за ч. 2 ст. 225 КК - штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
6.3. Фальсифікація засобів вимірювання
Діяння, передбачене ст. 226 КК, посягає на систему господарювання, торгівлі та інтереси покупців і замовників. Склад злочину утворюють:
а) виготовлення або
б) перероблення з метою використання чи збуту, а також
в) збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.
Предметом злочину можуть бути будь-які вимірювальні прилади, а також різні вимірювальні інструменти, якими вимірюються товари чи послуги: вагою - кілограмами чи грамами (терези, гирі, безміни тощо), чи довжиною - метрами, міліметрами (метри, лінійки, рулетки тощо) або рідиною (літри, міліметри, мензурки, кружки тощо).
Як правило фальсифіковані (підроблені) прилади чи інструменти мають меншу вагу, довжину чи об'єм.
Відповідальність за фальсифікацію засобів вимірювання не залежить від способу і якості фальсифікації.
Фальсифікація засобів вимірювання, вчинена особою, яка має судимість за вчинення цього злочину, кваліфікується за ч. 2 ст. 226 КК.
Фальсифікація засобів вимірювання вчинюється умисно з метою їх використання чи збуту.
Відповідальними за фальсифікацію засобів вимірювання є всі осудні особи, щ досягли віку шістнадцяти років.
Карається фальсифікація засобів вимірювання:
за ч. 1 ст. 226 КК - штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або арештом на строк до трьох місяців;
за ч. 2 ст. 226 КК - штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі до трьох років.
6.4. Випуск або реалізація недоброякісної продукції
Діяння передбачене ст. 227 КК, посягає на систему господарювання, оскільки завдає значної шкоди господарству: випуск недоброякісної продукції призводить до витрат продукції і праці, заподіює матеріальну шкоду і завдає шкоди споживачам недоброякісної продукції.
Згідно з ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Законом України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів" споживачам гарантується якість товарів, які вони мають намір придбати або замовити, вони мають право вимагати від продавців товарів інформацію про якість товарів, про відповідність товарів вимогам нормативних документів, умовам договору.
Предметами злочину, передбаченого ст. 227 КК, є продукція і товари, які не відповідають вимогам щодо їх якості, тобто які виготовлені з порушенням стандартів, норм, технічних умов, встановлених для виготовлення відповідних товарів і надання певних послуг.
Наказом Держстандарту від 30 серпня 1993 р. № 95 затверджено перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації[32]. Продукція і товари, які не пройшли сертифікації, визнаються недоброякісними або нестандартними.
За статтею 227 КК кваліфікується випуск недоброякісної чи некомплектної продукції на товарний ринок, тобто передача її споживачам. Виготовлення (без подальшої реалізації) такої продукції складу злочину за ст. 227 КК не утворює.
Відповідальними за випуск на товарний ринок недоброякісної продукції і товарів є:
а) посадові особи промислових підприємств, на яких відповідними інструкціями, наказами, угодами покладено обов'язок контролювати якість продукції і товарів;
б) підприємці, які виробляють продукцію і товари на власних підприємствах і які зобов'язані контролювати якість продукції і товарів, що вони випускають на товарний ринок;
в) посадові особи торговельних підприємств, які реалізують товари і продукцію і на яких покладено обов'язок контролювати якість товарів, що реалізуються;
г) громадяни, які торгують продукцією і товарами і згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» несуть відповідальність за якість продукції і товарів, що ними продаються.
Стаття 227 КК передбачає відповідальність за випуск недоброякісної та некомплектної продукції на товарний ринок у великих розмірах. Великими розмірами у ст. 227 КК визнається випуск або реалізація недоброякісної продукції на суму, яка у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Для визначення розміру випуску на товарний ринок недоброякісної або некомплектної продукції і товарів враховуються:
а) загальна кількість випущеної чи реалізованої продукції і товарів;
б) загальна вартість випущеної чи реалізованої продукції і товарів;
в) розмір заподіяної споживачеві матеріальної шкоди та всі види збитків, пов'язані з придбанням, переробкою чи поверненням продукції І товарів виробникові чи продавцеві;
г) витрати споживача на переробку продукції, усунення недоліків товарів та їх доукомплектування.
Діяння кваліфікується за сукупністю злочинів, якщо внаслідок випуску або реалізації недоброякісної чи некомплектної продукції чи товарів споживачеві були заподіяні тілесні ушкодження, тобто заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю хоча б одного споживача (ст. ст. 121-125 КК і ст. 227 КК).
Відповідальність за випуск на товарний ринок недоброякісної продукції настає з шістнадцяти років.
Карається випуск на товарний ринок недоброякісної продукції
- штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Перехід від економіки командно-адміністративного типу до ринкової супроводжується значною криміналізацією цієї сфери життя суспільства. Воно має як нормативне, так і фактичне наповнення[33].
По-перше, істотно змінюється кримінальне законодавство в цій частині. Глава VIОсобливої частини Кримінального кодексу (далі - КК) України («Господарські злочини») зазнала чи не найбільших змін порівняно з іншими главами Особливої частини (табл. 1).
Усього в главі VIОсобливої частини КК з 1961 по 2000 р. «побувало» 47 статей. У первісній же редакції КК України па момент його вступу в силу в 1961 р. було лише 17 статей. За цей період глава VIбула доповнена 30 новими статтями, в тому числі більше половини (16) - не статті, якими глава доповнена після відновлення державної незалежності України і початку ринкових перетворень в економіці. Виключено з Кримінального кодексу за період з 1961 р. 10 статей цієї глави, в тому числі 9 статей за період з 1992 по 2000 р. Більш чи менш значним змінам (викладення в повій редакції, змінив диспозиції статті,доповнення новими частинами, змінив санкції) були піддані всі статті цієї глави, причому деякі неодноразово. На сьогодні в первісній редакції не діє жодна стаття вказаної глави.
Новий КК України, прийнятий 05.04.2001 р., в розділі VII«Злочини у сфері господарської діяльності» містить 37 статей. При ньому 8 статей, які були передбачені КК України 1960 р., не мають аналогів у КК України 2001 р. Однак не в усіх випадках це означає декриміналізацію відповідних посягань, оскільки вони підлягають кваліфікації за іншими статтями нового КК. В той самий час у розділ VII«Злочини в сфері господарської діяльності» введено цілий ряд зовсім нових статей.
Наведені дані насамперед свідчать про увагу держави до питань боротьби з господарськими злочинами, що, в свою чергу, викликано підвищенням суспільної небезпеки, кількісним зростанням відповідних посягань. Водночас наявність таких змін об'єктивно є передумовою труднощів у застосуванні відповідних кримінально-правових норм.
По-друге, в умовах, коли за офіційними і неофіційними даними половина економіки України працює в «тіні»,господарські злочини мають значне поширення.
У зв'язку з відомими тенденціями в розвитку вітчизняної економіки (збільшення кількості суб'єктів підприємництва, розширення господарських операцій між ними, тінізація економіки), а також враховуючи невисокий рівень правової культури в нашій державі, слід було б очікувати збільшення кількості таких злочинів. Однак офіційні дані вказують на зворотне. Причому йдеться про стійку тенденцію до зменшення кількості зареєстрованих і направлених до суду справ про господарські злочини.
Безумовно, що пояснити таку динаміку показників не так просто, оскільки її зумовлює велика кількість чинників. Однак видається, що насправді зменшення кількості злочинів не відбувається. Корінь проблеми в латентності та в приховуванні злочинів від реєстрації[34]. Очевидно, якщо економіка йде в тінь, то і злочини, тим більше в сфері економіки, ховаються в тінь.
1. Конституція України.-К.: Юрид. літ., 1996.
2. Кримінальний кодекс України, прийнятий 05.04.2001.
3. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р.
4. Закон України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
5. Закон України від 25 червня 1991 р. «Про систему оподаткування».
6. Закон України від 21 лютого 1992 р. «Про оподаткування доходів підприємств і організацій».
7. Закон України від 15 вересня 1995 р. «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».
8. Закон України від 7 лютого 1991 р. «Про підприємництво».
9. Закон України від 27 березня 1991 р. «Про підприємства в Україні».
10. Закон України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».