ТЕМА 1. СТРАХОВИЙ ПРОЦЕС
Страховий процес як гарант безпеки діяльності суб'єктів господарювання.
Учасники страхового процесу.
Класифікація та об'єкти страхування.
Розрахунки страхових тарифів.
Прикладні зразки розрахунків основних показників страхування.
Завдання для практичних (семінарських) занять.
1 Страховий процес як гарант безпеки діяльності суб'єктів
господарювання.
Використані терміни: система страхового забезпечення, чинники
діяльності страховика, доходи від страхової діяльності, витрати
страховика, собівартість страхових послуг.
Ринок являє собою певний спосіб (систему) погодження діяльності
учасників суспільного виробництва через механізм поєднання інтересів
виробника і споживача. При цьому така система повинна саморегулюватися і
налаштовуватися на попит.
На жаль, в силу історичних розбіжностей Україна не може запозичити
одразу якусь сучасну економічну модель високорозвиненої держави світу,
тому в ній формується власна модель ринкової економіки. Звідси і
особливості розбудови окремих сегментів ринкової інфраструктури.
Страхування в нашій країні зразу ж стало налаштовуватися на потреби
захисту підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем. І це
притаманне діяльності всіх без винятку страхових компаній, що виникли на
теренах незалежної України, і монопольного в минулому страховика -
Держстраху УРСР - в тому числі.
Як же позитивно впливає страхування на життєдіяльність суспільства
будь-якої країни світу? Сформувати відповіді:
• Збільшує впевненість у розвитку бізнесу. В умовах приватної
власності керування та розміщення фінансових ресурсів - справа окремого
власника. Інтереси власника постійно коригуються ситуацією на ринках
товарів, цінних паперів, кредитів, послуг. Але не завжди можна врахувати
ризик втрати авансових ресурсів. Тому, за порівняно невелику плату,
інвестор передає такі ризики в управління страховим товариствам і отримує
натомість упевненість, що в разі стихійного лиха або іншого страхового
випадку збитки будуть відшкодовані, і дістає можливість упевненіше
користуватися кредитом, сприяти появі й упровадженню нової техніки,
технологій, наукових розробок, розвивати міжнародний бізнес де
страхування вантажів, транспортних ризиків, туристичної галузі,
інвестиційних проектів є необхідним компонентом формування нормальних
міжнародних стосунків. Цивілізований бізнес також не можна уявити без
страхування відповідальності партнерів за виконання контрактів,
відповідальності товаровиробника за якість продукції та послуг,
відповідальності роботодавця перед своїми працівниками, професійної
відповідальності працівників за шкоду, завдану споживачам товарів та
послуг.
Дозволяє отримувати максимально можливий прибуток та досягти
безпеки бізнесу. Страхування, маючи великі можливості маневрування
резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної
безпеки суспільства, що дає змогу кожному суб'єкту господарювання
досягати раціональної структури довірених їм коштів, більшу частину котрих
спрямовувати на отримання більшого прибутку, а не зарезервовувати
самостійно якусь їх частину на запобігання чи усунення наслідків стихії чи
інших чинників, які перешкоджають його діяльності.
Можливості страхування зростають із розширенням кола
страхувальників, а це, в свою чергу, підвищує фінансовий потенціал
страховиків та знижує вартість страхових послуг для страхування.
Забезпечує раціональне формування й використання коштів для
здійснення соціальних програм та інвестицій в економіку. Сформовані
методом страхування ресурси застосовуються як доповнення до державних
ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне
забезпечення та інші соціальні заходи. Світовий досвід довів доцільність та
ефективність такого доповнення в життєдіяльності суспільства, оскільки
усувається знеособлення таких коштів, а отже, й зрівнялівка в їх розподілі.
Отже кожний громадянин, залежно від своїх можливостей, може
задовольняти свої потреби. Таким чином зменшується соціальна напруга в
суспільстві та навантаження на державний бюджет, а контроль за
раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на
споживача соціальних послуг і виплат.
Це вигідно всім складовим держави: підприємницьким структурам,
банкам, страховим компаніям, страхувальникам тощо. При цьому на
страховика перекладається.
Слідуюча черга робіт при здійсненні обов'язкового і добровільного
страхування в країні:
оцінювання майна та інших об'єктів;
обчислення страхових платежів (актуарні розрахунки);
укладення договорів страхування;
інкасація внесків клієнтів і виконання безготівкових розрахунків;
ведення рахунків страхувальників;
управління та розміщення страхових резервів;
здійснення превентивних заходів щодо зменшення страхового ризику;
здійснення операцій по перестрахуванню;
складання страхових актів, проведення розрахунків на відшкодування
збитків;
проведення виплат страхових сум чи сум страхового відшкодування;
проведення регресивних дій (суброгація, контрибуція);
контроль за діями та проявами страхового ризику протягом дії
страхового договору, ведення справи;
проведення статистичного та маркетингового досліджень страхових
ризиків;
диверсифікація діяльності;
розвиток агентської мережі (навчання агентів, проведення семінарів);
проведення облікових та звітних робіт відповідно до чинного
законодавства.
2 Учасники страхового процесу
Використані терміни: страховик, страхова компанія, акціонерне страхове
товариство, командитне товариство, кептивні страхові компанії,
представництва, агентства, філії страхових компаній, страхові об 'єднання,
страхові агенти, страхові брокери, страхувальники, застраховані,
користонабувачі, орган нагляду за страховою діяльністю, фіскальні органи.
Специфічність страхування як перерозподільного механізму доходів
суспільства визначається наявністю страхових ризиків, здатних зумовити
матеріальні чи інші витрати суспільства на усунення. З метою організації
замкнутої розкладки збитку на всіх учасників страхування утворюється
цільовий страховий грошовий резерв, джерелом якого є встановлені внески
всіх застрахованих юридичних чи фізичних осіб. Саме це і є відмітною
ознакою категорії страхування, її особливістю. А оскільки перерозподіл
збитку від настання страхових подій при страхуванні передбачає розміщення
його (проведення) на значних територіях країни та ще й у тривалому часі, то
це зумовлює необхідність резервування страхових платежів та їх управління.
І головне, щоб зменшити суму страхового платежу від кожного, треба
проводити залучення більшої кількості страхувальників на великій території.
Саме ці суттєві ознаки є найважливішими принципами організації страхових
операцій та формування учасників страхового процесу - основних і
допоміжних (див. рис. 1.10 у першому розділі - суб'єкти страхового ринку).
Отже, головними учасниками страхового процесу є страхувальники
(юридичні і фізичні особи), страховики (юридичні особи) та посередники—
агенти (юридичні і фізичні особи) і брокери (юридичні особи).
Страхувальники, тобто клієнти, це особи, які на законодавчому рівні
добровільно чи на вимогу чинних нормативних актів країни отримали
страхове покриття своєї життєдіяльності у певному просторі і у певному часі,
за що сплатили певну страхову премію (платіж) і які, в разі настання
страхової події, мають право отримувати компенсацію за збитки, завдані
такою подією.
У посібнику не має можливості повно, як би слід, охарактеризувати
всіх учасників страхового процесу, а ось про деяких головних учасників
страхового процесу - страховиків (страхових організацій) та різних
посередників, надамо докладніше.
Почнемо зі страховиків. "Страховик (insurer) - організація, що за певну
плату приймає на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові або
особам, яких він зазначив у договорі страхування чи по закону, шкоду,
завдану страховою подією".
Страховики (в сучасному розумінні) почали свою діяльність в Україні
після законодавчого введення деяких елементів ринкової економіки ще в
СРСР (закон 1988 р. "Про кооперацію"), коли держава втратила монополію
на страхування. Тоді ж і виникли перші страхові кооперативи. Хоча частка їх
була незначною в загальних обсягах страхової діяльності у країні, де
головними виконавцями все ж були Держстрах СРСР та Індержстрах СРСР,
існування кооперативів протягом 1988 - 1989 р. мало велике значення для
набуття першого досвіду роботи в ринкових умовах, підвищення кваліфікації
кадрів, взяття під страховий захист "нетрадиційних" для Держстраху ризиків
(страхування вантажів, відповідальності за невиконання угод та інше). З
самого початку зародження страхового ризику альтернативні страховики
більшою мірою звернули увагу на зміст страхових продуктів (послуг), що
пропонуються в західних країнах. Хоча це теж прийшло в страховий ринок
через жадобу збагачення більшості створених на цій хвилі страховиків та
відсутність державного регулювання і не одразу. Ані все ж, поступово,
асортимент страхових послуг почав зростати почали впроваджувати в
страхування цивілізовані норми, виник інститут перестрахування. Так почала
формуватись і в Україні одна із головних ланок учасників страхового ринку.