Так, до першого блоку основних вхідних показників можливо
включити:
показники токсичної небезпеки речовин для людини:
летального впливу (інгаляційні, кожно-резобивні, оральні);
відстроченого впливу (канцерогенність, мутагенність, алергія);
хронічного впливу;
показники токсичного впливу на біоту (наземних тварин, гідробіонтів,
рослин і мікроорганізмів);
показники рухливості, що характеризують процес переміщення
(транспортування) токсичних речовин:
летучість;
розчинність (у воді й органічних середовищах);
адсорбція;
коефіцієнт розподілу;
■ показники усталеності речовин - константи:
гідролізму;
фотохімічних процесів;
мікробіологічної деградації;
персисгентності в грунті;
показники біоакуміляції:
чинник біоконцентрації й ін.
Другий блок основних вхідних перемінних складуть показники, що
характеризують небезпеку технології, що використовується на об'єкті, такі
як:
кількість (маса) токсичних речовин, що беруть участь у технологічному
процесі;
види (різновиди) процесів і умови їхнього проведення (температура,
тиск);
стан технологічного устаткування;
корозійність технологічних середовищ (потоків) і схильність
конструкційних матеріалів до корозійних процесів.
Основні вхідні перемінні третього блока повинні включати показники,
що відбивають недосконалості системи забезпечення безпеки. До них
належать:
ступінь ненадійності і незахищеності технологічного устаткування;
ступінь (рівень) недосконалості технічних елементів системи
забезпечення безпеки;
частина немеханізованих та неавтоматизованих операцій у
технологічному процесі;
ступінь (рівень) непідготовленості виробничого персоналу до роботи в
передаварійній і аварійній стуаціях.
І врешті-решт - блок додаткових вхідних перемінних повинен
включати такі показники, що відбивають уразливість реципієнтів аварій, що
знаходяться в оточенні об'єкта, як то:
чисельність і щільність населення в зоні уразливості (можливої шкоди);
наявність у зоні уразливості дитячих установ, лікарень, шкіл і т.п.;
наявність у зоні уразливості сільськогосподарських угідь, джерела
водопостачання, охоронних (захисних) зон і рекреаційних об'єктів,
об'єктів господарської діяльності, транспортних магістралей;
показники несприятливої метеорологічної обстановки.
У принципі можливі процедура ранжирування і класифікації об'єктів
екологічного страхування на "мові" конфігурантів, тобто на основі
сукупності усіх відібраних показників, що характеризують аварійну
небезпеку. Однак на цьому шляху зустрічається цілий ряд серйозних
ускладнень: багатомірність простору показників; розбіжність у розмірностях
окремих показників; різнотипність вимірювальних шкал показників і ін.
Х111 Х112 Х11к Х31 Х32 Х3дРис. 5.18. Ієрархічне дерево показників підприємства-забруднювача як джерела аварійного забруднення довкілля.Щоб елімітувати ці трудності, має сенс удаватися до агрегирування окремих показників небезпеки в один інтегральний показник. Взагалі, мова йде про побудову функціональної залежності, що зв'язує деякий інтегральний показник системи (об'єкта) з індивідуальними (приватними) показниками. Подібного роду моделі широко використовуються в кваліметрії (при вимірі технічного рівня і якості промислової продукції), і методологія їхньої побудови досить детально описана в літературі. Тому ми зупинимося тут лише на основних аспектах цієї методології.Перед тим, як формувати шукану функціональну залежність, звичайно будують дерево показників. Див. рис. 5.18.Ієрархічні рівні4Х11 Хш | ХШ | X12j Х141 | \х142 Х14гі^ |
Х141 Х | 142 Х4у |
4 2
Х131 Х132 Х13т
Х21
Х151 Х152 Х15о
3
Індивідуальні показники розташовуються на першому ієрархічному
рівні, створюючи "листя дерева". Деякі з них, близькі за змістом і
значимістю, об'єднуються в групи, яким надається за відповідальність
групові показники, що розташовуються на другому ієрархічному рівні. Вони
утворять розвилки розгалуження дерева. Індивідуальні показники, що
залишилися, не об'єднані в групи, "переходять" на другий ієрархічний рівень
без змін. Формально їх також можна іменувати груповими показниками
другого ієрархічного рівня, котрі відповідають групам одного показника. У
результаті на другому ієрархічному рівні буде менше групових показників,
ніж індивідуальних на першому.
З групових показників другого ієрархічного рівня (по описаному вище
алгоритму) знову формуються групи родинних показників, яким теж
надаються за відповідність свої групові показники третього рівня.
Процедура продовжується доти, поки на останньому ієрархічному рівні
не залишиться один груповий показник, іменований інтегральним.
Верхівкам такого деревоподібного графа відповідають показники того
або іншого ієрархічного рівня, а його ребра відображають зв'язок між
показниками різних ієрархічних рівнів. По зовнішньому вигляду такий граф
нагадує кущ, перевернутий коренем уверх.
На рис. 5.18. подане ієрархічне дерево показників, що характеризують
небезпеку підприємства-забрюднювача як потенційного джерела аварійного
забруднення довкілля. Дерево має 4 ієрархічні рівні показників. На першому
ієрархічному рівні розташовані індивідуальні показники, що тотожні з
основними і додатковими вхідними перемінними. У якості показників
другого рівня виступають:
груповий показник токсичності використовуваних на підприємстві
хімікатів для людей (Х11);
груповий показник токсичності для біоти (Х12);
груповий показник рухливості (Х13);
груповий показник усталеності (Х14);
груповий показник біоакумуляції (Х15);
груповий показник небезпеки технології (Х2);
груповий показник недосконалості системи забезпечення безпеки
підприємства (Х3);
груповий показник уразливості реципієнтів аварій із викидом токсичних
речовин у навколишній прострі (Х4).
На третьому ієрархічному рівні знаходяться груповий показник
токсичної небезпеки підприємства (Х), а також зазначені вище групові
показники Х2, Х3 і Х4. І на останньому рівні знаходиться інтегральний
показник небезпеки Х.
Індексація показників, зображених на цій схемі обрана для зручності
уявлення функціональних зв'язків між показниками різних ієрархічних
рівнів.
Використання структури дерева дозволяє здійснити декомпозицію
задачі оцінювання інтегрального показника, зокрема, можна розглядати й
оцінювати окремі групи показників незалежно один від одного.
Декомпозиція дозволяє розділити оцінювання індивідуальних
показників і агрегування цих оцінок у групові й інтегральні показники.
Ієрархічна структура показників зручна для призначення
індивідуальним і груповим показникам різних рівнів ваг, що відбивають
внесок того або іншого показника в інтегральний показник небезпеки.
Агрегування оцінок показників проводиться послідовно при переході з
першого ієрархічного рівня на другий, із другого на третій і т.д. до
останнього рівня, де розташований інтегральний показник. Зрозуміло, що
при переході з одного рівня на інший деякі показники не об'єднуються в
групи (як це має місце, наприклад, із показниками Х2; Х3д і Х4) при переході
їх із другого ієрархічного рівня на третій (див. рис. 5.18), ніякого агрегування
їхніх оцінок не проводиться.
Без втрати спільності можна виразити функціональну залежність
групового показника Ха, що знаходиться на деякому ієрархічному рівні, від
показників Ха1, Ха2,..., Ха; попереднього ієрархічного рівня, що входить у
його групу, тобто:
xa=fa(Va2,...,xa3). (126)
Такий запис узагальнює функціональний зв'язок між відповідними
показниками, які знаходяться на сусідніх рівнях. Так, якщо прийнято, що а
"порожнє місце" і S = 4, то формула (126) виражає зв'язок ХзХ1, Х2, Х3 та Х4.
Якщо а =11, S = R, то (126) відображає зв'язок показників Х11 з Х111, Х112,
... Х11к і т.д.
Основне питання при агрегуванні показників, що характеризують
об'єкт, полягає в тому, які функції f(0) можна й доцільно використовувати.
При цьому треба враховувати, що індивідуальні показники виражаються
цілком визначеними значеннями, а не довільними, а тому "погані"
властивості функції, що агрегуються у тій галузі значень аргументів, що
реально не використовуються, не повинні впливати на рішення вибору виду
функції, що агрегується. Слід мати на увазі, що значення аргументів -
показників Ха1, Ха2, ... , Ха (при користуванні формулами типу (129; 130) у
ряді випадків будуть призначати експерти, і це може бути поєднане з
визначеними помилками.