Проте загальна економія паливних витрат на одну тону цементу повинна бути зменшена на суму додаткових витрат, пов'язаних з амортизацією газопроводу:
Ем=∆МЗт-Зд/V, (3.4)
де V - об'єм випуску продукції в натуральному виразі
Розрахунок додаткових витрат на амортизацію нагнітаючої форсунки та нового обладнання для виробництва комбінованим спосібом приведений в табл.3.2.
Таблиця3.2
Додаткові витрати на амортизаційні відрахування
| Додаткові капітальні вкладення, тис.грн. | Норма амортизації (%) | Додаткові амортизаційні відрахування, тис.грн. | |
| Нагнітаюча форсунка | 37280 | 2,5 | 932 |
| Нове обладнання для комбінованого спосібу виробництва | 45000 | 10 | 4500 |
Таким чином при переході на новий режим спалюваня природного газу зниження собівартості складе:
Ем1 = 4,24 - 932000/545200 = 2,53 грн.
При переході на новий режим виробництва зниження собівартості складе:
Ем2 =8,86 - 4500000/545200= 0,61 грн.
У зв'язку із зменшенням об'єму випуску продукції зростають тільки змінні витрати, сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість продукції.
Економія на умовно-постіних витратах у зв'язку із зростанням об'єму виробництва визначається по формулі:
Еп = (УПВ/V0-УПВ/Vі), (3.5)
де УПВ -.умовно-постійна частина накладних витрат, грн.
V1,V0 - об'єм випуску продукції відповідно фактичний і планований.
У зв'язку з планованим зростанням інвестицій в капітальне будівництво, попит на цемент повинен підвищитися. Отже, завод зможе збільшити об'єм випуску і довести його до максимально можливого - 580 000 тонн цементу в рік.
Економія на умовно-постійних витратах у зв'язку із зростанням об'єму виробництва складе:
Еп = (7673000/545200 - 7673000/580000) = 14,07 -13,23= 0,84 грн,
де сума умовно-постійних витрат приведена в табл. 2.4.
Зведений підрахунок резервів можливого зниження собівартості однієї тонни цементу приведений в табл.3.3.
Таблиця 3.3
Зведений підрахінок резервів зниження собівартості цементу
| Вид резерву | Сума, грн. |
| Скорочення витрат на технолодічне паливо в результаті застосування спеціальної форсунки | 2,53 |
| Скорочення витрат на технологічне паливо за рахунок введення комбінованого спосібу виробництва | 0,61 |
| Економия на умовно-постійних витратах за рахунок найповнішого використовування виробничої потужності заводу | 0,84 |
| Ліквідація непродуктивних витрат по адміністративним витратам (500/545200) | 9,17 |
| Разом: | 13,15 |
Таким чином, при використанні перелічених резервів собівартості однієї тони цементу складе 57,27 грн. (70,42 – 13,15), тобто знизиться на 18,67%, що дозволить підвищити конкурентноспроможність підприємства.
3.2. Оптимізація витрат на основі системи «директ-костінг»
Управлінню витратами на виробництво і реалізацію продукції до теперішнього часу приділялося недостатньо уваги, оскільки в цьому не було об’єктивної необхідності. Становлення ринкових відносин вимагає розробки змісту та методики управління собівартостю з урахуванням особливостей перехідного до ринкової економіки періоду і міжнародного досвіду. Рішення цієї задачі можливе на основі системи «директ-костінг», методика якого базується на вивченні співвідношення між трьома групами найважливіших економічних показників: витратами, об'ємом виробництва продукції і прибутком.
Проведення аналізу базується на сучасній системі обліку собівартості "директ - костінг", яку ще називають "системою управління собівартістю" або "системою управління підприємством». У цій системі собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збираються на окремому рахунку і із заданою періодичністю списуються безпосередньо на фінансовий результат підприємства. При цьому вони також знаходяться під постійним контролем, тобто здійснюється жорстка перевірка обгрунтованості їх рівня, контролюються кошториси по підприємству і цехах, оскільки економія або перевитрата в частині постійних витрат також впливає на формування прибутку.
Оптимізація прибутку підприємства в умовах ринкових відносин вимагає постійного притоку оперативної інформації не тільки зовнішнього характеру (про стан ринку, попиту на продукцію, цінах і т.п.), але і внутрішнього - про формування витрат на виробництво і собівартості продукції Ця інформація спирається на систему виробничого обліку витрат за місцями їх виникнення і видах виробів, на виявлені відхилення витрати ресурсів від стандартних норм і кошторисів, на дані про калькуляцію собівартості окремих видів продукції, облік результатів реалізації по видах виробів.
Система "директ - костінг'' є атрибутом ринкової економіки. У ній досягнутий високий ступінь інтеграції обліку, аналізу і ухвалення управлінських рішень. Головна увага в цій системі надається вивченню поведінки витрат ресурсів залежно від зміни об'ємів виробництва, що дозволяє гнучко і оперативно ухвалювати рішення з нормалізації фінансового стану підприємства.
Найважливіші аналітичні можливості системи «директ-костінг» полягають у визначенні дії операційного (виробничого) важеля; беззбиткового об'єму виробництва (порогу рентабельності, окупності витрат) при заданих співвідношеннях ціни, постійних і змінних витрат; запасу фінансової міцності підприємства; необхідного об'єму продажів для отримання заданої величини прибутку.
Проведення розрахунків по методиці «директ-костінг» вимагає дотримання ряду умов:
необхідності розподілу витрат на дві частини: змінні і постійні;
змінні витрати повинні змінюватися пропорційно об'єму виробництва (реалізації) продукції;
постійні витрати не змінюються в межах релевантного об'єму
виробництва (реалізації) продукції, тобто в діапазоні ділової активності
підприємства, який встановлений виходячі з виробничої потужності
підприємства і попиту на продукцію;
тотожність виробництва і реалізації продукції в рамках даного періоду часу, тобто запаси готової продукції істотно не змінюються;
ефективність виробництва, рівень цін на продукцію і споживані виробничі ресурси не піддаватимуться істотним коливанням впродовж аналізованого періоду;
пропорційнісгь надходження виручки об'єму реалізованої продукції.
Витрати класифікують по різних ознаках. У основу методики маржинального аналізу встановлений розподіл виробничих і збутових витрат залежно від зміни об'єму виробництва на змінні і постійні.
До змінних відносяться витрати, величина яких змінюється із зміною об'єму виробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, паливо і енергія на основні виробничі цілі та інші витрати. Окремі елементи змінних витрат в свою чергу залежно від темпів їх зміни підрозділяються на пропорційні, прогресивні і депресивні. Але в середньому змінні витрати змінюються пропорційно об'єму виробництва продукції. На практиці пропорційна залежність "виручка від реалізації - змінні витрати" має меньшу жорсткість. Наприклад, при збільшенні закупівель сировини постачальники його нерідко надають підприємству знижку з ціни, і ці витрати на сировині ростуть дещо повільніше за об'єми виробництва.
До постійних прийнято відносити такі витрати, величина яких не зміняється із зміною об'єму виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за користування кредитом, нарахована амортизація основних фондів, оклади управлінських працівників, адміністративні витрати і інші витрати.
Слід зазначити, що розподіл витрат на постійні і змінні дещо умовний, оскільки багато видів витрат носять напівзмінний (напівпостійний) характер. Проте недоліки умовності розподілу витрат багато разів перекриваються аналітичними перевагами системи «директ – костінг».
Найважливішим аспектом аналізу постійних витрат є розподіл їх на корисні і некорисні (порожні), таким чином, постійні витрати можна представити як суму корисних витрат і некорисних, не використованих в процесі виробництва.:
Zconst= Zкорисні + Zпорожні. (3.6)
Величину корисних і порожніх витрат можна визначити за формулою:
Zпорожні = (Nmax - Neф) * Zcons /Nmax,
Zкорисні = Nеф х Zconst/Nmax, (3.7)
де Nmax - максимально можливий випуск продукції;
Neф-фaктичний об'єм виробництва продукції;
За даними підприємства максимально можливий випуск продукції, тобто потужність цементного заводу складає 580 000 т цементу, а фактичний випуск 545200т.