Види страхування та iх характеристика (стр. 59 из 74)
У будь-якому випадку складна організація договору співстрахування
(пробачлива при прийомі на страхування рідких об'єктів, де, як правило,
контрагентом страховиків виступає юридична особа, що володіє достатньою
компетенцією) ставить гальма при проведенні масових видів страхування,
якщо індивідуальна вартість великого числа прийнятих на страхування
об'єктів перевищує розмір власного утримання страховика. У цій ситуації
розподіл ризику може бути зроблено і іншим шляхом: страхова компанія
приймає на себе відповідальність у всій сумі і уже від свого імені звертається
до іншого страховика з пропозицією передати частину ризику на
відповідальність останнього.
Отже, співстрахування це - страхування, при якому два та більше
страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й того
самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний на страхову суму у
своїй частці. Договір співстрахування містить умови, що визначають права і
обов'язки кожного страховика.
Особливості співстрахування такі:
один із співстраховиків може представляти усіх інших у
взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись
відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки;
кожен страховик несе відповідальність тільки за обсягом взятих
на себе зобов'язань;
страхувальник може розглядатися як співстраховик, якщо об'єкт
застраховано не в повній вартості;
має значні переваги при страхуванні великих розмірів та
незручне при страхуванні середніх та незначних ризиків.
Але головне це визначення розміру "власного утримання ризику" в
таких діях, що повинно бути економічно обґрунтоване. Встановлення суми
власного утримання ризику у оптимальному розмірі - дуже важка справа.
Коли ліміт власного утримання встановлений на низькому рівні - страхова
компанія буде постійно передавати надлишкову частину премії разом з
часткою відповідальності при перестрахуванні, яку вона могла б зберегти за
умови правильного визначення ліміту власного утримання. А коли ліміт
власного утримання буде дуже високим - фінансова сталість страховика буде
підірвана. Отже, власне утримання - це економічно обґрунтована частина
страхової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності і
визначається: окремо за страховим полісом; за одним ризиком; за рядом
ризиків.
Є багато теорій і практичних рекомендацій по встановленню лімітів
власного утримання ризиків. Але вони носять загальний характер і не мають
можливостей враховувати специфічні умови діяльності конкретних компаній,
які хоч керуються ними, але підходять до них критично.
6.2. Методи перестрахування.
Використані терміни: облігаторні (обов 'язкові) договори, факультативні
(необов 'язкові) договори, факультативно-облігаторні (змішані) договори,
передача ризику в перестрахування.
За методом передавання ризиків у перестрахування і за оформленням
правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на:
облігаторні (обов'язкові); факультативні (необов'язкові); факультативно -
облігаторні (змішані).
Договір факультативного перестрахування це - індивідуальна угода,
що найчастіше стосується одного ризику.
Характерні риси факультативного методу перестрахування:
Повна свобода сторін договору перестрахування.
Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на
власній відповідальності.
Перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них.
Кожен ризик передається окремо.
Можливість індивідуальної оцінки ризику.
Тобто, можливість регулювання страховиком (цедентом) розміру
власного утримання.
Переваги і недоліки такого методу перестрахування див. схему рис. 6.2.
я /Можливість вибору для компанії — цедента якомога
g сприятливіших умов перестрахування (розміщення ризику в
si кількох перестраховочних компаніях, вибір найкращих
В пропозицій).
/ Використання цедентом перестрахування у таких
випадках, коли відповідальність може зашкодити фінансовій
стійкості страховика або коли він має розширити свою діяльність у
сфері несприятливих для нього видів страхування.
Рис. 6.2. Переваги і недоліки факультативного методу перестрахування.
Договір облігаторного перестрахування передбачає:
Обов'язкову передачу перестрахувальником раніше погодженої
частини ризику за всіма покриттями.
Обов'язкове прийняття цих частин перестраховиком згідно з умовами
договору перестрахування.
Визначення лімітів відповідальності, перестрахувальної премії,
перестрахувальної комісії, обмежень щодо покриття. В цьому, договір
при облігаторному перестрахуванні - це угода, що охоплює увесь
страховий портфель страховика або його значу частину.
Переваги і недоліки такого методу див. схему, рис. 6.3.
|
   Мпоежре есвитнриакнхуутивапнотнряеб а у додатковому договорі | ||
| Переваги | Має універсальний характер, тобто використовується в | |
менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків для обох сторін.
Можливість розвитку довгострокових відносин між
сторонами.
/ Гарантія підтримки перестраховика, яка надає більшої
свободи цеденту щодо проведення страхових операцій.
/ Діє поштовх розвитку техніки перестрахування, що сприяє
розробці системи договорів у різних галузях і видах страхування.
ч
о
ч
Об
ПІ ГИТГ*1ЛІ4ІЛ ІЛ Л/Г^'ГГІТТ
Рис. 6.3. Переваги і недоліки облігаторного методу
перестрахування
Факультативно-облігаторний метод перестрахування характеризується
договором факультативно-облігаторного вигляду (договір "відкритого
покриття"), який дає цеденту свободу прийняття рішень стосовно яких
ризиків і у якому розмірі слід їх передати перестраховику, а цесіонарій
зобов'язаний прийняти цедовані частини ризиків на завчасно визначених
умовах.
Характерна риса такого методу: факультативність передбачається для
страховика (цедента), а облігаторність - для перестраховика (цесіонарія).
Переваги: надає змогу проводити страхування особливо великих,
небезпечних ризиків. Недоліки: цедент, провівши "селекцію ризиків" у
страховому портфелі, передає у перестрахування тільки найнебезпечніші
ризики.
Послідовність передачі ризиків у перестрахування і механізм передачі
див. схеми, рис. 6.4. та 6.5.
|
                 СтрахувальникПосередник (страховий агент, брокер)Б езпосередній страховикПосередник (страховібро кери по перестрахуванню)ПерестраховикРис. 6.4. Схема послідовності передачі ризику у перестрахування.СтрахувальникСтраховикЦедент Перестраху- вальникПерестраховик Цесіонарій Цесіонер Ретроцедент \ | и | 7 |
| Ретроцесіонер | ||
Первинне
розміщення
ризику