Загалом, з огляду на закон України "Про страхування", сфера
розширення поля обов'язкового страхування вже значною мірою вичерпана. І
головне завдання полягає нині не у запровадженні нових видів, а в
удосконаленні діючих. Що ж до введення нових видів обов'язкового
страхування, то на черзі постають такі види, як обов'язкове страхування в
космічній галузі та ядерній енергетиці і, в першу чергу, стосовно
відповідальності перед третіми особами.
Ще одним з головних завдань державного регулювання має нині
створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації кадрів у системі страхування. І в цьому вже маємо першу
"ластівку" - Постанову Кабінету Міністрів України №98 від 20.03.2001 р. про
затвердження "Програми розвитку страхового ринку України на 2002 - 2004
роки", де вже більш чітко визначена політика держави в галузі страхування і
питанням насичення ринку страхових послуг кваліфікованими працівниками
приділено достойну увагу.
І, нарешті, серйозного значення вже набуває посилення впливу
держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.
Таким чином, рішення цих та інших питань (валюта страхування;
нормативно розпорядча база перестрахування; оподаткування діяльності
страховика; нормативи розподілу прибутку і т. ін ) в галузі страхування
дозволить страховикам надійніше зберігати гроші населення
(страхувальників), примножувати їх, та використовувати на благо
суспільства, створюючи все нові й нові робочі місця. При цьому виконувати
свої зобов'язання перед страхувальниками в плані відшкодування збитків
при розкритті ризиків, які вони взяли на себе в управління від
страхувальника й потому залишатися платоспроможним у часі дії інших
договорів страхування, фінансово сталими та надійними партнерами на
фінансово-кредитному ринку країни. Всі ці питання повинні бути об'єктами
пильної уваги органом державного регулювання страхового ринку України.
Тема 6. Перестрахування та співстрахування, фінансовий
результат діяльності страховика
Перестрахування і співстрахування.
Методи перестрахування
Договори перестрахування.
Умови договорів перестрахування і Цивільний кодекс України.
Законодавче регулювання перестрахування. Світовий досвід.
Доходи, витрати і визначення фінансового результату діяльності
страховика.
Прикладне направлення застосування механізмів перестрахування і
співстрахування, визначення показників діяльності страховика.
Завдання для практичних (семінарських) занять.
Рекомендована література:
Основна: 2; 4; 5; 17; 18; 20; 33; 38; 47; 48; 49; 52; 53; 55; 59; 72; 86; 88; 90;
96; 107.
Додаткова: 22-32; 34-37; 39-46; 50; 51; 54; 56-58; 60-71; 73-85; 87; 89; 91-
95; 97; 98-106; 108-111.
У темі розкриваються механізми перестрахування і співстрахування як
елементи менеджменту страхового бізнесу. Подаються шляхи визначення
результатів роботи страховика через його доходи, витрати, оподаткування
та отримання прибутку.
6.1. Перестрахування і співстрахування
Використані терміни: перестрахування, співстрахування, перестраховик,
цедент, цесія, цедування ризику, цесіонарій, перестраховочний сліп,
пересраховочна комісія, ліміт відповідальності страховика, квота,
ексцедент ризику, ексцедент збитку, ексцедент збитковості, договір
перестрахування, тантьєма, непропорційне перестрахування,
факультативне перестрахування, облігаторне перестрахування,
факультативно-облігаторне перестрахування.
Працездатність страховика на ринку страхових послуг значною мірою
залежить від уміння використовувати механізми перестрахування і
співстрахування, що сприяє фінансовій стійкості й нормальній діяльності
страховика незалежно від розміру його капіталу. Це дуже важливо для
страховиків, особливо для тих, котрі тільки но отримали ліцензію на право
проведення страхових операцій і опираються тільки на власний капітал -
статутний фонд, а страхові резерви ще не сформовані. Використовуючи
інструмент перестрахування, страховик розширює свої можливості, бере на
страхування більшу кількість ризиків, що дає змогу використовувати закон
великих чисел і основний важіль страхування: збитки кількох -
покриваються багатьма.
Ще слід наголосити, що перестрахування не лише захищає страховиків,
а й сприяє захисту страхувальника та працівників страхових компаній.
Держава при цьому має гарантовані надходження у вигляді податків від
діяльності страховика і т. ін.
Досягається це завдяки ретельному виконанню вимог закону України
"Про страхування" у частині дозволу розміщення об'єму ризику на власному
утримані (див. залежність (2) в темі 1 цього посібника). Разом з сумою
відповідальності, яку страховик дробить та передає своїм партнерам
(перестраховує), він дробить і передає їм частки отриманої ним від
страхувальника страхової премії. Тобто ділиться не тільки ризиком, а й
страховою премією за страхове покриття, таким чином об'єднуючи всіх
страховиків на ринку страхових послуг, змушуючи їх відкривати свої
надбання та бути чинними один перед одним, а значить - і перед
суспільством. Вони вчать та допомагають один одному, щоб довіра людей до
страхування не впала. Конкурують страховики тільки у розробці все нових і
нових напрямів надання страхових послуг та зниження тарифів на страхове
покриття.
Отже, перестрахування - це система економічних відносин, згідно з
якою страховик, приймаючи на страхування ризики, частину
відповідальності за них (з урахуванням своїх можливостей) передає на
узгоджених умовах іншим страховикам.
Мета перестрахування полягає у приведенні потенційної
відповідальності за сукупною страховою сумою у відповідність до власних
фінансових можливостей.
Перестрахуванням ризиків досягається:
Вихід на нові сфери бізнесу.
Розширення страхового ринку.
Зниження ціни страхового поліса.
Захист страхового портфеля від впливу наслідків великих
страхових випадків.
Колективна сплата сум страхового відшкодування всіма
учасниками, що беруть участь у перестрахуванні відповідного
об'єкта.
Основна функція перестрахування - вторинний розподіл ризику,
завдяки чому досягається кількісна та якісна збалансованість страхових
портфелів страховиків.
Об'єкт страхування при перестрахуванні - це майнова ситуація
страхового товариства, яка передає ризики у перестрахування.
Основні риси перестрахування:
перестраховик не несе зобов'язання за укладеними цедентом
договорами страхування;
страхувальник не має нічого спільного з договорами
перестрахування;
страховик незобов'язаний інформувати страхувальника про свої
наміри передати ризик у перестрахування повністю або частково.
Взагалі перестрахування вирішальним чином впливає на забезпечення
фінансової стійкості страховика.
По-перше, в кожному окремому виді страхування неминуче є велика
кількість значних ризиків, які одна страхова компанія не може взяти на себе
повністю. У випадку особливо значимих ризиків вона може лише обмежити
їх прийняття з урахуванням своїх фінансових можливостей та піти шляхом
співстрахування з іншими страховими компаніями, які діють на тому ж
самому ринку чи навіть на інших ринках, чи прийняти більшу частку ризику
з урахуванням подальшої передачі дрібніших часток іншим страховим
компаніям чи компанії, яка займається перестрахуванням. Яким власне
шляхом піде страхова компанія, залежить від обраного виду страхування. І
ще, найголовніше, в цьому, що страхова компанія краще захистить себе на
випадок наступу особливо значних ризиків, тим, що зменшить рівень
відповідальності у порівнянні з узятими на себе зобов'язаннями. Інакше
кажучи: "особливо значні ризики" у її портфелі зводяться до рівня, який
дозволяє страховій компанії безпечно для себе сприйняти їх.
По-друге, за допомогою перестрахування можна вирівняти коливання у
результатах діяльності страхової компанії впродовж ряду років. Протягом
одного року на результати діяльності страхових компаній можуть
несприятливо вплинути істотні втрати чи від великого числа страхових
сплат, що визвані наступом якогось одного страхового випадку, чи ще гірші
результати. Перестрахування робить рівномірною діяльність компанії. Тим
самим досягається сталість результатів діяльності страхової компанії
протягом кількох років і це дуже важливо для забезпечення фінансової
стійкості страховика та його працездатності.
Приклад (рис. 6.1):
Об'єкт має вартість у 40000 грошових одиниць. Страхове покриття
(страхова сума) теж дорівнює цьому значенню. Тариф на страхування
конкретного ризику діє у 10% від страхової суми. Отже, страховик отримує
від страхувальника страхову премію у кількості 4000 грошових одиниць
[400000 х 10%/100%]. Згідно з розрахунком, за залежністю (2) страховик (у
якого ще відсутні страхові резерви) може залишити на власному утримані
ризик тільки у 10000 грошових одиниць [100000 х 10%/100%], де 100000