню; перелік страхових подій (ризиків), винятки з них;
максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми; рівень страхового
забезпечення та інші суттєві моменти. При цьому замість права укласти
страховий договір у страхувальника з'являється обов'язок це зробити, а
страховик втрачає право відмовити страхувальникові і набуває обов'язку
взяти ризик на страхування. В Україні існує 32 вида обов'язкового
страхування, перелік яких визначений законом України "Про страхування".
Цим законом Кабінет Міністрів України зобов'язується визначити порядок
проведення обов'язкового страхування і подати форми типових договорів
страхування в цьому.
Іноді практика страхування потребує комплексного захисту майнових
інтересів страхувальника. В такому разі доцільніше дотримуватися,
класифікації за родом небезпеки (набору специфічних страхових подій
(страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність
страхувальника (автотранспортне, морське, авіаційне страхування,
страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо).
Страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Тому в
загальному страхуванні застосовуються ще класифікації: класифікація за
статусом страхувальника та класифікація за статусом страховика. У цьому
плані можна виокремити страхування комерційне (його здійснюють страхові
компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого
типу, повних, командитних товариств, товариств і з додатковою
відповідальністю (приватні страхові компанії), взаємне (страхування та
перестрахування ризиків корпоративних інтересів), державне (здійснюють
спеціалізовані державні страхові організації).
Отже, розглянувши ймовірні підходи до класифікації страхування на
основі найважливіших класифікаційних ознак, можна зробити висновок, що
класифікація страхування - це система поділу страхування за історичними,
економічними або юридичними ознаками на сфери діяльності, галузі,
підгалузі, класи і види залежно від цілей використання результатів
класифікації.
Важливого значення набуває також з'ясування надійності страхування,
оскільки особливістю діяльності страховика є своєрідність страхового
процесу - на вході і на виході цього процесу перебувають гроші, які лише
тимчасово затримуються у страховика. Тобто страховик це тільки
фінансовий менеджер учасників страхового процесу, які надали свої власні
кошти у його розпорядження (страхові резерви). Страховик, як уже
|
зазначалось, приймає від страхувальника гроші не в обмін на суто | ||
| Розміром власних коштів | Правильно розрахованими | Збалансованим |
| Величиною страхових резервів, | Розміщенням страхових | Перестрахуванням |
При цьому страхова компанія повинна прагнути до створення
стабільного страхового портфеля шляхом укладання якомога більшої
кількості договорів з найбільшою відповідальністю по кожному ризику.
Характеристику страхового портфеля див. рис. 2.14.
