Види страхування та iх характеристика (стр. 47 из 74)

Знаходимо розмір середньої виплати, яка дорівнює математичному
сподіванню величини Х:

(124)

1+ X„ ■

■X = E (X) x

500

E (X2)
E (X)

• VN -X

■X =

(125)

(

•0,59-

-Л

0, 0064

Тобто: 0,64% від страхової суми.

Припускаємо, що навантаження складає 20% від страхового тарифу.
Таким чином брутто-ставка з одиниці страхової суми складає:
Тб = Тн / (1-0,2) = 0,0064 / 0,8 = 0,008, тобто 0,8% від страхової суми.

0.4

/ держава визнає законність системинаціональне законодавство повинно містити положення про обов'язкове страхування власників транспортних засобів/ поліс "Зелена картка" надає страхове покриття на території іноземної держави - члена системи в обсязі законодавства іноземної держави про обов'язкове страхуванняТаблиця 5.3Рекомендовані базові страхові тарифи при навантаженні на нетто- ставку 20% №	Вид відповідальності	Страховий тариф, % від страхової суми
1	Відповідальність перед третіми особами (крім пасажирів).	0,1-0,5
2	Відповідальність за заподіяння шкоди життю і здоров'ю пасажирів.	0,5-2,0
3	Відповідальність за пошкодження, знищення та втрату багажу та вантажу.	0,5-0,8

Після сплати страхового платежу згідно з визначеним
тарифом, страхувальник одержує від страховика страховий поліс,
який є договором (письмовою угодою) страхування цивільної
відповідальності.

Страховий поліс повинен містити: назву та адресу страховика, тип,
марку транспортного засобу та державний номерний знак, номери двигуна,
шасі (кузова), початок та закінчення дії договору страхування цивільної
відповідальності, розміри страхового платежу та страхової суми, для
страхувальника - юридичної особи - її найменування та адреса, реквізити,
для страхувальника - фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові власника
транспортного засобу (чи особи, що за кермом, з посиланням на відповідний
документ), домашню адресу, підписи сторін, витяги з "Правил страхування"
в частині прав та обов'язків страхувальника.

Контроль за наявністю страхового полісу страхування цивільної
відповідальності у власника (водія) автомототранспортного засобу
здійснюється під час його експлуатації органами внутрішніх справ згідно з
чинним законодавством.

Завдяки запровадженню обов'язкового страхування власників
транспортних засобів Україна приєдналася до міжнародної системи
страхування відповідальності автовласників, так званої системи "Зелена
картка".

Міжнародна система "Зелена картка" - (система страхування
відповідальності автовласників) уніфікований міжнародний страховий
продукт, який функціонує з 1 січня 1953 р.

Основне завдання - створення ефективного захисту потерпілих у ДТП
за участю автовласників - нерезидентів країни, у якій трапилась така
пригода.

Така система має насамперед запровадження механізму гарантованих
виплат компенсацій потерпілим з вини автовласників інших країн. Це
забезпечується виконанням таких умов країнами, рис. 5.6.

Умови
функціонування

системи "Зелена
картка"

Рис. 5.6. Умови функціонування системи "Зелена картка" в країні.

Збитки у країнах-учасницях системи "Зелена картка" врегульовується, як
правило, через уповноважену національну організацію МСТ (Моторне
страхове бюро), яка переадресовує матеріальні претензії, висунуті до
автовласника-резидента іншої країни, на відповідне Моторне страхове бюро
цієї країни. У цьому разі перше МСТ розглядається як бюро - регулювальник

збитків, а друге - як бюро-платник.

Взаємовідносини між МСТ країни-учасниці системи "Зелена картка"
регулюється двосторонніми угодами, що укладаються за уніфікованою
формою.

Функціонування цієї міжнародної системи вже понад півсторіччя
довело її ефективність, насамперед, як механізму захисту потерпілих від
транспортних засобів, що задіяні в міжнародних сполученнях. І відтепер
власник авіатранспорту - резидент країни, член системи "Зелена картка",
може безперешкодно проїжджати територіями всіх країн-учасниць цієї
системи без обов'язкового страхування на умовах країни відвідування. Всі
претензії врегульовуються через "Національні моторні страхові бюро".

Географічне положення України, рівень її економічного розвитку та
всеохоплююче включення у світову економіку, забезпечують безперервні
вантажопотоки з внутрішніх та міжнародних перевезень всіма видами
транспорту. Регулювання дій перевізників вантажу та врегулювання питань
транспортування вантажів на території України та за її межами покладені на
Міністерство транспорту України в тому числі і питань пов'язаних з
відповідальністю перевізників вантажу, згідно зі статтею 14 закону України
"Про транспорт". При цьому до уваги беруться кодекси (статути) по окремих
видах транспорту чи об'єднань (наприклад, положення "Статуту асоціації
міжнародних автомобільних перевізників України") та інші законодавчі акти
України, в яких прописані вирішення питань, пов'язаних із втратою,
нестачею, псуванням чи пошкодженням прийнятого для перевезення вантажу
авіакомпаніями, судновласниками, автотранспортними підприємствами,
залізницею, експедиторськими агентствами, експедиторами з фракту, що є
формальними або фактичними перевізниками.

Існуюча практика визначення відповідальності перевізника вантажів
тісно пов'язані зі страхуванням відповідальності за товари, що приймаються
до перевезення (про що вже надавалося в темі 4 цього посібника).
Зауважимо, що страхування відповідальності перевізника не залежить від
того, застрахований вантаж чи ні. Такі поліси можуть видаватися різними
сегментами ринку страхування. Наприклад, відповідальність за вантаж

авіаперевізника страхується на ринку авіастрахування, а сам вантаж, що
перевозиться авіатранспортом, за умовами морського полісу на ринку
страхування вантажів. Головна різниця цих полісів - у страховому покритті, а
також у тому - чиї інтереси захищає страхування. Співвідношення страхових
покриттів можна унаочнити схемою (див. рис. 5.7):

Обсяг усіх можливих збитків щодо вантажу
Максимальний обсяг відповідальності страхо- вика вантажу (до ринкової вартості)
	Втрачена користь

Обсяг відповідальності перевізника (вартість
вантажу згідно з коносаментом)

Відповідальність страховика-перевіз-
ника (максимальна сума за 1 кг вантажу
згідно з положеннями Варшавської
конвенції)

Рис. 5.7. Розмір компенсації збитків, завданих вантажу при транспортуванні.

Схема (рис. 5.7.) унаочнює розміри компенсації шкоди вантажу та
взаєморозрахунки сторін, що беруть участь у вантажоперевезенні та у
страхуванні: власник вантажу - страхова компанія по вантажу -
вантажоперевізник - страхова компанія по відповідальності.

Страхування відповідальності перевізників за вантаж (крім
авіаперевізників), як правило, здійснюється в добровільній формі.
Страхувальником є транспортне підприємство, яке бере участь у
вантажоперевезенні.