Щодо факторів, вплив яких можна виміряти кількісно лише частково, то головні напрями проведення діагностики наступні:
– аналіз впливу інфляції. При цьому потрібно враховувати різний вплив інфляції на окремі статті, з яких складаються очікувані грошові потоки;
– аналіз впливу фактору «ерозія продажу», що виникає тоді, коли на ринок надходить новий товар, схожий на вже існуючий. У результаті виникають зміни в реалізації останнього. Аналіз «ерозії продажу» необхідний для того, щоб вирішити, чи варто підприємству виготовляти новий товар;
– аналіз природи асигнувань на накладні витрати. Він потрібен, оскільки асигнування мають подвійну природу. Наприклад, якщо підприємство спрямовує свої кошти на проекті накладні витрати, то це не є додатковими витратами і не входить до очікуваних грошових потоків. Водночас, якщо проект потребує обов’язкових накладних витрат, то вони зараховуються до суми грошового потоку. Аналіз природи витрат дозволяє зробити правильний вибір їх категорії. Це може суттєво вплинути на майбутнє визначення ефективності інвестиційного проекту, що досліджується;
– аналіз джерел фінансування інвестицій. Їх наявність для одного з проектів зовсім не означає можливості фінансування іншого проекту (наприклад, наявність цільових капіталовкладень). Проте повна відсутність фінансових можливостей робить абсолютно нереальним будь-який проект;
– аналіз ступеня ризику інвестиційного проекту. Наявні кількісні методи визначення ризику досить прості, однак не позбавлені недоліків. Тому доцільно використовувати й експертні методи оцінки. Обидва методи можуть використовуватися комбіновано.
Оцінка впливу якісних факторів – один із найскладніших напрямів діагностики. Комплекс якісних факторів такий різноманітний, кожний інвестиційний проект настільки особистий, що принципово неможливо чітко визначити усі напрями діагностики. Однак, узагальнюючи, можна визначити наступні напрями якісного діагностичного аналізу:
– аналіз відповідності інвестиції цілям підприємства;
– аналіз відповідності інвестиції стратегії і тактиці підприємства. Формування інвестиційного портфеля підприємства пов’язане не тільки з вибором найприбутковіших і найменш ризикованих проектів, а й таких, що максимально відповідають загальній економічній стратегії підприємства;
– аналіз ризику інвестицій та комплексу побічних факторів, що впливають на рівень ризику. Діагностика ризику, пов’язаного з інвестиціями, найбільше відображає вплив невизначеності внутрішнього та зовнішнього стану підприємства на прийняття інвестиційних рішень. Тому аналіз ризику пов’язаний з дослідженнями широкого кола якісних факторів. Наприклад, у ході формування портфеля інвестицій доцільно обирати проекти, які мають негативну кореляцію, оскільки ризики від цих проектів компенсують один одного.
Щодо ступеня ризику, то необхідно враховувати і такий якісний фактор, як характеристика галузі, до якої належить підприємство. Він важливий, бо комерційний ризик є відображенням надійності прибутків, які оцінюють галузь у цілому.
Наприклад, виробничий ризик характеризує саме рівень підприємства. Відповідно до цього потрібно враховувати здатність підприємства реагувати на зміни у ринковому попиті щодо власної продукції. Чим вищій поріг рентабельності підприємства (вищі його постійні витрати), тим слабше воно реагуватиме на зміни в економічному середовищі, тим вища страхова премія, яку нав’язують йому кредитори. Щодо фінансового ризику, то відповідно до зростання частки боргів у структурі капіталу підприємства зростає і його страхова премія.
Розгляд трьох наведених груп факторів свідчить, що діагностика матиме найбільші результати, якщо охопить комплекс усіх факторів – як якісних, так і кількісних. Нажаль, навіть у країнах з високорозвиненою ринковою економікою, з великим досвідом фірм у галузі інвестиційної діяльності майже відсутній апарат досліджень для якісного аналізу, тому в сучасній практиці здебільшого застосовуються кількісні методи діагностики, які ґрунтуються на нових методичних розробках.
Сукупність кількісних методів, що використовуються для оцінки ефективності інвестицій, можна поділити на дві групи: динамічні (які враховують фактор часу) і статичні (облікові). Класифікація методів оцінки згідно з цим критерієм наведена на рис. 10.1.
Рис. 10.1. Класифікація кількісних методів оцінки інвестиційних проектів
Динамічні методи також називають дисконтними, бо вони базуються на визначенні теперішньої вартості (дисконтуванні) грошових потоків, що створюють інвестовані кошти.
На показники ефективності суттєво впливають інфляція та ризик, але в подальшому використовуватимемо поняття ставка дисконту, маючи на увазі, що величина дисконту враховує ці фактори.
Використання кількісних критеріїв оцінки ефективності інвестиційних проектів допомагає аналітику прийняти, схвалити або змінити проект. Вибір конкретного критерію для висновку про ефективність проекту залежить від певних чинників:
– наявної ринкової перспективи;
– існування обмежень на ресурси для фінансування проекту;
– коливань грошових потоків та можливості одержання прибутку.
10.3. Період окупності проекту
(Payback Period – PBP)
Період окупності проекту – це час, який потрібен для того, щоб сума надходжень від реалізації проекту відшкодувала суму витрат на його впровадження. Період окупності звичайно вимірюється в роках або місяцях.
Приклад. Для реалізації проекту необхідні початкові інвестиції в розмірі 250 млн. гривень. Менеджери планують отримувати від реалізації проекту щорічні надходження в розмірі 90 млн. гривень. Строк окупності цього проекту може розраховуватися наступним чином:
PBP = = року,
де II (Initial investment) – сума інвестицій (витрат); ACI (Annual cash inflow) – щорічні надходження.
Цей показник використовується переважно в промисловості. Він вказує кількість років, потрібних для відшкодування капітальних витрат із чистих сумарних доходів проекту. Критерій прямо пов’язаний із відшкодуванням капітальних витрат у найкоротший період часу і не сприяє проектам, які дають великі вигоди лише згодом.
Загальне правило прийняття проектів за критерієм PBP: з альтернативних проектів приймається той, що має менший період окупності.
Оцінка періоду окупності є різновидом розрахунку точки беззбитковості, бо після закінчення строку окупності проект починає приносити вигоди. Але цей показник має один істотний недолік – він не може слугувати за міру прибутковості, оскільки не враховуються грошові потоки після строку окупності, а також вартість капіталу проекту.
Для того, щоб позбавитись цих недоліків використовують показник дисконтного періоду окупності (Discount payback period – DPB). При цьому розрахунки здійснюються з використанням дисконтних грошових потоків.
Приклад. Підприємство інвестувало на будівництво готелю 40 млн. гривень і планує отримувати від експлуатації готелю відповідно:
1-й рік – 35 млн. грн.;
2-й рік – 60 млн. грн.;
3-й рік – 80 млн. грн.;
4-й рік – 100 млн. грн.
Для розрахунку періоду окупності інвестицій візьмемо ставку дисконту в розмірі 100 %. Дисконтування грошових потоків проведемо за формулою:
,
де СFt – грошовий потік ( чисті грошові надходження) за рік t;
r – ставка дисконту;
t – рік, за який отримано грошовий потік.
Таблиця 10.1
Грошові потоки
Початкові інвестиції (витрати)
Надходження
0
1
2
3
4
Чистий грошовий потік
- 40 млн.
35 млн.
60 млн.
80 млн.
100 млн.
Чистий дисконтний грошовий потік
17,5 млн.
15 млн.
10 млн.
6,25 млн.
Накопичений чистий дисконтний грошовий потік
-22,5 млн.
-7,5 млн.
+3,5 млн.
Дисконтний період окупності
2,75 року
Накопичений чистий дисконтний грошовий потік є непокритою часткою початкової інвестиції. Щороку, в міру отримання прибутків від інвестицій, ця величина зменшується. З таблиці 10.1 видно, що наприкінці другого року непокритими залишились 7,5 млн. гривень. З цього випливає, що дисконтний період окупності становить два повних року і частину третього року.
Розрахунок здійснюється наступним чином:
DPB = 32 500 000 + = 2 + 0,75 = 2,75 року.
Показники PBP та DPB достатньою мірою характеризують ризик проекту і надають менеджеру важливу інформацію про строки, протягом яких гроші будуть пов’язані з цим проектом.
10.4. Облікова норма дохідності
( Accounting Rate of Return – ARR)
Розглянемо алгоритм розрахунку цього показника на прикладі.
Приклад. Планується інвестувати 1 млн. гривень у розширення автомобільного парку. Строк дії проекту становить 8 років, виходячи із строку експлуатації автомобільного транспорту. Щорічні надходження від експлуатації автомобілів становитимуть 250 тис. грн. Необхідно визначити рівень облікової дохідності (ARR). Розрахунок облікової норми дохідності (ARR) здійснюється в такій послідовності.
1. Розрахуємо норму амортизації:
= ,
де II– початкова вартість інвестицій; SV (Solvage Value) – остаточна вартість; Life – строк проекту.
= грн.
2. Облікова норма дохідності розраховується за формулою:
ARR = ,
де CIPY (Cash inflows per year) – щорічні грошові надходження; II (Initial Investment) – початкові інвестиції.
Переваги цього показника полягають в наступному:
– легко зрозуміти та розрахувати;
– враховує прибутковість проекту;
– є кількісний зв’язок із фінансовим становищем;
– враховує весь строк циклу проекту.
Недолік показника ARR полягає в тому, що він не враховує зміну вартості грошей у часі.
10.5. Чиста теперішня вартість
(Net Present Value – NPV)
Це найвідоміший критерій, що використовується найчастіше. У літературі зустрічаються й інші його назви: чиста наведена вартість, чиста наведена цінність, дисконтні чисті вигоди.
NPV є дисконтною цінністю проекту (поточною вартістю доходів або вигод від зроблених інвестицій), показником абсолютної ефективності інвестицій і дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод та поточною вартістю нинішніх і наступних витрат проекту протягом усього його циклу.