Види страхування та iх характеристика (стр. 71 из 74)

Перехід до оподаткування валового прибутку страховика, як результату
його основної діяльності, підвищує відповідальність страховиків за поточні і
кінцеві результати їхньої діяльності (дивись Таблицю 7.6. довідкових
матеріалів 10 теми 7 - "Оцінка рейтингу страховика").

Закінчимо виклад теоретичного матеріалу теми і взагалі - цього
посібника, заключним резюме:

страхова організація може мати прибутки:

від страхової діяльності:

зароблені страхові платежі за договорами страхування та
перестрахування;

комісійні винагороди за перестрахування;

частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені
перестраховиками;

повернуті суми із централізованих страхових резервів;

повернуті суми технічних резервів, відмінних від резерву
незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених чинним
законодавством;

від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних коштів;

від інших операцій;

зароблені страхові платежі визначаються за формулою:

ЗСП = СНСПзв .п. + СНЗСПпоч .зв.п. СНЗСПк .зв.п. > (137)

де: ЗСП - зароблені страхові платежі;

СНСПзвп. - сума надходжень страхових платежів за звітний період;

СНЗСПпочзвп. - сума незароблених страхових платежів на початок
звітного періоду;

СНЗСПкзвп. - сума незароблених страхових платежів на кінець
звітного періоду.

До суми надходжень страхових платежів не включаються частки
страхових платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді за
договорами перестрахування;

страхові платежі - первинний прибуток страхової організації та
основа подальшого обігу засобів, джерело фінансування інвестиційної
діяльності.

Оскільки від моменту надходження платежів страхувальників на рахунки
страховиків до виплати їх у формі страхового покриття минає певний час, а
тривалість збереження засобів страхувальника визначається строком
договору, що може дорівнювати одному, трьом, п'яти, десяти, п'ятнадцяти і
більше років, то запасні і резервні фонди, які формує страховик, можуть
десятиріччями не використовуватись. Це створює об'єктивну основу для
формування позичкового фонду, прямого інвестування, участі в комерційних
операціях іншого виду, даючи прибуток від інвестиційної діяльності та
розміщення тимчасово вільних засобів.

Крім того, страхова компанія може мати прибуток від надання послуг,
пов'язаних з ризик-менеджментом, консультаціями, підготовкою кадрів і т.
ін. (прибуток від інших операцій);

витрати страховика утворюють собівартість страхових послуг. Вони
мають таку структуру:

витрати на виплату страхових сум та страхових відшкодувань;

відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

відрахування в технічні резерви, відмінні від резервів незароблених
премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного
законодавства;

витрати на проведення страхування;

інші витрати;

собівартість у страховій справі - явище особливе. Страховик, беручи
на себе страхову відповідальність за таким видом договору, тільки приблизно
знає, у яку суму йому обійдеться надання тієї чи іншої страхової послуги.
Вона може коштувати страховику тільки суми витрат на ведення справи за
даним договором, а може, окрім цього включати виплату річного
відшкодування. Саме тому в страховій практиці явище собівартості
розглядають у вузькому та широкому її розумінні.

У широкому розумінні собівартість - це сукупність усіх затрат страховика
з надання послуг як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з
відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так
і опосередкованих, тобто витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансової
стійкості страхової компанії (формування запасних та резервних фондів).
У вузькому розумінні собівартість - це витрати страховика на ведення

страхової справи;

Регулятором цього виступає перестрахування і співстрахування.

головна стаття витрат страховика - виплата страхових сум і
страхового відшкодування.

Зіставляючи прибутки та витрати страхової організації, визначають

її фінансові результати. Найбільш загальним показником результативності
діяльності страховика є його валовий прибуток. Він визначається як сума
прибутку від страхової діяльності, прибутку від страхування життя,
прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених
на виплати страхового відшкодування та страхових сум, відрахувань у
централізовані страхові резервні фонди та в технічні резерви, інші, ніж
резерв незароблених премій;

прибуток від страхових операцій є різницею між ціною наданих
страхових послуг та їх собівартістю. Головним джерелом формування

прибутку від страхових операцій є прибуток у тарифі, який під час
калькуляції навантаження закладається в тарифну ставку як самостійний
елемент ціни на страхову послугу. Частка прибутку в тарифі встановлюється
у відсотках або в абсолютному розмірі. Як елемент тарифу прибуток відіграє
важливу роль у регулюванні попиту та пропозиції з окремих видів
страхування, оскільки всі інші елементи тарифу мають суто об'єктивну
основу.

Фактичний прибуток від страхових операцій може формуватись (під
впливом обставин) за рахунок будь-якого елемента тарифу, включно з
нетто-ставкою. З метою виключення цієї можливості і для забезпечення
формування запасних фондів у достатньому обсязі використовують такий
порядок розподілу фонду поточних платежів, згідно з яким за кожним
видом страхування запасний фонд перераховується як різниця між
нормативним і фактичним обсягами виплат.

Таким чином, фактичний прибуток від страхових операцій включає:

прибуток у тарифах;

економію з витрат на ведення справи;

економію на управлінських витратах, яка є тоді, коли їхні темпи
зростання відстають від темпів зростання страхових платежів;

прибуток від діяльності із страхування життя визначається
сумою надлишку резерву довгострокових зобов'язань (математичних
резервів) понад обсяг страхових зобов'язань;

прибуток від інвестування та розміщення тимчасово вільних
коштів не включає прибутків від інвестування та розміщення коштів
резервів із страхування життя і медичного страхування у разі використання їх
на поповнення резервів із страхування життя відповідно до методики
формування резервів із страхування життя, зазначеної у ст. 29 закону
України "Про страхування", або на поповнення резервів з медичного
страхування у випадках, передбачених чинним законодавством.

Показник рівня прибутковості за операціями або за будь-яким видом

страхування називають рентабельністю.

Рівень рентабельності визначають за формулою:

Р= річна сума прибуткурічна/сума платежів за будь-яким видом страхування

або за страховими операціями в цілому помножене на 100%.

(138)

Рівень рентабельності показує, який прибуток отримує страховик з кожної
гривні страхових платежів. Цей показник ув'язує розмір прибутку як

джерела фінансових ресурсів з обсягом робіт із формування страхового
фонду.6.7. Прикладне направлення застосування механізмів перестрахування
і співстрахування, визначення показників діяльності страховикаВикористані терміни: однорідність страхового портфеля, лінії власного
утримання ризику, рівень суми, стратегія досягнення
платоспроможності, комісійна винагорода.Зупинимось ще на декількох теоретичних питаннях перестрахування і
співстрахування як досягнення ефективності від їх застосування в
страховій діяльності.1. Перестрахування може бути кількісним і якісним. Під кількісним
розуміється розподіл того самого ризику на частини, рис.6.21.АИАИКААА

Страхова
компанія