де Vнат – запланований обсяг реалізації; ТР – запланований розмір прибутку.
Запланований обсяг реалізації у вартісному виразі розраховується за наступною формулою:
=
Запас міцності – це величина, на яку фактичний обсяг реалізації перевищує обсяг реалізації в точці беззбитковості. Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продаж без ризику зазнати збитків.
Запас міцності може розраховуватись в абсолютної та відносної формах:
Запас міцності ($) = Обсяг реалізації – BEP
Запас міцності (%) = Запас міцності ($) / Обсяг реалізації
Якщо у попередньому прикладі фірма досягне обсягу реалізації 5000 грн., то запас її міцності становитиме: 5000-4000=1000 грн., або 1000:50=200 одиниць продукції. Це означає, що компанія може знижувати обсяг реалізації в межах 200 одиниць або 1000 гривень без ризику мати збитки. Обсяг реалізації у відносному виразі (%) для цього прикладу становитиме: 1000:5000х100%=20%.
Обсяг реалізації у відносному вираженні (%) – це оцінка додаткового, тобто понад рівень беззбитковості обсягу продаж. Він показує, на скільки відсотків може зменшитись обсяг продажів перш ніж буде досягнута BEP.
11.5. Управління витратами інвестиційного проекту
Операційний важіль. Оскільки надійні оцінки поточних витрат – це основа аналізу інвестиційного проекту, необхідно ретельно перевірити всі статті витрат, які можуть істотно вплинути на його ефективність та можливість здійснення.
Аналіз структури поточних витрат дозволяє встановити можливі невідповідності і незбалансованість структури витрат. У разі сумнівних оцінок може виникнути потреба перевірити прогнозні оцінки витрат за допомогою інших джерел інформації.
Розрахунок поточних витрат виконується на кожній фазі проекту, їх обсяг постійно уточнюється, тобто використовується принцип ітераційної моделі витрат.
При управлінні структурою поточних витрат слід враховувати ефект виробничого важеля (лівереджу). Виробничий (операційний) важіль – це залежність прибутку від структури витрат, яка обумовлена зміною обсягу виробництва; він показує, на скільки відсотків збільшиться прибуток від збільшення виручки на 1 %.
Операційний важіль використовується для прогнозу зміни чистого прибутку в разі відповідної зміни обсягу виручки. Для розрахунку величини операційного важеля використовується наступна формула:
Операційний важіль = =
Приклад
Порядок розрахунку
Значення (тис. $)
Виручка від реалізації
500
Мінус змінні витрати
350
= Маржинальний дохід
150
Мінус постійні витрати
90
= Чистий прибуток
60
Операційний важіль
2.5
У цьому прикладі величина операційного важеля дорівнює 2.5, це означає, що, наприклад, при збільшенні обсягу виручки на 10 % чистий прибуток збільшиться на 25 %.
Дія операційного важеля полягає в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди викликає більш сильну зміну прибутку. Якою повинна бути величина операційного важеля? За умови сприятливої кон’юнктури на ринку добре мати великий рівень операційного важеля, за умови несприятливої кон’юнктури – низький. Таким чином, операційний важіль пов’язаний із рівнем підприємницького ризику: чим він вищий, тим вищий ризик.
Величина операційного важеля залежить від співвідношення змінних та постійних витрат. Для підприємств з високим рівнем постійних витрат, при низькому рівні змінних витрат на одиницю продукції характерним є високий рівень операційного важеля.
Співвідношення між статтями поточних витрат може бути різним і визначається технічною й технологічною політикою, обраною при підготовці проекту. Зміна структури поточних витрат може істотно вплинути на величину прибутку. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням умовно-постійних та відносним зменшенням умовно-змінних витрат. Виробничий важіль показує потенційну можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури поточних (валових) витрат та обсягу виробництва (продаж).
Ефект виробничого важеля означає, що при збільшенні обсягів виробництва та реалізації питомі постійні витрати зменшуються, а прибуток фірми зростає.
Розглянемо на прикладі, як впливає розподіл витрат на рівень операційного важеля.
Порядок розрахунків
Першій варіант
Другий варіант
Відхилення, %
Виручка від реалізації
3000
3000
0
Мінус змінні витрати
1920
1728
-10
= Маржинальний дохід
1080
1272
17.8
Мінус постійні витрати
876
1068
21.9
= Прибуток
204
204
0
Сумарні витрати
2796
2796
0
ВЕР
2433
2518
3.5
Операційний важіль
5.29
6.24
17.8
Запас фінансової міцності
18.9
16.0
-15.1
Для розглянутих варіантів обсяг продаж загальні витрати, а, отже, і прибуток, однакові.
Зменшення змінних витрат на 10 % за фіксованої величини сумарних витрат призвело в даному прикладі до збільшення беззбитковості на 3.5 %. Така ж зміна призводить до зростання рівня операційного важеля на 17.8 %, тобто стає відчутним збільшення виробничого ризику. Останнє призводить до необхідності чіткого визначення стратегії підприємства за змінених умов, бо в новому варіанті прибуток стає більш чутливим до зміни рівнів обсягів виробництва й продаж.
Зі збільшенням частки постійних витрат у другому варіанті важливим стає контроль за обсягами реалізації. Можливе зменшення рівня виручки від реалізації може призвести до відчутнішого зменшення рівня прибутку, ніж у першому варіанті, і навпаки.
Зростання частки постійних витрат, навіть у разі зменшення змінних витрат на одиницю продукції, завжди призводить до необхідності вибору стратегії, спрямованої на збільшення обсягів реалізації.
Отже, можна зробити висновки.
1) При однакових сумарних витратах операційний важіль тим більший, чим менша частка змінних витрат, або чим більше частка постійних витрат у їх загальній сумі.
2) Операційний важіль тим вищий, чим ближче до точки беззбитковості «розташований» обсяг продажів, із чим пов’язаний високий ризик.
3) Для продукту з високим значенням операційного важеля положення нижче точки беззбитковості пов’язано із значними збитками, досягнення рівня беззбитковості винагороджується прибутком, який швидко зростає із збільшенням продаж.
3) Ситуація з низьким операційним важелем пов’язана з меншим ризиком, але і з меншою винагородою у формі прибутку.
11.6. Визначення оптимального бюджету капіталовкладень
Процес оцінки доцільності капіталовкладень пов’язаний з оцінкою вартості капіталу. Не можна визначити вартість капіталу, доки не визначений розмір бюджету капіталовкладень. Не можна визначити розмір бюджету капіталовкладень, доки не визначена вартість капіталу. Тому вартість капіталу та бюджет капіталовкладень повинні визначатися водночас.
Вартість капіталу є головним елементом у процесі оцінки доцільності капіталовкладень і капітальному бюджетуванні.
Капітальне бюджетування – це процес планування витрат, пов’язаних із інвестуванням в активи із строком служби понад 1 рік. Чим ризикованіший проект, тим вища вартість його капіталу. Далі розглядатиметься процедура аналізу ризику проекту, а зараз необхідно визначитись: який коефіцієнт вартості необхідно застосовувати у процесі доцільності капіталовкладень? Тобто яке із значень середньозваженої вартості капіталу (СЗВК) слід використовувати для оцінки середнього ризику проекту?
Підприємство може зменшувати випуск продукції до точки, коли її граничний прибуток дорівнює граничним витратам (ВЕР). Отже, визначимо граничну вартість капіталу та побудуємо її графік.
Гранична вартість будь-якої статті визначається як вартість іншої доданої одиниці цієї статті, наприклад, гранична вартість витрат праці – це витрати на одного додаткового працівника. Граничні витрати праці можуть дорівнювати $ 25 на працівника, якщо працюють 10 робітників, але вони зростають до $ 35 на працівника, якщо фірма намагається найняти 100 нових робітників у зв’язку з тим, що складно додатково знайти достатньо робітників визначеної кваліфікації. Таку ж концепцію застосовують і до капіталу. Якщо фірма намагається залучити більше нових доларів, вартість кожного долару у деякій точці почне зростати.
Граничною вартістю капіталу (ГВК) називається вартість одержання додаткового долара у новому капіталі, середньозважена вартість останнього долара нового капіталу, який отримує фірма.
Приклад. Припустимо, що компанія «А» має поточну ціну на власні акції (Р0) $ 23, на майбутній період прогнозується постійний темп росту дивідендів (q) у розмірі 8 %, дивіденди на акцію в минулому році (D0) становили $1,15. Дивіденд уже був сплачений, тому якщо акція придбана сьогодні, можна одержати тільки наступний дивіденд (D1):
D1 = D0 : (1+q) = $1,15 х 1,08 = $ 1,24.
При цьому компанія «А» має цільову структуру капіталу, подану у табл. 11.3.
Таблиця 11.3
Цільова структура капіталу компанії «А»
Компоненти капіталу
Капітал
(тис. $)
Питома вага
Вартість компонентів капіталу (%)
частка від одиниці
((%)
Довгостроковий борг
754
0,45
45
10
Привілейовані акції
40
0,02
2
10,3
Акціонерний капітал
896
0,53
53
13,4
Сукупний капітал
1690
1
100
СЗВК = 10 %
Гранична ставка оподаткування для компанії «А» становить 40 %. Базуючись на цих, даних можна визначити СЗВК:
СЗВК = 0,45х (10 х (1- 0,4)) + 0,2 х 10,3 + 0,53 х 13,4 = 2,7 % + 0,2 % + 7,1 %=10 %.
До того часу, поки у компанії «А» буде зберігатися вказана цільова структура капіталу і поки вона не потребує залучення додаткового капіталу, її гранична вартість капіталу буде дорівнювати 10 %. Але як тільки компанія почне одержувати додаткові суми капіталу з будь-яких джерел протягом даного періоду часу, вартість компонентів її капіталу може почати зростати. У такому випадку середньозважена вартість кожного додаткового долару (одиниці капіталу) почне збільшуватись.