До складу поточних зобов’язань належать: короткострокові кредити, векселі до сплати, нараховані податки.
Згідно з міжнародними стандартами вважається, що для більшості компаній цей показник повинен бути в межах від 1 до 3. Цей коефіцієнт змінюється залежно від галузі і типу компанії. Для промислової компанії коефіцієнт 2,0 і вище може бути прийнятним, тоді як для компаній, що надають комунальні послуги, прийнятним є коефіцієнт 1,0, бо останні можуть точно передбачити надходження коштів за послуги і мають низьку поточну заборгованість.
Коефіцієнт поточної ліквідності не відображає мобільності капіталу підприємства. Очевидно, що підприємство, у якого є значні кошти на рахунках та багато цінних паперів, що швидко реалізуються, буде більш ліквідним, ніж підприємство, у якого накопичені великі товарно-матеріальні запаси. Досконаліший показник, що враховує структуру активів, – коефіцієнт миттєвої ліквідності або коефіцієнт «кислотного тесту».
Коефіцієнт миттєвої ліквідності – це відношення найбільш ліквідної частки поточних активів до поточних зобов’язань, тобто не враховує товарно-матеріальних запасів, а визначає, чи спроможне підприємство у разі падіння його товарообігу покрити свої зобов’язання перед кредиторами:
Кмл = .
Значення коефіцієнта миттєвої ліквідності нижче 1 означає, що грошових коштів та інших поточних активів недостатньо для погашення поточних зобов’язань.
Коефіцієнти оборотності. Чистий оборотний капітал (Net working capital – NWC) – це різниця між поточними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями:
NWC = Поточні активи – Поточні зобов’язання.
Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової міцності підприємства, бо перевищення оборотних коштів понад короткострокові зобов’язання означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов’язання, але й має резерви для розширення своєї діяльності. Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності підприємства, від її масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів. Недостатність оборотного капіталу свідчить, що підприємство неспроможне вчасно погасити короткострокові зобов’язання. Значне перевищення чистого оборотного капіталу понад оптимальну потребу свідчить про нераціональне використання ресурсів підприємства.
Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів – Коб.ТМЗ (Stock turnover – ST) відображає швидкість реалізації запасів. Визначається як відношення середньої вартості запасів протягом періоду до середньоденного обороту запасів у тому ж періоді:
Коб.ТМЗ =
Оборотність товарно-матеріальних запасів важлива, бо запаси – найменш ліквідні серед поточних активів, отже, вигідно реалізувати запаси якомога швидше, щоб вивільнити кошти для інших потреб. Загалом висока оборотність товарних запасів вважається ознакою ефективного використання цих активів.
Перш ніж робити висновки, цей коефіцієнт потрібно порівняти з середнім коефіцієнтом галузі, бо прийнятна величина цього показника залежить від галузі, в якій працює компанія. Компанії, які продають товари, що швидко псуються, наприклад, овочі, як правило, матимуть високу оборотність, тоді як компанії, що випускають бульдозери, – значно нижчу. Якщо оборотність товарно-матеріальних запасів нижча ніж у середньому у галузі, слід з’ясувати, чому запаси обертаються так повільно.
Необхідно бути обережним при розгляді значення коефіцієнтів оборотності. Високе значення коефіцієнта оборотності не обов’язково означає, що підприємство ефективно розпоряджається запасами. Коефіцієнт може бути високим тоді, коли фірма не може мати достатньо запасів за рахунок того, що виробляє недостатньо продукції або не може поповнити запаси. У цьому випадку високий коефіцієнт оборотності насправді означає низький рівень планування або контролю запасів. Як наслідок, якщо менеджмент запасів не аналізується детально, цей показник не дасть достатньої інформації про спроможність підприємства швидко реалізувати запаси.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – Коб.ДЗ – показує термін, за який рахунки дебіторів перетворюються в «живі гроші». Він розраховується як відношення середньої суми дебіторської заборгованості до середньоденної виручки.
Коб.ДЗ= .
Як і інші показники, середній період погашення заборгованості покупцями необхідно розглядати у порівнянні з іншими показниками. Якщо підприємство вимагає сплати рахунків протягом 20 днів, а коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості становить 30 днів, це означає, що у підприємства не все гаразд із своєчасною сплатою рахунків клієнтами і йому слід переглянути умови розрахунків.
Точний аналіз стану дебіторської заборгованості може проводитися тільки шляхом визначення «віку» всіх рахунків дебіторів, їх класифікації за кількістю несплачених днів і порівняння цих строків з умовами кредитування за кожною угодою.
Коефіцієнти структури капіталу. Коефіцієнт покриття процентних платежів – Кпп (Times interest earned –TIE) показує, чи достатньо операційний дохід підприємства покриває проценти за борги. Розраховується як відношення прибутку до сплати податків та процентів до величини процентних платежів:
Кпп = .
Цей коефіцієнт визначає рівень захищеності кредиторів від можливості несплати процентів за кредити. Значення коефіцієнта нижче 1 означає, що прибутку недостатньо для покриття процентних платежів протягом періоду, що аналізується. Але чіткі критерії щодо величини цього коефіцієнті відсутні, звичайно кредитори включать у кредитну угоду умови, в яких йдеться про те, у скільки разів прибуток повинен покривати суму процентних платежів.
Відношення позичкового капіталу до активів (Total debt –TD to total assets – TA). Розраховується як відношення середньої суми заборгованості до середньої суми власного капіталу:
= .
Чим вище значення коефіцієнта, тим більше ризик неплатоспроможності. Високе значення коефіцієнта відображає потенційну небезпеку виникнення у підприємства дефіциту грошових коштів. Цей показник порівнюють із середніми значеннями в галузі, а також в інших галузях. Але він не дає досить чіткої характеристики того, наскільки підприємство може покривати свої зобов’язання, бо балансова вартість активів не завжди відповідає їх реальній або ліквідаційній вартості.
Коефіцієнт фінансової незалежності – Кфн – це відношення позичкового капіталу до власного капіталу:
Кфн = .
Цей коефіцієнт характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик. Наприклад, коефіцієнт 2,0 означає, що на кожні 2 гривні заборгованості припадає 1 гривня власного капіталу, тобто активи фінансуються на 67 % за рахунок заборгованості і на 33 % – за рахунок власного капіталу.
Коефіцієнти, що відображають інтереси акціонерів (інвесторів). Коефіцієнти прибутковості Головна мета власників (акціонерів) підприємства полягає у зростанні курсової вартості акцій, яка може досягатися шляхом збільшення прибутковості або збільшення капіталізації.
Норма прибутковості на акцію (Earning per ordinary share – EPOS) розраховується як відношення суми чистого прибутку, що сплачується за звичайними акціями, до кількості звичайних акцій:
.
Цей коефіцієнт показує, яка частка прибутку виплачується у вигляді дивідендів за звичайними акціями. Акції в обігу визначаються, як різниця між кількістю випущених акцій і власними акціями у портфелі. Якщо в структурі капіталу підприємства є привілейовані акції, то із загальної суми чистого прибутку спочатку необхідно відрахувати дивіденди за привілейованими акціями. Необхідно відзначити, що цьому показнику приділяється велика увага: саме на його підставі здійснюється оцінка акцій підприємства, а також стратегічне планування на підприємствах.
Норма прибутковості акціонерного капіталу (Return on shareholders’ equity – ROE) визначається як відношення чистого прибутку до суми власного капіталу протягом певного періоду:
ROE =
Цей показник дозволяє визначити ефективність використання власного капіталу, інвестованого власниками підприємства. Звичайно його порівнюють із можливим альтернативним вкладанням капіталу. Рентабельність (прибутковість) власного капіталу показує, скільки чистого прибутку приносить кожна грошова одиниця, інвестована у підприємство.
Загалом, чим вища окупність, тим привабливіші акції. Цей коефіцієнт є одним із інструментів оцінки прибутковості та доходу підприємства порівняно з іншими.
Коефіцієнт котирування акцій – це відношення ринкової ціни акції до її балансової вартості:
Коефіцієнт котирування акцій = .
Цей показник може використовуватись тільки для попередньої порівняльної оцінки підприємства. Немає визначених критеріїв оцінки цього показника, і він не дозволяє повною мірою оцінювати результати діяльності компанії.
Коефіцієнт покриття дивідендів (Ordinary dividend coverage – ODS) – відношення чистого прибутку до суми дивідендів за звичайними акціями:
ODS= .
Цей показник демонструє можливості підприємства щодо сплати дивідендів і показує, скільки раз можуть сплачуватися дивіденди з чистого прибутку підприємства.
Коефіцієнт сплати за акціями – відношення суми дивідендів на одну акцію до суми прибутку на одну акцію:
Коефіцієнт сплати за акціями = .
Цей коефіцієнт використовується для характеристики дивідендної політики підприємства і характеризує частку прибутку, що сплачується акціонерам у вигляді дивідендів у поточному році.
Як правило, компанії прагнуть проводити стабільну дивідендну політику. Аналіз цього показника за кілька років дозволяє оцінити тенденції у дивідендній політиці підприємства: чи воно прагне більшу частку прибутку сплачувати у вигляді дивідендів, чи реінвестувати прибуток у виробництво.