– нижній рівень – зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.
Учасники Національної депозитарної системи поділяються на прямих та опосередкованих.
Прямі учасники – це депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів.
Опосередковані учасники – організатори торгівлі цінними паперами, торговці цінними паперами та емітенти.
Національна депозитарна система виконує наступні функції:
– стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;
– уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;
– відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і бездокументарній формі;
– реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;
– акумулювання доходів щодо цінних паперів, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;
– регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;
– надання послуг щодо виконання обов’язків номінального утримувача іменних цінних паперів;
– розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп’ютеризованих систем обслуговування рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов’язаних із банківськими та (або) з іншими системами грошового клірингу на регулярній основі.
За Національним депозитарієм закріплено три виняткових види діяльності щодо регулювання ринку цінних паперів:
– стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм;
– стандартизація документообігу за операціями з цінними паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;
– встановлення взаємовідносин та сприяння укладанню кореспондентських відносин для обслуговування міжнародних операцій із цінними паперами учасників національної депозитарної системи.
Крім того, НДУ може виконувати три комерційних види діяльності:
– діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;
– депозитарну діяльність;
– розрахунково-клірингову діяльність.
Для здійсненя кореспондентських відносин щодо цінних паперів у Національній депозитарній системі необхідно укласти відповідні угоди та відкрити рахунки.
Договір про відкриття рахунку у цінних паперах – договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності.
У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах, випущених у документарній формі, визначається спосіб зберігання цінних паперів (колективний чи відокремлений).
Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберігання на рахунках власників у зберігача і не обліковані на рахунках зберігача в депозитарії, підлягають обов’язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних паперів на ім’я зберігача як номінального утримувача.
Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганні на рахунках у цінних паперах зберігачів у депозитарії, підлягають обов’язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних паперів на ім’я депозитарію як номінального утримувача.
У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг.
Договір про кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів – договір між фондовою біржою або учасниками організаціно оформленого позабіржового ринку та обраним ним депозитарієм про здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів;
Договір про обслуговування емісії цінних паперів – договір між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
У договорі про обслуговування емісії цінних паперів визначається порядок прийняття на обслуговування та обслуговування емісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодо випущених ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперів з документарної форми у бездокументарну. У разі розміщення на зберігання цінних паперів, випущених у документарній формі, передбачається надання емітентом або зберігачем сертифіката якості цінних паперів у документарній формі.
Депозитарний договір – договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем.
У депозитарному договорі встановлюється право зберігача передавати до депозитарію винятково цінні папери, які знаходяться у колективному зберіганні; порядок здійснення операцій депозитарієм; умови ведення рахунків; порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації депозитарієм, а також умови оплати його послуг тощо.
Депозитарії та зберігачі не мають права укладати угоди щодо цінних паперів, які належать депоненту і зберігаються у них на рахунках у цінних паперах, у власних інтересах чи в інтересах третіх осіб без відповідного доручення.
Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюється винятково депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночаною оплатою грошових потоків на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів необхідно одержати відповідний дозвіл.
У Національній депозитарній системі здійснюється перехід права власності на цінні папери.
1. Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії не зазначено, що вони не підлягають передачі) передаються новому власнику шляхом повного індосаменту.
У випадку відчудження знерухомлених цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.
Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть реалізовуватися з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
2. Право власності на цінні папери на пред’явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі цінних паперів
У разі відчудження знерухомлених цінних паперів на пред’явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.
3. Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.
4. Підтвердженням права власності на цінні папери є серифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі – виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надати власнику цінних паперів.
Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.
5. Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.
6.5. Клірингова система
Операції з поставки цінних паперів і грошей повинні відбуватися паралельно, одночасно та безповоротно («поставка проти оплати»). Ця схема діє майже на всіх розвинених ринках. В Україні це поки відсутнє, більшість операторів працює з акціями на умовах попередньої оплати. Але при цьому ніхто не гарантує, що учасники торівлі будуть своєчасно платити гроші і поставляти цінні папери.
Для гарантування (а також прискорення) розрахунків за операціями з цінними паперами в Україні створюється клірингова система, яка складається із кліриногового депозитарію та розрахункового банку (можливо декілька депозитаріїв та розрахункових банків).
Кліринг – отримання, звірення та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів;
Принциповий підхід до того, яким повинен бути кліринговий банк, достить простий та правильний. Розрахунковий банк (банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів), що гарантує виконання зобов’язань третіми особами, повинен бути надійним. Для цього йому не слід брати на себе всілякі ризики – хоча б ті, які не пов’язані з його діяльністю в якості розрахункового банку в системі фондового клірингу.
Основна ідея, на якій базуються нормативні вимоги НБУ до комерційного банку, який бажає стати розрахунковим, полягає в тому, що здійснення клірингових розрахунків за операціями з цінними паперами повинно бути винятковим видом діяльності банку. Стаючи розрахунковим, банк відмовляється від будь-якої інших видів діяльності і повинен «жити» на доходи від клірингу за операціями з цінними паперами. Банківський капітал повинен складати мінімум 10 млн. грн., мати сучасне приміщення, кваліфікований персонал.
Моживості заробляти у клірингового банку наступні:
– банк, який стає розрахунковим, отримує плату (комісію) від торговців, які користуються його послугами при розрахунках за угодами з цінними паперами;
– банк певний час користується грошовими коштами всіх учасників розрахунків;
– банк отримує можливість кредитування учасників угод з цінними паперами.
Встановлені Національним банком нормативи погодився виконати лище один банк «Кліринговий дім», що на сьогодні є єдиним власником ліценцзії НБУ на право бути розрахунковим банком. Він має п’ятирічний досвід клірингових розрахунків за валютними операціями на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) (30 % у статутному фонді цього банку належить НБУ).