З визначення предмета та об'єкта економічного аналізу випливає, що останній - як одна з економічних дисциплін - тісно пов'язаний з іншими дисциплінами. Теоретичною основою економічного аналізу є економічна теорія, що вивчає загальні закони розвитку народного господарства. .Отже, економічний аналіз безпосередньо пов'язаний з економікою промисловості та взагалі економікою окремих галузей народного господарства зокрема.Іншою економічною дисципліною, з якою тісно пов'язаний економічний аналіз, є бухгалтерський облік. Цей зв'язок, по-перше, виявляється у тому, що економічний аналіз як самостійна дисципліна у 30-х рр. ХХ ст. відокремився від бухгалтерського обліку. Варто нагадати, що перші наукові роботи з питань аналізу господарської діяльності видавалися під назвою "Аналіз балансу і звіту". Для студентів, які зацікавляться історією економічного аналізу, можна порекомендувати книгу "Економічний аналіз" (за редакцією М. І. Баканова, А. Н. Камаєва, А. Д. Шеремета) (М.,1976).
По-друге, бухгалтерський облік і бухгалтерська звітність є основним джерелом інформації при аналізі господарської діяльності. Використання даних бухгалтерського обліку і звітності надає аналітичним висновкам документальної обгрунтованості. Водночас з допомогою економічного аналізу повною мірою реалізується контрольна функція бухгалтерського обліку.
По-третє, економічний аналіз - важливий засіб подальшого вдосконалення бухгалтерського обліку і звітності. Це виявляється у пристосуванні останнього до вимог аналізу. Ці вимоги враховують при розробці системи показників обліку і звітності, форм звітів і первинних документів, а також при механізації та автоматизації облікових робіт.
Економічний аналіз, як уже зазначалося, виступає у ролі бази планування і засобу оцінювання виконання плану, а також перевірки якості планів. Таким чином, економічний аналіз органічно пов'язаний із плануванням. За результатами аналізу не лише виявляють ступінь виконання планів, а й вносять корективи у самі планові завдання. Щоб здійснювати аналіз виконання прогнозів, необхідно знати систему його показників і всього методологічного прогнозування.
Окрім даних бухгалтерського обліку, в процесі економічного аналізу використовують дані статистичного обліку і звітності, матеріали вибіркових обстежень. Отже, економічний аналіз тісно пов'язаний зі статистикою. При аналітичній обробці інформації широко використовують спеціальні методичні прийоми статистики - такі, зокрема, як групування, визначення відносних чисел, середніх показників, таблиці, графіки і т. ін. Економічний аналіз є засобом подальшого вдосконалення статистичного обліку і звітності, що виявляється у пристосуванні статистичного обліку і звітності до вимог аналізу.
Економічний аналіз тісно пов'язаний з іншими фінансовими дисциплінами. Аналіз фінансової діяльності і фінансового стану підприємств (об'єднань) не можна провести, не знаючи чинних принципів фінансового планування, формування власних, позичених і спеціальних коштів, порядку їх використання і повернення. Неможливо на високому кваліфікаційному рівні проводити аналіз фінансових результатів, не знаючи чинного порядку формування та розповсюдження прибутку (те саме стосується питань пристосування відповідних галузей народного господарства).
Безпосередньо пов'язана з економічним аналізом така економічна дисципліна, як ревізія і контроль. Цей зв'язок зворотний. З одного боку, в процесі економічного аналізу використовують матеріали документальних ревізій і деякі специфічні методи ревізій та контролю.
З іншого боку, одержані аналітичні результати ревізори застосовують з метою недопущення в майбутньому виявлених недоліків.
Завдання 1.10. Стратегічний аналіз.
Стратегічний аналіз означає перетворення бази даних, отриманих в результаті аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, а також місії і цілей на стратегіний план підприємства. Стратегічний аналіз означає по суті формування стратегічного плану підприємства.
Для стратегічного аналізу найчастіше використовуються методи:
розрахунково-аналітичні - балансовий, нормативний і інші;
графоаналітичні - екстраполяційні (трендові), сіткові, регресивно-аналітичні, кореляції, трендів тощо;
економіко-математичні - лінійного, нелінійного і динамічного програмування, теорії ігор та інші;
евристичні (побудовані на досвіді дослідників і експертів) - методи експертних оцінок, методи сценаріїв, т.д.
Специфічні методи і моделі стратегічного аналізу, які, до речі, широко використовуються за рубежем, наступні: а) метод розриву; б) модель життєвого циклу товару (ЖЦТ); в) крива досвіду; г) модель „продукт-ринок», д) матричні методи портфельного аналізу (БКГ, „Мак-Кінсі», АДЛ) та інші.
Етапи стратегічного аналізу
Стратегічний аналіз проводиться, як правило, у два етапи:
Набір планових показників, що виражають ідею, місію і цілі підприємства та їх порівняння з реальними можливостями, що пропонує середовище і встановлення розриву між ними.
Визначення альтернативних варіантів стратегічного плану (можливих варіантів розвитку).
Таким чином, на першому етапі стратегічного аналізу встановлюють розрив між стратегічними цілями підприємства і його можливостями, використовуючи, зокрема, один із специфічних методів аналізу - метод розриву.
Метод розриву
Аналіз розриву проводиться в такій послідовності:
Рангуються по строках стратегічні цілі підприємства.По цих же строках проставляються реальні можливості підприємства.
- Визначаються розриви між цілями і можливостями підприємства по кожному строку (періоду).
- Розробляються певні заходи (програми і тактичні дії) по заповненню розривів на кожну дату.
На другому етапі стратегічного аналізу формують альтернативні варіанти стратегічного плану специфічні методи стратегічного аналізу.
1.Крива досвіду (аналіз динаміки витрат)
Криву досвіду запропонував у 1926 році американський військовослужбовець. Досліджуючи динаміку витрат і обсягів виробництва, він помітив наступну кореляційну залежність: витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість) знижуються на 20 % кожного разу, коли обсяг виробництва подвоюється.
2.Модель життєвого циклу товару на ринку (аналіз динаміки ринку).мета моделі життєвого циклу товару на ринку -визначити стратегію для кожної фази існування товару на ньому.
Завдання 1.10
1. Виробничий потенціал — це система взаємопов’язаних та до певних меж взаємозамінних, у певний спосіб організованих і спрямованих на досягнення поставлених цілей ресурсів, які становлять, у свою чергу, окремі виробничі та управлінські підсистеми підприємства. .
2.Потенціал адаптації-розвитку- потенціал має здатність до адаптації під впливом факторів зовнішнього середовища. Це сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.
3.Конкурентний потенціал організації-це потенціл, який має відповідні переваги, порівняно з іншими організаціями.
4.Стратегічний потенціал підприємства є інтегрованою й повною характеристикою його розвитку. Управління розвитком підприємства припускає потребу розроблення й впровадження інтегрованої системи управління, основою якої є система аналізу й оцінювання потенціалу, процесів його зміни. З цією метою використовують різноманітні методики аналізу стратегічного потенціалу підприємства, які є вагомими, але все ж не досконалими на наш погляд.
Стратегічний потенціал підприємства розглядається як взаємопов’язана сукупність ресурсів, які знаходяться в його розпорядженні та мають вирішальне значення для досягнення стратегічних цілей, оцінки можливих меж функціонування у майбутньому, виходячи з прогнозованих умов зовнішнього середовища. Сферою його застосування є оцінка перспективних можливостей підприємства щодо зростання ефективності функціонування та зміцнення конкурентоспроможності на ринку.
Завдання 1.12. Методичні ідходи до оцінювання внутрішнього потенціалу підприємства.
1. Ресурсний підхід, зорієнтований на визначення виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів, визначає його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих його складових.
Оцінюючи виробничий потенціал, треба враховувати: матеріальнотехнічні ресурси з окремим дослідженням знарядь і засобів праці; трудові ресурси, енергетичні та інформаційні ресурси, фінансові (грошові) ресурси. Останні є найбільш взаємозамінними з усіма іншими. Ресурси мають вартісну оцінку та цільову спрямованість на створення доданої та споживної вартості. Кожен з окремих видів ресурсів має свій внесок у формування кінцевих результатів, тому підхід «чим більше, тим краще» відносно всіх складових потенціалу одночасно, не є ефективним. Як наслідок, потрібно враховувати, вивчати та формувати структуру складових виробничого потенціалу з метою досягнення максимальних у поточних умовах результатів.
2.Структурний підхід, зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу підприємства, визначає його величину виходячи з прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найбільш досконалими технологіями, організацією виробництва загалом і окремих підсистем підприємства, що використовуються в галузі.
Аналіз та оцінка структурних характеристик виробничого потенціалу пов’язані з певними труднощами, оскільки всі його елементи функціонують одночасно, в сукупності та взаємодії. Це призводить до того, що важко встановити значення кожного типу ресурсів окремо для діяльності всього потенціалу. До структуроутворюючих елементів потенціалу можна віднести технологію та організацію.
Проблеми структурного характеру виробничого потенціалу полягають у тому, що відповідність одних елементів іншим стримує розвиток і вдосконалення потенціалу загалом. Так, застарілі верстати та обладнання українських підприємств заморожують відсталі технології, які є енерго, матеріало та трудомісткими, а це, в свою чергу, не дає змоги виготовляти конкурентоспроможну продукцію. Зі структурним підходом пов’язана ще одна характеристика потенціалу — його потужність, що є кількісною оцінкою його виробничої можливості. Потужність має визначатись відносно окремих підсистем і потенціалу загалом, і вказує місце конкретного підрозділу, елемента в усьому потенціалі.