Види страхування та iх характеристика (стр. 63 из 74)

Далі термін "факультативний договір" застосовуємо до всіх трьох типів
таких угод, щоб уникнути плутанини.

Предмет факультативних договорів формулюється у такий спосіб:
"Предметом цього договору є погодження умов договорів
перестрахування, які сторони допускають укладати надалі. Договір
перестрахування вважається укладеним за умови цього договору, якщо
в договорі перестрахування мається посилання на цей договір."

Оскільки більшість умов договору перестрахування вже погоджені з
факультативним договором, то сам договір перестрахування може бути
досить лаконічним. Тут як договір перестрахування, цілком може
застосовуватися Сліп з посиланням на факультативний договір. Але форма, у
якій договір перестрахування буде укладатись має бути визначена у
факультативному договорі. Крім того слід визначити і порядок заключення
перестрахувального договору. Для факультативно-облігаторного договору це
можна зробити у спеціальній статті, наприклад, так: "Договори
перестрахування на умовах цього договору будуть укладатись через
надання перестрахувальником перестраховику сліпа, форма якого є
додатком до цього договору. Якщо договір страхування задовольняє
умови статті... цього договору, то договір перестрахування буде
вважатися укладеним у момент направлення сліпа перестраховику.
Додаткового волевиявлення перестраховика, крім наявного у дійсному
договорі у цьому випадку не потрібно." Для облігаторно-факультативного
договору перша фраза цього тексту збережеться, а після неї може йти такий
текст:" Уклавши договір страхування, що задовольняє умови статті...
цього договору, перестрахувальник зобов'язаний направити відповідний
сліп перестраховику. Договір перестрахування буде вважатися
укладеним у момент підписання сліпа перестраховиком. Додаткового
волевиявлення перестраховика, крім наявного у дійсному договорі в
цьому випадку не потрібно." Таким же буде текст для просто
факультативних договорів.

6.6. Законодавче регулювання перестрахування. Світовий

досвід

Використані терміни: регулювання відносин, вітчизняне цивільне право, сліп,
єдиний стандарт, адекватність застосування, предмет договору
перестрахування.

Серед вітчизняних страховиків широко розповсюджена думка, що
перестрахувальні відношення регулюються в основі своїй не законами
ринкової економіки, а загальним правом, тобто творцями перестрахувальних
норм є самі учасники перестрахування. Така точка зору дуже зручна для тих,

хто не бажає ускладнювати своє життя вивченням та аналізом норм
економічних законів.

У високорозвинутих країнах світу такий етап розвитку страхування теж
мав місце, але законодавство цих країн вже давно розставила все на свої
місця. В Україні ринок страхування лише розвивається і говорити про
перестрахування ще рано. Проте паростки вже є, і вони потребують
впровадження.

Договори перестрахування повинні оформлятися з урахуванням вимог,
які ставить до них вітчизняне цивільне право. Будь-який договір предмет
договору - значимі умови - інші умови. Аналізуючи документи, які зараз
застосовуються в Україні у перестрахуванні, можна побачити, що в них
практично нічого немає про"... встановлені зміни чи припиненні... прав та
зобов'язань" і тому навіть грамотному спеціалісту з цивільного права важко
урозуміти, що мова йде про якусь угоду. До таких документів можливо
віднести, наприклад, так звані сліпи, в яких і фігурують тільки цифри й
спеціальні страхові терміни, а про права та обов'язки мова відсутня.
Вважається, що ті, хто обізнані у страхуванні й перестрахуванні, розуміють і
цивільно-правовий зміст таких документів. Між тим, в англійському
страховому праві, звідки прийшов до нас сліп, правове положення такого
документа визначене законом. У статті 89 закону 1906 року " Про морське
страхування ", наприклад, читаємо: "Коли мається належно сплачений
черговим збором поліс, то у випадку судового процесу можна... посилатися
на надану раніше попередню записку чи сліп". У статті 22 того ж закону
вказано: "...Договір... страхування не має чинності у якості судового доказу,
коли він не одягнутий у форму... поліса, згідно з цим законом." Англійський
поліс - це договір страхування, який чинно опрацьований юридично. Тобто
англійський законодавець не допускає заміну договору сліпом, а лише
дозволяє робити посилання на такий документ за наявності належно
оформленого договору. Вітчизняні же страховики, не вдаючись до
подробиць, просто скалькували сліп і, скріпивши двома підписами,
використовують його як договір.

Страховий ринок в Україні почав створюватися практично "з нуля" і в
вітчизняній практиці, розуміється, ніяких звичаїв не могло бути. Спеціалістів
з галузі перестрахування також не було. А тому стали сліпо, без правового
аналізу, копіювати формулювання та способи оформлення взаємовідносин
тих країн, у яких перестрахування має давню історію - Німеччини і
Великобританії. При цьому випускають із поля зору, що в п.2 статті 5 ЦК,
яка регулює застосування загального права на території нашої країни,
записано, що звичаї ділового обігу, які не відповідають положенням
законодавства... не застосовуються. Деякі юристи, на превеликий жаль,
замість того, щоб вказати на протиправний характер такої діяльності,
навпаки, аргументують її посиланнями на особливості перестрахувальних
відношень та на норми Швейцарського чи Німецького законодавства про
страхування.

Справді, перестрахувальні відношення мають особливості, через які швейцарський союзний закон "Про страховий договір", №101 від 2.04.1908 р. німецький закон "Про страховий договір", №186 від 30.05.1908 р. виводять регулювання перестрахування за рамки страхового законодавства. У такій ситуації та при відсутності спеціальних норм по перестрахуванню, звичай - це ледве не поодинокий спосіб урегулювання відносин. Проте, англійське законодавство, наприклад, яке діяло приблизно в той же час, поступило інакше: у п.1 статті 9 вже згаданого вище закону 1906 р. записано визначення перестрахування, що включає такі відношення у сферу, яка регулюється страховим правом. У Росії на сьогоднішній день законодавчо синтезовані ці дві позиції - англійську і німецьку - і майже сторічний досвід їх застосування. А саме: згідно з п.2 статті 967 ЦК Російської Федерації до перестрахування застосовуються правила, встановленні цим актом для страхування підприємницького ризику з застереженням: "... коли договором перестрахування не передбачене інше ", котре і дозволяє сторонам враховувати в договорі всі особливості таких відношень, не звертаючись до звичаю. Отже, на території Росії перестрахувальні відношення відрегульовані законом. Там, з вступом до сили нового ЦК, страховики Росії почали розуміти, що законодавче регулювання перестрахування у них є, але, як показує практика їх перестрахувальних відношень, насправді дії страховиків Росії поки що розмежовані з законом. Розум страховиків цієї країни спрямований не на те, щоб привести практику до відповідності з уже чинним законом, а навпаки, на те, щоб привести закон до відповідності з існуючою практикою. Така точка зору має місце у над відвертій формі і в Україні, тобто "... життя продовжується, договори перестрахування укладаються і не можна зупинити ринок тільки із-за того, що законодавство зайняло неадекватну позицію тій практиці, що склалася." Проте, перш ніж казати про недосконалість закону, на нашу думку, слід його застосувати і тільки після цього виказувати судження про його неадекватність. На жаль, більшість страховиків Росії й Україні діють так, ніби ЦК не існує, а вони живуть в Німеччинні чи в Швейцарії на початку ХХ ст. В Україні ж перестрахування потрібно розглядати через призму цивільного законодавства, тобто треба мати в договорах перестрахування чітке визначення предмета договору, інші істотні умови і деякі важливі умови, що не належать до істотних, проте упорядковують договірні зобов'язання. Такі договори мають належно оформлятися за єдиним стандартом, що сприятиме адекватності застосування законодавства, нормативних актів та вимог, що ставить життя перед учасниками перестрахувальних відношень.Головні проблеми перестрахування див. рис. 6.10. Оподаткування перестрахувальн ої діяльності			Обсягвнутрішньогостраховогоринку			Законодавче регулювання взаємовідносин страховиків та перестраховиків
І	ь		і	k		і	Ь

Головні проблеми вітчизняного перестрахування