Приклад. Компанія «А» потребує додаткового капіталу, який можна отримати з двох джерел: 1) з нерозподілених прибутків; 2) за рахунок додаткового випуску акцій.
Оскільки нерозподілені прибутки вже були інвестовані в попередньому році, то залишається лише один шлях збільшення капіталу – за рахунок додаткового випуску акцій. На цей капітал фірма повинна забезпечити норму прибутку в розмірі 13,4% (див. табл.).
Ce = = ,
де Се – вартість додаткового випуску акцій; D1 – величина наступного дивіденду; Р0 – поточна ціна акції.
Оскільки витрати на випуск і розповсюдження нових акцій дорівнюють 10 %, вартість акціонерного капіталу компанії «А», після вичерпання фондів нерозподілених прибутків, збільшиться від 13,4 % до 14%:
Се =
У результаті отримання додаткового капіталу внаслідок продажу звичайних акцій нового випуску збільшиться СЗВК компанії в цілому.
Таблиця 11.4
Розрахунок середньозваженої вартості капіталу
Компонент капіталу
1
Вага
2
Вартість компонента (%)
3
Результат (%)
2х3
Позичковий капітал
0,45
6,0
2,7
Привілейовані акції
0,02
10,3
0,2
Акціонерний капітал (акції нового випуску)
0,53
14,0
7,4
СЗВК
10,3
Зростання середньозваженої вартості капіталу внаслідок продажу звичайних акцій нового випуску відбудеться тоді, коли буде вичерпано можливість фінансування за рахунок нерозподілених прибутків. Точка, в якій відбувається зростання СЗВК, називається точкою розриву.
Точка розриву – це грошова сума капіталу, який зможе отримати фірма до того, як почне зростати СЗВК.
Точка розриву =
Необхідно запам’ятати, що при використанні різної структури капіталу отримуються різні точки розриву.
Приклад. Припустимо, що компанія сподівається мати $137,8 тис. сукупних прибутків у наступному році і планує виплатити 45 % цих прибутків у формі дивідендів. Таким чином, коефіцієнт сплати становить 0,45, а коефіцієнт реінвестування (капіталовкладень) – відповідно 0,55. Тобто за рахунок нерозподілених прибутків компанія може інвестувати:
$137800 х 0,55 = $75800.
Нерозподілені прибутки в структурі капіталу компанії становлять 53 %, отже, точка розриву дорівнюватиме:
Точка розриву = = .
Таким чином, розрахована сума сукупного капіталу, при якій виникає точка розриву. Після використання суми нерозподілених прибутків ($143018) компанія використовує для фінансування нові випуски звичайних акцій, внаслідок чого СЗВК зросла до 10,3 %.
Припустимо, що компанія змогла одержати кредитні ресурси для фінансування тільки в розмірі $90000 під 10 % річних, а додаткові кредити коштуватимуть уже 12 %. У цьому разі виникає додаткова точка розриву. Враховуючи, що борг складає 45 % у структурі капіталу, точка розриву буде дорівнювати:
Точка розриву =
При цьому СЗВК зміниться наступним чином.
Компонент
1
Вага
2
Вартість капіталу (%)
3
Результат (%)
2 х 3
Позичковий капітал
0,45
7,2
3,24
Привілейовані акції
0,02
10,3
0,21
Акціонерний капітал
0,53
14,0
7,42
СЗВК
10,9
Найпростіша послідовність розрахунку графіків граничної вартості капіталу (ГВК):
1) визначення за допомогою формули всіх точок розриву. Розрив відбувається кожного разу, як тільки вартість одного з компонентів капіталу зростає;
2) визначення вартості капіталу кожного компонента в інтервалах між розривами;
3) розрахунок середньозваженої цих компонентів для отримання значень СЗВК у кожному інтервалі.
Рис. 11.2. Графік граничної вартості капіталу
Графік граничної вартості капіталу (ГВК) (рис. 11.2) фактично є кривою граничних витрат. Тепер необхідно побудувати графік, який був би аналогічним графіку граничного прибутку. Це графік інвестиційних можливостей (ГІМ), який показує очікувану норму прибутку на кожну інвестиційну можливість (на кожний інвестиційний проект). Для цього візьмемо три умовних проекти з різною нормою прибутковості.
Таблиця 11.5
Інвестиційні можливості компанії «А»
Проект
Вартість (тис. $)
Норма прибутку (%)
А
50
13
Б
50
12,5
С
80
12
Д
80
10,2
На підставі даних таблиці 11.5 побудуємо графік інвестиційних можливостей і з’єднаємо його з графіком СЗВК (рис 11.3). Середньозважена вартість капіталу у точці, де крива графіку інвестиційних можливостей перетинає графік граничної вартості капіталу визначається як оптимальний (кращій) бюджет капіталовкладень.
У нашому прикладі оптимальний бюджет капіталовкладень дорівнює $ 180000 .
Рис. 11.3. З’єднання графіків граничної вартості капіталів та інвестиційних можливостей
Очікувані норми прибутку проектів А, В, та С перевищують СЗВК, тому їх можна реалізувати за умов, якщо вони не є альтернативними. Очікувана норма прибутку проекту D менша ніж середньозважена вартість капіталу, тому від нього необхідно відмовитись.
Таким чином, процес оцінки доцільності капіталовкладень є застосуванням класичного економічного принципу: фірма буде екс пансувати свою діяльність до точки, де її граничні прибутки дорівнюють граничним витратам.
11.7. Аналіз фінансових коефіціcнтів
Розглянемо основні фінансові показники та коефіцієнти, що дозволяють проаналізувати діяльність компанії і надати їй оцінку, а також зробити прогноз очікуваних майбутніх результатів.
Корисність коефіцієнтів залежить від конкретних завдань, що визначає аналітик. Коефіцієнти надають можливість прослідкувати зміни у фінансовому становищі або результатах діяльності, допомагають визначити тенденції та структуру змін, що може допомогти аналітику визначити ризики та можливості підприємства, яке аналізується.
Фінансові коефіцієнти та співвідношення поділяються на чотири категорії: показники ліквідності, показники оборотності, показники структури капіталу та показники прибутковості. Кредитори уважно стежать за ними показниками, аби пересвідчитись, що підприємство може сплатити за своїми короткостроковими борговими зобов’язаннями, а також покрити свої фіксовані платежі доходами. Банки базують власну кредитну політику на оцінці відповідних коефіцієнтів. Фінансові експерти використовують ці показники для порівняння відносних переваг різних компаній.
При використанні коефіцієнтів потрібно пам’ятати, що аналіз здійснюється на підставі даних за минулі періоди, і на їх основі важко точно прогнозувати майбутнє. Крім того, необхідно враховувати, що коефіцієнти дають уявлення про стан підприємства, тільки якщо вони представлені в динаміці за кілька періодів. Це дозволяє провести порівняльний аналіз за період, наприклад, «до і після» реалізації інвестиційного проекту.
Результати діяльності підприємства цікавлять різні групи людей. Основні зацікавлені особи – це власники (засновники, акціонери), керівництво компанії, а також зовнішні користувачі інформації – державні контролюючі органи, кредитори. Усі вони оцінюють діяльність компанії з різних позицій. Виходячи з цього всі фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на підсистеми, представлені у таблиці 11.6.
Коефіцієнти, що відображають інтереси кредиторів. Керівництво компанії та її власники оцінюють компанію як підприємство, що працює безперервно. У кредиторів подвійний підхід. З одного боку, вони зацікавлені в тому, щоб підприємство успішно функціонувало, а з іншого – повинні враховувати і можливість негативного розвитку подій, що можуть призвести до неповернення кредитних ресурсів.
Від успішної роботи підприємства кредитори не отримують ніяких вигод, окрім вчасного повернення процентів та боргу. Тому, перш ніж надавати кредити, вони повинні ретельно проаналізувати ризики, особливо якщо кредит надається на тривалий період. Частково цей аналіз полягає в тому, щоб визначити, на яку суму повернення боргу може сподіватись кредитор, якщо у підприємства виникнуть труднощі. Оцінка ліквідності дозволяє судити, наскільки захищений звичайний кредитор.
Таблиця 11.6
Фінансові коефіцієнти
Підсистема коефіцієнтів
Показник
Відображає інтереси короткострокових кредиторів
Чистий оборотний капітал
Коефіцієнт поточної ліквідності
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів
Відображає інтереси довгострокових кредиторів (інвесторів)
Коефіцієнт покриття процентних платежів
Співвідношення позичкового капіталу до активів
Коефіцієнт фінансової незалежності
Відображає інтереси акціонерів (інвесторів)
Норма прибутковості на акцію
Норма прибутковості акціонерного капіталу
Коефіцієнт котирування акцій
Коефіцієнт покриття дивідендів
Коефіцієнт сплати за акціями
Коефіцієнт рентабельності активів
Дохідність акцій
Відношення ціни до норми прибутковості на акцію
Коефіцієнт сталого росту
Ліквідність означає легкість, з якою актив можна перетворити в гроші, не втративши його вартість. Коефіцієнти ліквідності характеризують спроможність компанії задовольняти короткострокові вимоги кредиторів. Захищеність кредитора значною мірою визначається розміром короткострокових кредитів, що надані підприємству для фінансування його операцій. До них належать ліквідні активи підприємства, які можна легко перетворити в грошову форму. Передбачається, що ці кошти забезпечують захищеність кредитора від непогашення боргу. Ліквідність підприємства характеризують ряд показників, до найбільш розповсюджених належать:
– коефіцієнт поточної ліквідності – Кпл (Current Ratio – CR), %;
– коефіцієнт миттєвої ліквідності – Кмл, або коефіцієнт «кислотного тесту»( Quick ratio – QR), %.
Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується як відношення поточних активів (оборотних коштів) до поточних (короткострокових) зобов’язань і показує, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть використовуватися для погашення короткострокових зобов’язань:
Кпл = .
До складу поточних активів включаються: грошові кошти, короткострокові інвестиції, дебіторська заборгованість, запаси.