Із 1978 року в Китаї почалося створення спільних підприємств за участю іноземного капіталу. ІІІ Пленум ЦК КПК прийняв рішення про створення ВЕЗ у 14 прибережних містах із населенням понад 20 млн. Ці ВЕЗ забезпечують сьогодні майже 2/3 зовнішнього товарообігу країни. До них надійшло іноземних інвестицій: за перші десять років – 22 млрд. дол., 1992р. – 11 млрд., 1993р. – 29 млрд., 1994р. – 110 млрд. дол.
Повноваження, що були надані адміністраціям цих економічних зон:
– самостійність у розробці і затвердженні всіх інвестиційних проектів;
– широкі повноваження в регіональному аспекті управління;
– самостійність в регулюванні ставок орендної плати, плати за комунальні послуги, тарифів, бюджетних платежів місцевого рівня;
– повне розпорядження частиною виготовленої у ВЕЗ продукції;
– реєстрація підприємств із пільговим режимом діяльності;
– координація діяльності місцевих підрозділів центральних контролюючих органів.
При цьому держава залишається гарантом проведення експерименту у цілому, а також у пільговому проходженні інвестиційних проектів.
У США ВЕЗ розглядають як особливу позитивну силу в торговому і економічному розвитку. Особливість таких зон – жорстке правове регулювання як із центру (Вашингтон), так і в регіонах. «Силікон – Велле» – найбільша в США зона, яка дає 20 % світового виробництва засобів обчислювальної техніки і комп’ютерів. У ній зайнято 20 тис. чоловік. Найближчим часом у США планується створення до 1000 ВЕЗ, обсяг інвестицій повинен досягти понад 3 млрд. дол. Виникне майже 100 тис. робочих місць. Сьогодні у ВЕЗ США здійснюється наступна діяльність:
– складування, випробовування, ремонт та утилізація комплектуючих деталей електронних виробів;
– складування та переупаковка товарів на експорт в Канаду та Мексику;
– виробництво запасних частин для легкових та вантажних автомобілів вітчизняного та іноземного виробництва;
– виробництво коштовностей, музичних інструментів, іграшок, парфумів, комп’ютерів, оптичної техніки.
Американський досвід показує, що у ВЕЗ створюються умови для стимулювання виробництва суспільно необхідних товарів, виробництво яких відчуває дискомфорт у системі традиційних виробничих відносин.
Досить ефективно ВЕЗ працюють у Сингапурі, Південній Кореї, Малайзії, Маврикії.
Але не скрізь спроби створити ВЕЗ були успішними. У Шрі Ланка, Гватемалі, Ліберії, Сенегалі тощо ВЕЗ постраждали від політичної нестабільності та громадських зворушень, від надзвичайно заплутаної, з точки зору інвесторів, системи пільг та стимулів.
У 1987 – 1988 роках обговорювалося питання створення ВЕЗ у Виборзькій та Находкінській областях. В обох випадках мова йшла про невеликі прикордонні території. Але в 1989 – 1990 роках без практичного досвіду почалося створення більш масштабних ВЕЗ: Зеленоград («Технополіс Зеленоград»), Калінінська обл. («Янтарь»), Єврейська Автономна область («Єва»), Кемеровська обл. («Садко»), Сахалінська обл.
Зони створили, але очікувана економічна ефективність не була досягнута. Основна причина: на значній території Росії неможливо було встановити пільгове законодавство, особливо у сфері податків, оскільки це призвело б до різкого скорочення доходів державного бюджету.
4.3. Нормативна база створення та діяльності ВЕЗ в Україні
Діяльність вільних економічних зон в Україні, процедуру їх створення, взаємовідносини з місцевою виконавчою владою регламентує ціла низка законів. Але наріжним каменем цього процесу є «Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні», затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 14.03.94 № 167.
Згідно з чинним законодавством України під ВЕЗ розуміється частина території, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства.
Суть створення вільних економічних зон полягає в необхідності вирішення нагальних проблем виходу народного господарства України з економічної кризи шляхом:
– залучення іноземних і вітчизняних інвестицій;
– стимулювання виробництва;
– досягнення збалансованості економічного розвитку відповідних регіонів країни;
– ефективного розміщення та використання їх матеріальних, трудових та інших ресурсів.
Отже, серед стратегічних напрямів створення і функціонування ВЕЗ в Україні, що виступають як провідні елементи політики відкритої економіки і відіграють важливу роль у міжнародних відносинах, є визначення сприятливих умов для національного та інтернаціонального підприємництва, руху товарів і капіталів.
ВЕЗ забезпечують належні правові та економічні умови для концентрованого залучення іноземних інвестицій, інтенсивного впровадження передових технологій, удосконалення галузевої структури виробництва й соціально-економічного розвитку територій, збільшення валютних надходжень, підготовки кваліфікованих кадрів тощо.
В Україні вільні економічні зони створюються з метою:
– залучення іноземних інвестицій та сприяння їм;
– активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг;
– поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;
– залучення та впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання;
– розвитку інфраструктури ринку;
– покращання використання природних та трудових ресурсів;
– прискорення соціально-економічного розвитку України.
При створенні вільних економічних зон враховуються певні фактори розміщення:
– місцезнаходження ВЕЗ повинно сприяти зовнішнім і внутрішнім можливостям для реалізації намічених цілей;
– наявність достатнього ресурсного потенціалу (природнокліматичні умови, науково-виробничий потенціал, трудові ресурси);
– забезпеченість об’єктами виробничої та соціальної інфраструктури згідно з міжнародними стандартами;
– розвинена система комунікацій, розгалужена транспортна мережа;
– відсутність екологічних обмежень щодо створення ВЕЗ.
В Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися наступні ВЕЗ.
Зовнішньоторговельна зона – частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Створюються за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставкової діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакування товарів тощо. Форми їх організації: вільні порти («порто-франко»), вільні митні зони (зони франко), митні склади.
Комплексна виробнича зона – частина державної території, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається, насамперед, експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини і переважно складальні операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких – розвиток імпортозамінних виробництв.
Науково-технічна зона – ВЕЗ, спеціальний правовий режим якої орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень із подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів.
Туристсько-рекреаційна зона – створюється в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.
Банківсько-страхова(офшорна) зона – це зона, в якій запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським і страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують тільки ту їх підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.
Зона прикордонної торгівлі – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.
З метою координаційної, методологічної роботи в Україні створено Агентство з питань спеціальних (вільних) економічних зон, яке має право організовувати проведення експертиз окремих інвестиційних проектів з метою:
– запобігання негативних наслідків реалізації інвестиційних проектів щодо виконання державних програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку;
– запобігання зменшення надходжень до бюджетів;
– визначення джерел покриття можливих збитків.
З 1 січня 2000 року на території України діють такі вільні економічні зони.
1. На території Волинської області терміном на 20 років створена спеціальна економічна зона «Інтерпорт Ковель» площею 56,77 га (Указ Президента України «Про спеціальну економічну зону «Інтерпорт Ковель» від 22.06.99 № 702/99).
2. Спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області на 30 років (Указ Президента України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області» від 27.06.99 № 729/99).
3. На території пріоритетного розвитку у Волинській області створюється спеціальний режим інвестиційної діяльності щодо реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності строком на 30 років (Указ Президента України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області» від 27.06.99 № 730/99).