Близько 75 % позик Банку спрямовуються в конкретні проекти будівництва доріг, дамб, електростанцій, розвитку сільськогосподарських і промислових підприємств. Оскільки у 80-х роках розпочався загальний спад світової економіки, Банк розширив свої кредитні операції, включивши до них позики, призначені на структурну перебудову та галузеву адаптацію. Вони дозволяють країнам, що розвиваються, пристосувати свою економічну політику та перебудувати наявні структури з урахуванням серйозних проблем платіжного балансу, які загрожують економічному розвитку. Основною метою позик на структурну перебудову й адаптацію є реструктуризація економік країн, що розвиваються, і створення бази для сталого економічного розвитку. Позики підтримують програми, спрямовані на запобігання і відвернення економічних криз за допомогою економічних реформ і змін в інвестиційних пріоритетах. Використовуючи так зване кредитування на базі економічних заходів, Банк стимулює економічне зростання у країнах із значним боргом, зокрема, в країнах Латинської Америки та африканських країнах, що розташовані на південь від Сахари, які втілюють (часто болісно у соціальному плані) розраховані на довгострокову перспективу програми економічної адаптації.
МВФ переглядає свою політику обмеження фінансової допомоги короткостроковими кредитами. Оскільки дефіцити платіжного балансу зростають, а довгострокові структурні реформи економік країн-членів мають на меті їх ліквідацію, МВФ збільшив обсяг і строк доступу до фінансової допомоги. Таким чином, МВФ визнав, що проблеми з платіжним балансом зумовлені лише тимчасовим браком ліквідності і неадекватною фінансовою та бюджетною політикою, тривалими перекосами в структурі економік країн-членів, виправлення яких вимагає реформ, розрахованих на багато років. Це передбачає тіснішу співпрацю зі Світовим банком, який має досвід і вміння, необхідні для усунення структурних перешкод на шляху до зростання.
Наслідком зосередження останнім часом уваги на структурних реформах стало тісне поєднання зусиль Світового банку і МВФ та обмін конкретним досвідом. Таке зближення прискорила криза боргів, зумовлена неспроможністю країн, що розвиваються, сплачувати величезні позики, які вони взяли наприкінці 70-х і на початку 80-х років. Криза боргів показала, що економічний розвиток може бути стабільним лише у разі ефективного використання ресурсів за умови існування стабільного монетарного та фінансового середовища.
Базою для співпраці Банку з МВФ є регулярна та часта взаємодія економістів і фахівців, що займаються оформленням позик і працюють в одній країні. Внесок персоналу Банку у цей взаємний обмін полягає у довгостроковому підході до повільного процесу розвитку та в ґрунтовному знанні структурних вимог і економічного потенціалу країни. Внесок персоналу МВФ – це його власне бачення повсякденних можливостей країни підтримувати потік платежів кредиторам та залучати від них інвестиційне фінансування, а також ступеня інтегрованості країни в світову економіку. На додаток до такого обміну інформацією здійснюється координація надання фінансової допомоги країнам-членам. Так, наприклад, Банк схвалює позики на структурну перебудову та галузеву адаптацію для більшості країн, які користуються його фінансовою підтримкою. Крім того, обидві інституції заохочують інших кредиторів, як приватних, так і урядових, брати участь у спільному фінансуванні проектів та мобілізують кредити для країн, які їх потребують. Співпраця між Бреттон-Вудськими інституціями має два наслідки: визначення програм, які сприятимуть зростанню в стабільному економічною середовищі, та координація фінансування, яке забезпечить успіх цих програм. Інші кредитори (зокрема, комерційні банки) часто надають кредити лише після того, як переконаються у задовільному виконанні країною-позичальником програми структурної перебудови.
В останнє десятиріччя співпрацю між Банком та МВФ було офіційно визнано встановленням процедур МВФ, які передбачають надання кредитів найбіднішим країнам-членам за ставками, нижчими від ринкових. Ці процедури дозволяють МВФ спрямувати кошти на суму до 12 млрд. дол. США приблизно 70 країнам, які здійснюють структурну перебудову економіки з метою покращання платіжного балансу і прискорення економічного зростання. Світовий банк приєднався до МВФ, надаючи додаткові кошти цим країнам через МАР. Однак МАР може забезпечити фінансування лише незначної частки мінімальних потреб у зовнішньому пільговому кредитуванні. На щастя, уряди ряду країн та міжнародні агентства схвально відгукнулися на спеціальну програму дій Банку, призначену для країн із низькими доходами та значними боргами, гарантуючи додаткових 7 млрд. дол. США для програм спільного фінансування, розроблених Банком.
Світовий банк та МВФ мають різні повноваження, що дозволяють їм (кожному у свій спосіб) робити внесок у стабільність світової монетарної і фінансової системи та забезпечення збалансованого економічного розвитку в усіх країнах-учасницях. З часу їх створення перед обома інституціями постали проблеми, пов’язані з необхідністю пошуку нових шляхів допомоги своїм членам за умов змінних економічних обставин. Банк розширив допомогу, переорієнтувавшись з окремих проектів на ширші аспекти економічної реформи. Водночас МВФ вийшов за межі простого коригування платіжних балансів і брав участь у структурних реформах економік своїх членів. Деяка подібність діяльності цих двох інституцій неминуча, внаслідок чого важливого значення набуває співпраця між Банком і МВФ. Розробка програм, які сприятимуть більш повній інтеграції економік країн-учасниць у світову монетарну та фінансову систему і водночас стимулюватимуть економічне зростання, і надалі залишається найважливішою проблемою обох Бреттон-Вудських інституцій.
Основні функції та завдання Міжнародного валютного фонду та Світового банку
Основні функції та завдання Міжнародного валютного фонду та Світового банку
Міжнародний валютний фонд
Світовий банк
Наглядає за міжнародною монетарною системою
Забезпечує стабільність валютних курсів та впорядковує валютні відносини країн-учасниць
Допомагає усім своїм членам – як розвиненим країнам, так і країнам, що розвиваються, – подолати тимчасові труднощі з платіжним балансом, надаючи їм коротко- та середньострокові кредити
Поповнює валютні резерви своїх членів шляхом розміщення СДР (спеціальних прав запозичення). Досі країнам-членам було надано пропорційно до їх квот 214 млрд. СДР
Формує власні фінансові ресурси головним чином за рахунок внесків за квотами країн-учасниць
Має у розпорядженні повністю сплачені квоти на загальну суму 145 млрд. СДР (близько 215 млрд. дол. США)
Має у своєму штаті 2 300 працівників з 182 країн-членів Прагне сприяти економічному розвитку найбідніших країн світу
Надає допомогу країнам, що розвиваються, шляхом довгострокового фінансування проектів і програм розвитку
Надає найбіднішим країнам, що розвиваються, ВНП на душу населення яких не перевищує 865 дол. США на рік, спеціальну фінансову допомогу через Міжнародну асоціацію розвитку (МАР)
Сприяє розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються, через свою організацію-філію – міжнародну фінансову корпорацію (МФК)
Формує основну частину власних фінансових ресурсів, роблячи запозичення на міжнародному ринку облігацій
Володіє акціонерним капіталом у розмірі 184 млрд. дол. США, частка внесків країн-учасниць у якому становить близько 10 %
Має у своєму штаті 7000 працівників з 180 країн-учасниць
Питання для перевірки засвоєних знань
1. У яких формах мають право здійснювати свою діяльність іноземні інвестори?
2. Наведіть основні ознаки іноземних інвестицій.
3. Назвіть основні форми виходу на зарубіжні ринки.
4. Охарактеризуйте проблеми іноземного інвестування в Україні.
5. Що негативно впливає на інвестиційний клімат в Україні?
6. Назвіть основні документи, що регламентують діяльність іноземних інвесторів.
7. Які пільги передбачено законодавством іноземним інвесторам?
8. Назвіть основні інститути міжнародної інвестиційної діяльності.
9. Які основні функції та завдання Міжнародного валютного фонду та Світового банку?
10. Охарактеризуйте операції, які виконує МВФ.
Тести для проведення контролю
До числа іноземних інвесторів відносять наступні категорії суб’єктів:
а) іноземні юридичні особи, іноземні фізичні особи, іноземні держави, міжнародні організації, вітчизняні фізичні особи;
б) міжнародні організації, іноземні держави, вітчизняні громадяни, що проживають за кордоном, іноземні фізичні особи (іноземні особи, особи без громадянства);
в) іноземні юридичні особи, іноземні держави, Національний банк України, іноземні фізичні особи;
г) міжнародні організації, іноземні юридичні особи, іноземні фізичні особи, іноземні держави, вітчизняні страхові компанії.
Глава 4. Вільні економічні зони
4.1. Історичні аспекти створення вільних економічних зон (ВЕЗ).
4.2. Сутність ВЕЗ та їх роль у залученні іноземних інвестицій.
4.3. Нормативна база створення та діяльності ВЕЗ.
4.4. Сучасний стан ВЕЗ в Україні.
Ключові слова: вільна економічна зона, спеціальна економічна зона, мито, митниця, митний режим, протекційна система, венчурні фірми, зовнішньоторговельні зони, комплексні виробничі зони, науково-технічні зони, туристсько-рекреаційні зони.