Джерела фінансування. Світовий банк – це інвестиційний банк, який є посередником між інвесторами та отримувачами, позичаючи кошти в одних та надаючи позики іншим. Більшість коштів, які йдуть на фінансування розвитку, МБРР отримує завдяки запозиченням на фінансових ринках шляхом випуску облігацій (які мають рейтинг ААА, оскільки їх сплата гарантується урядами країн-членів) і продажу їх індивідуальним особам та приватним інституціям у більш ніж 100 країнах світу. Партнер Банку з надання позик на пільгових умовах – МАР – фінансується переважно за рахунок внесків країн-донорів. Банк є основним позичальником на світових ринках капіталу і найбільшим позичальником-нерезидентом практично в усіх країнах, де продаються випущені ним цінні папери. Він також позичає гроші шляхом продажу облігацій і векселів безпосередньо урядам, установам, що їх представляють, та центральним банкам. Надходження від продажів цих цінних паперів, у свою чергу, позичаються країнам, що розвиваються, за прийнятними відсотковими ставками, щоб допомогти у фінансуванні проектів і здійсненні програм стратегічних реформ, мета яких – забезпечення економічного зростання.
Незважаючи на слова Кейнса про плутанину, МВФ не є ані банком, ані посередницькою установою між інвесторами та отримувачами коштів. Однак він розпоряджається значними ресурсами, які нині оцінюються у понад 215 млрд. дол. США. Ці ресурси надходять від підписки за квотами або членських внесків, які сплачують МВФ 182 країни-учасниці. Кожна з них вносить до цього загального пула ресурсів певну суму коштів, пропорційну до її економічного потенціалу (багатші країни платять більше, а бідніші – менше). Тоді як Банк позичає і надає позики, МВФ схожий більше на кредитний союз, члени якого мають доступ до спільного пула ресурсів (сукупної суми їх індивідуальних внесків), створений для надання їм допомоги у разі необхідності. Хоча за спеціальних і дуже обмежених умов МВФ позичає в офіційних організацій (однак не на приватних ринках), всеж при фінансуванні своїх операцій він спирається на власні квоти. Відповідність цих ресурсів переглядається кожні п’ять років.
Отримувачі фінансування. Світовий банк не надає позик ані розвиненим країнам, ані приватним особам, а лише платоспроможним урядам країн, що розвиваються. Чим бідніша країна, тим сприятливіші умови, на яких вона може отримати позику від Банку. МБРР надає позики країнам, що розвиваються, валовий національний продукт (ВНП) на душу населення яких перевищує 1 305 дол. США. (ВНП на душу населення, що насправді є не таким грізним терміном, як це звучить, є мірою добробуту країни і отримується шляхом поділу вартості товарів і послуг, вироблених у країні за рік, на чисельність її населення). Ці позики надаються за відсотковою ставкою, що незначно перевищує ринкову ставку, за якою позичає сам Банк, і повинні погашатися впродовж 12 – 15 років. На практиці позики МАР надаються здебільшого країнам, щорічний дохід на душу населення яких не перевищує 865 дол. США. Позики МАР є безвідсотковими і підлягають сплаті протягом 35 – 40 років.
На відміну від цього, на фінансову допомогу від МВФ мають право усі країни-учасниці – як багаті, так і бідні. Підтримка впорядкованої та стабільної міжнародної валютної системи вимагає виконання усіма учасниками системи власних фінансових зобов’язань щодо інших учасників. Членство в МВФ дає право кожній країні, яка відчуває дефіцит іноземної валюти, що перешкоджає їй виконувати зазначені зобов’язання, на тимчасовий доступ до загальних валютних ресурсів МВФ задля вирішення даної проблеми, яка стосується найчастіше проблем платіжного балансу. Ці проблеми можуть виникати незалежно від економічного потенціалу та рівня ВНП на душу населення, тому майже всі країни-члени МВФ, починаючи від найменшої, що розвивається, до найбільш промислово розвиненої, були змушені у той чи інший час звертатися за підтримкою до МВФ і отримувати від нього фінансову допомогу, щоб вистояти у важкі часи. Відсоткові ставки позик МВФ дещо нижчі від ринкових, проте не настільки пільгові, як ставки позик МАР із групи Світового банку. За допомогою позик МВФ країни можуть виграти час, необхідний для коригування економічної політики та відновлення зростання, не вдаючись до заходів, що можуть зашкодити економікам інших країн-учасниць.
Операції Світового банку. Світовий банк було створено для підтримки бідних країн шляхом надання їм технічної допомоги та фінансування проектів і стратегічних заходів, які дозволять реалізувати їх економічний потенціал. Банк розглядає розвиток як сукупність довгострокових комплексних заходів.
Впродовж перших двох десятиліть свого функціонування Світовий банк дві третини допомоги спрямовував на проекти, пов’язані з енергетикою та транспортними перевезеннями. Хоча вони (так звані проекти розвитку інфраструктури) і зараз мають важливе значення, останнім часом Банк значно урізноманітнив свою діяльність, що пов’язано з набуттям ним досвіду та кращим розумінням процесу економічного розвитку.
Банк приділяє особливу увагу проектам, які можуть безпосередньо покращити життя найбідніших верств населення у країнах, що розвиваються. Прямому залученню цієї групи населення до економічної діяльності сприяють позики на розвиток сільського господарства та сільське будівництво, розвиток малих підприємств і міського господарства. Банк надає підтримку бідним у підвищенні продуктивності праці та отриманні доступу до таких життєво необхідних речей, як чиста вода та каналізація, охорона здоров’я, допомога у плануванні сім’ї, харчування, освіта й житло. Проекти, спрямовані на розвиток інфраструктури, також зазнали змін. У проектах, пов’язаних із транспортними перевезеннями, більша увага почала приділятися будівництву доріг між сільськими господарствами й ринками. Проекти з електроенергетики вже не зосереджуються винятково на містах, а дедалі більшу увагу привертає освітлення, забезпечення електроенергією сіл і невеликих господарств. Проекти, пов’язані з розвитком промислових підприємств, надають більшого значення створенню робочих місць на малих підприємствах. Там, де це доцільно, використовується трудомістке будівництво. Крім проектів, пов’язаних з електроенергетикою, Банк підтримує програми використання нафти, газу, вугілля, деревини та біомаси як альтернативних джерел енергії.
Банк надає переважну частину фінансової і технічної допомоги країнам, що розвиваються, підтримуючи конкретні проекти. Хоча МБРР та МАР надають свої позики на різних фінансових умовах, обидві інституції використовують однакові стандарти при оцінці якості проектів. Рішення щодо того, яка з організацій – МБРР чи МАР – фінансуватиме проект, залежить від економічної ситуації в країні, а не від характеристик проекту.
Країни-члени Банку, які є позичальниками, отримують від нього і технічну допомогу. Найзначніша частина фінансованої Банком технічної допомоги, яка недавно перевищила 1 млрд. дол. на рік, становить компонент позик та кредитів Банку, що надаються для інших цілей. Виріс і обсяг фінансованої Банком технічної допомоги для самостійних позик та підготовки проектів. Банк є виконавчою організацією щодо проектів технічної допомоги, фінансованих через Програму розвитку ООН, пов’язаних із розвитком сільського господарства і сільським будівництвом, розвитком енергетики та економічним плануванням. Враховуючи економічну ситуацію в багатьох країнах-членах, сьогодні Банк спрямовує технічну допомогу переважно на інституційний розвиток і розробку макроекономічної політики.
Кожен проект, що підтримується Світовим банком, розробляється у тісній співпраці з урядами країн та місцевими агентствами, а часто – разом з іншими багатосторонніми організаціями допомоги. Справді, близько половини проектів, яким Банк надав підтримку, отримували фінансування з інших джерел – від власних держав, багатосторонніх фінансових та експортно-кредитних інституцій, що безпосередньо фінансують купівлю товарів і послуг, а також з таких приватних джерел, як комерційні банки.
Надаючи послуги країнам, що розвиваються, Банк не конкурує з іншими джерелами фінансування. Він підтримує лише ті проекти, для яких у розумні строки не вдається залучити необхідний капітал з інших джерел. Своєю діяльністю Банк прагне зміцнити економіку країн, яким він надає позики, з тим, щоб вони могли відмовитися від використання його ресурсів і задовольняти власні фінансові потреби із традиційних джерел капіталу на прийнятних для них умовах.
Сфера діяльності Банку набагато ширша, ніж його кредитні операції. Оскільки рішення щодо позик залежать від економічного становища країни-позичальника, Банк ретельно вивчає її економіку та потреби галузей, в які планується спрямувати позики. Такий аналіз допомагає у визначенні відповідної довгострокової стратегії допомоги економічному розвитку.
Впродовж багатьох років здійснюється відхід країн від фінансування МБРР і МАР. Із 34 найбідніших країн, які отримували позики МАР, починаючи з перших років її діяльності, понад 20 країн досягли таких успіхів, що вже не потребують коштів МАР, і це дозволяє використати їх для допомоги країнам, що стали членами Банку пізніше. Також близько 20 країн, що раніше позичали кошти в МБРР, вже не потребують цих позик. Яскравим прикладом є Японія, яка протягом 14 років користувалася позиками МБРР, а нині сама позичає значні суми Банку.