Соціальна стабільність у суспільстві - аналіз соціально-економічних аспектів- захист прав власності- розвиток інститутів спільного інвестування- інформування та освіта населення - довіра населення до ринку та держави- збільшення накопичень громадян- прогнозованість соціально-економічного розвитку
Фінансово-кредитна система, її вплив на інвестиційний процес
Фінансово-кредитна система – це складна система, до якої входять різні структури: банки (національні, комерційні, інвестиційні, ощадні); біржі (товарні, фондові, трудові); торгово-посередницькі фірми; комерційні центри; страхові, брокерські, дилерські компанії; інвестиційні інститути як спеціалізовані учасники фондового ринку; пенсійні фонди.
Грошово-кредитне регулювання економіки здійснюється через НБУ шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені кошти. Грошово-кредитна політика НБУ залежно від стану економіки проводиться або в формі кредитної експансії, або кредитної рестрикції.
Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду, коли необхідно активізувати кон’юнктуру ринку, розширити обсяги виробництва, збільшити зайнятість тощо.
Кредитна експансія – інтенсивне розширення кредитних операцій з метою отримання прибутку. Вона включає зниження офіційних ставок центральних банків і розширення лімітів на їх облікові та ломбардні операції, зміну норм обов’язкових резервів (або їх скасування) кредитних установ, купівлю цінних паперів на відкритому ринку, розширення купівлі у комерційних банків іноземної валюти і зниження процентної ставки за цими операціями, скасування кількісних обмежень на кредити.
Політика кредитної рестрикції проводиться з метою стримання інвестиційної діяльності. Подорожчання кредитних ресурсів змушує інвесторів вкладати тільки в найбільш ефективні, прибуткові проекти, сприяє росту державних інвестицій, залученню коштів на депозити фінансово-кредитних установ.
НБУ проводить і операції на фондовому ринку, тобто здійснює продаж та купівлю державних цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань).
У світовій практиці операції з цінними паперами вважаються найдієвішими методами грошово-кредитного регулювання економіки. З метою кредитної експансії центральні банки купують державні цінні папери і, навпаки, продають їх, коли прагнуть обмежити розширення кредиту комерційних банків.
Центральні банки опосередковано впливають на інвестиційну діяльність і через регулювання норми обов’язкових або мінімальних резервів. Цей метод полягає у встановленні комерційним банкам норм обов’язкових резервів у вигляді певного проценту від суми їх депозитів, що зберігаються у нього на рахунках. При збільшенні норм обов’язкових резервів зменшується розмір кредитних ресурсів і, навпаки, при їх зниженні комерційні банки отримують можливість для розширення кредитних операцій, збільшення частки довгострокових кредитів, стимулюючи тим самим інвестиційний процес.
Система довгострокового кредитування за рахунок централізованих ресурсів НБУ
Державний кредит надається об’єктам, перелік яких розробляється Міністерством економіки та затверджується Кабінетом Міністрів. Перелік комерційних банків, які здійснюють таке кредитування, складає Міністерство фінансів, воно ж укладає з ними договори і доводить до них та до позичальників обсяги державного кредиту та плани фінансування.
Державне довгострокове кредитування здійснюється в основному Укрінвестбанком та Укрсоцбанком.
Банки є фінансово-кредитними установами, які обслуговують рух капіталів та грошей. Функції банків наступні:
– залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів;
– фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;
– випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів);
– купівля, продаж і зберігання цінних паперів;
– придбання права вимоги до поставки товарів і надання послуг, прийняття виконання таких вимог та їх інкасація (факторинг);
– довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами) за дорученням клієнтів;
– надання консультаційних послуг.
Банки здійснюють зазначені операції у межах, встановлених їх статутами та ліцензіями НБУ.
Статутний фонд акціонерного банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за рахунок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів. Не можна робити внески за рахунок бюджетних, кредитних і заставних коштів.
Інвестиційні банки – спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, які спеціалізуються на операціях із цінними паперами з метою залучення коштів, здійснення довготермінового кредитування і фінансування підприємств різних галузей народного господарства.
Інвестиційний банк виконує наступні функції:
– емісія цінних паперів;
– погодження умов та видів позик (облігацій, акцій);
– випуск і розміщення цінних паперів, у тому числі за власний рахунок;
– гарантія емісії (зобов’язання купити нереалізовану частину випущених цінних паперів);
– надання звичайних і довготермінових кредитів інвесторам;
– консультаційні послуги.
У сучасних умовах інвестиційні банки, пов’язані з комерційними через вкладання залучених внесків у прибуткові операції з цінними паперами підприємств, надають їм кредити під заставу цінних паперів.
Значний вплив на розширення інвестиційної діяльності, особливо в перехідний період, має Фонд державного майна України, на який покладено:
– захист майнових прав України на її території та за кордоном;
– здійснення повноважень щодо проведення приватизації майна загальнодержавної власності;
– сприяння процесу демонополізації економіки та створення умов для конкуренції виробників;
– розробка і контроль за проектами державних програм приватизації.
При цьому Фонд є власником тої частини акцій акціонерних товариств, яка не була реалізована в процесі приватизації. На нього покладено повноваження щодо створення комісій з приватизації, видачі ліцензій посередникам, залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації шляхом укладання з ними або їх посередниками договорів.
Фонд розробляє нормативні акти з питань управління державним майном, проводить інвентаризацію, здійснює аудиторські перевірки ефективності його використання, складає кошторис витрат позабюджетного фонду і контролює їх використання.
Невід’ємним учасником процесу роздержавлення майна в Україні впродовж п’яти років була Національна мережа центрів сертифікатних аукціонів, а з квітня 1999 р. – Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів», яка створена з метою подальшого забезпечення процесу приватизації, сприяння розвитку фондового ринку, підтримки підприємництва та прискорення економічних реформ в Україні. ДАК «Національна мережа сертифікатних аукціонів» має у розпорядженні централізовані бази даних за результатами аукціонів за приватизаційні папери та грошові кошти, в яких зберігається інформація про власників акцій приватизованих підприємств на більш ніж 7 тисяч підприємств, які провели первинне розміщення акцій через мережу аукціонних центрів. Поєднуючи інформаційні та телекомунікаційні можливості, компанія надає наступні інформаційно-консультаційні послуги:
– підготовка підприємств до приватизації;
– надання статистичної та аналітичної інформації про аукціони і підприємства, пакети яких пропонувалися для продажу через мережу аукціонних центрів;
– інформаційно-аналітична підтримка учасників фондового ринку та потенційних інвесторів;
– розробка проектів реструктуризації;
– розробка бізнес-планів інвестиційних проектів, інвестиційних меморандумів;
– проведення маркетингових досліджень та аналіз конкурентоспроможності;
– впровадження системи управління фінансами;
– аналіз структури факторів прибутковості підприємств та розробка програми зменшення витрат;
– експертна оцінка майна.
Протягом усього періоду функціонування основним видом діяльності компанії було забезпечення виконання Державних програм приватизації щодо проведення аукціонів за приватизаційні папери, а пізніше – за грошові кошти. Сьогодні відбувається приватизація не тільки за грошові кошти, а й проводяться відкриті торги з продажу майна, що перебуває у державній власності, об’єктів незавершеного будівництва, пакетів акцій.
Спеціалісти компанії вивчають та аналізують інвестиційні потреби регіонів України. Інформація про підприємства консолідується в базі даних інвестиційних пропозицій та бізнес-планів. Для представлення інвестиційних проектів зарубіжним партнерам створена та діє програма «Інвестиційний міст», основною метою якої є впровадження механізму ознайомлення реального інвестора з інвестиційними можливостями та потенціалом українських підприємств.
Усі пропозиції щодо інвестиційних проектів розкривають сутність інвестиційної пропозиції, її ринкову орієнтацію, бажану форму участі інвестора, реальну вартість проекту, прогнозовані обсяги виробництва, а також дозволяють проаналізувати фінансовий стан підприємства.
Програма «Інвестиційний міст» продовжила розробку та впровадження проекту щодо створення Системи маркетингової інформації, яка впроваджується з метою:
– реалізації комплексу заходів з удосконалення руху товарів та послуг від виробника до споживача;
– забезпечення для виробників товарів та послуг можливості оперативного отримання обробленої та систематизованої інформації про товарний ринок;
– підтримки та розвитку приватного підприємництва.
Чітко організована Система реально працюючих підприємств з інформацією щодо комерційних пропозицій в поєднанні з консультаційною підтримкою дадуть позитивний результат щодо налагодження прямих господарських зв’язків, а отже, сприятимуть фінансовому оздоровленню підприємств.