В області зосереджені багаті запаси корисних копалин (будівельні матеріали, нафта і газ). Не можна забувати і про лікувальні грязі на Куяльницькому і Хаджибейському лиманах. І, нарешті, в Одеській області розташовані 43 лікувальні санаторії та пансіонати, багаточисельні турбази і дитячі табори.
Президент України Указом від 29.12.98 № 1387/98 підтримав ініціативу щодо створення спеціальної економічної зони «Рені» на території міста Рені на базі морського торговельного порту. Зазначена зона запроваджується з метою створення умов для залучення інвестицій, активізації підприємницької діяльності, розширення зовнішньоекономічних зв’язків та стимулювання транзитних перевезень і прискорення соціально-економічного розвитку регіону.
З метою створення умов для залучення інвестицій, збереження, розвитку та ефективного використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу суднобудівної промисловості Президент України підтримав ініціативу Миколаївської обласної державної адміністрації щодо створення спеціальної економічної зони в Миколаєві на базі суднобудівних підприємств міста.
Отже, в Україні опрацьовуються декілька проектів СЕЗ: «Закарпаття», «Славутич», у Трускавці, Яворі, Одесі тощо. Діє експериментальна зона «Сиваш», прийнято Закон про створення спеціальних економічних зон «Донецьк» та «Азов», а також території пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестування в Донецькій області.
Після розгляду сучасного стану СЕЗ в Україні можна зробити наступні висновки:
– по-перше, майже всі проекти СЕЗ в Україні (крім Одеси і Севастополя) орієнтовані на виживання і певне пожвавлення депресивних регіонів, тому їх ефективність, скоріше за все буде не дуже високою;
– по-друге, процес створення СЕЗ в Україні протікає дуже повільно і непослідовно;
– по-третє, за винятком СЕЗ «Славутич», підходи до створення інших задекларованих вільних зон у цілому відповідають світовим стандартам (розвинені комунікації, виробнича і соціальна інфраструктура, природно-ресурсний потенціал).
Також потрібно відмітити, що в нашій країні світовий досвід створення вільних економічних зон застосовується лише частково. Якщо в іноземній практиці подібні зони є невеликими територіальними анклавами, майже не пов’язаними з національним ринком, то в Україні вони проектуються скоріше як засіб вирішення не стільки зовнішньоекономічних, скільки внутрішньогосподарських завдань.
Питання для перевірки засвоєних знань
1. Розкрийте історію створення вільних економічних зон.
2. Охарактеризуйте створення сучасних офшорних зон.
3. Яка класифікація ВЕЗ?
4. Які повноваження надаються ВЕЗ?
5. Охарактеризуйте нормативну базу створення та діяльності ВЕЗ в Україні.
6. Яка мета створення ВЕЗ в Україні?
7. Які основні фактори розміщення ВЕЗ враховуються при їх створенні?
8. Дайте характеристику ВЕЗ, які можуть створюватись в Україні залежно від господарської спрямованості.
9. Які зони діють на території України з 1 січня 2000 року?
10. Охарактеризуйте сучасний стан ВЕЗ в Україні.
Фінансові інвестиції
Глава 5. Цінні папери: порядок їх випуску та обігу
5.1. Характеристика цінних паперів.
5.2. Документарна та бездокументарна форма ЦП.
5.3. Первинний та вторинний ринок ЦП.
5.4. Моделі ринку цінних паперів.
5.5. Учасники ринку цінних паперів.
Ключові слова: цінні папери, ринок цінних паперів, пайові цінні папери, боргові цінні папери, похідні цінні папери, акції, облігації, казначейські зобов’язання, векселі, інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери, прості іменні акції, акції на пред’явника, опціон, ф’ючерс, варранти, вексель, первинний і вторинний ринок цінних паперів, емітент, брокер, довірчі товариства, інфраструктурні інститути фондового ринку.
5.1. Характеристика цінних паперів
Під фінансовими інвестиціями розуміється вкладення коштів в різноманітні фінансові інструменти, серед яких найбільш значну частку представляють цінні папери.
Ринок цінних паперів – це історична категорія, яка з’явилася і розвинулась в умовах товарно-грошових відносин та перетворилась в особливу сферу економічних відносин.
Формування ринку цінних паперів у міру розвитку ринкової економіки сприяло появі таких форм, що відображають більш загальні і суттєві якості його руху – накопичення у вигляді грошового капіталу і перетворення у позичковий чи виробничий.
Цінні папери – це грошові документи, які:
– свідчать про право на володіння часткою капіталу або про відносини позики;
– визначають взаємовідносини між організацією, яка випустила цінні папери, та їх власником;
– передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів;
– надають можливість передачі грошових та інших прав на ці документи іншим особам.
Головною особливістю цінних паперів є те, що вони можуть одночасно виконувати грошові функції (бути позиковими грошами) та виступати інструментом короткострокового або довгострокового інвестування капіталу з метою отримання доходу.
Забезпечення обороту фінансових ресурсів на ринку цінних паперів України здійснюється через цінні папери, які відповідно до чинного законодавства поділяються на групи:
1) пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов’язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента;
2) боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов’язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;
3) похідні цінні папери, механізм обігу яких пов’язаний із пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.
Цінні папери можуть бути іменними чи на пред’явника, з вільним чи обмеженим колом обігу, у паперовій та іншій матеріалізованій або нематеріалізованій формі (записи на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів). На відміну від загальноприйнятої світової практики, призначення названих цінних паперів, умови їх випуску та обігу мають в Україні наступні особливості:
– акції комерційних банків фізичні особи можуть купувати після подання декларації про доходи, а юридичні – балансу, завіреного аудиторською службою;
– облігації підприємств випускаються в розмірі не більше 25 % статутного фонду після оплати всіх випущених акцій. Дохід від облігації виплачується за рахунок коштів, які залишаються після розрахунків із бюджетом та здійснення інших обов’язкових платежів. Державні облігації випускаються на пред’явника за рішенням Кабінету Міністрів України. Комерційні банки можуть їх купувати за рахунок власних і залучених коштів. Дохід за державними цінними паперами не оподатковується;
– казначейські зобов’язання в Україні можуть випускатися на пред’явника і розміщуватися серед населення;
– векселі використовуються в Україні лише для оплати товарів, сировини і послуг (товарні векселі). Вивезення цих документів за кордон заборонено;
– інвестиційні сертифікати випускаються інвестиційними фондами та компаніями і мають наступні характеристики: дають право на одержання доходу у вигляді дивідендів; обсяг емісії не може перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду; розміщуються і викуповуються за ціною, яка відповідає вартості чистих активів; обмінюються на приватизаційні папери;
– приватизаційні папери – особливий вид державних цінних паперів, які свідчать про право їх власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частини майна державних підприємств, житлового і земельного фонду. Сьогодні випущено іменні майнові сертифікати, компенсаційні сертифікати і житлові чеки, які офіційно не підлягають купівлі-продажу.
Акції – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю до статутного фонду акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь в розподілі майна у випадку ліквідації товариства.
Акції можуть бути простими іменними, на пред’явника, привілейованими.
Прості іменні акції – це акції, прибуток від яких повністю зумовлюється чистим доходом підприємства та його дивідендною політикою.
Власник простої акції має право на участь в управлінні акціонерним товариством. Прибуток товариства розподіляється між власниками таких акцій пропорційно до вкладеного капіталу. Власники простих акцій мають пріоритетне право на придбання акцій нової емісії, за умови, якщо таке право закріплено статутом акціонерного товариства. При ліквідації акціонерного товариства власники простих акцій мають право на частину активів товариства в останню чергу, після того, як будуть компенсовані всі інші зобов’язання та погашено заборгованість перед власниками облігацій та привілейованих акцій.
Акції на пред’явника – грошові документи, в яких не вказуються відомості про їх власників, а в книзі реєстрації обігу акцій визначається лише загальна кількість акцій, випущених в обіг.
Випускаючи акції на пред’явника, акціонерне товариство зобов’язується допускати до участі у загальних зборах акціонерів усіх осіб або представників акціонерів, які можуть засвідчити, що вони володіють акціями цього товариства, та сплачувати дивіденди таким особам чи інституційним інвесторам.
Випускаючи акції на пред’явника, акціонерне товариство зменшує свої можливості щодо визначення того, кому з осіб або яким інститутам належать його акції в певний період часу. З іншого боку, власники таких акцій можуть більш вільно використовувати право делегування на участь у зборах акціонерів або одержання дивідендів. Достатньо продемонструвати наявність акцій фізично або пред’явити відповідний документ про зберігання акцій у депозитарії, банку, довірчому товаристві тощо. Акціонерне товариство не має права вимагати від осіб відомостей про те, хто є фактичним власником акцій на пред’явника, оскільки, випускаючи такі акції, воно погоджується визнавати права осіб або інститутів, які, принаймні, володіють ними.