Наприклад, Японія володіє великою і добре освіченою робочою силою; кваліфікована праця відносно дешева, оскільки мається у достатній кількості. У зв’язку з цим Японія має змогу ефективно виробляти (з низькими витратами) різноманітні товари, для виготовлення яких потрібна велика кількість кваліфікованої праці. Фото- і відеокамери, радіоприймачі, відеомагнітофони, годинники – це лише деякі прилади подібних трудомістких товарів. Проте, Австралія, володіючи великими земельними просторами, але недостатніми людськими ресурсами і капіталом, може дешево виробляти товари, такі як пшениця, вовна, м’ясо тощо.
Зовнішньоторговельний оборот будь-якої країни складається з експорту та імпорту.
Експорт (вивіз) товарів означає, що їх реалізація відбувається на зовнішньому ринку. Економічна ефективність експорту визначається тим, що дана країна вивозить ту продукцію, витрати виробництва якої більш низькі за світові. Розмір виграшу при цьому залежить від співвідношення національних і світових цін даного товару, від продуктивності праці в країнах, що беруть участь у міжнародному обороті даного товару в цілому.
Імпорт (ввіз) товарів – за нормальних умов країна купує товари, виробництво яких в цей час економічно не вигідне, тобто купують вироби з меншими витратами, ніж витрати на виробництво даної продукції в країні. При підрахунку ефективності зовнішньої торгівлі визначається той економічний виграш, який отримує дана країна у зв’язку із швидким задоволенням своїх потреб у певних товарах через імпорт: вивільнення ресурсів, які витрачаються на виробництво подібних товарів в країні.
Розмір економії суспільної праці, що досягається народним господарством країни безпосередньо внаслідок зовнішньої торгівлі, можна визначити, якщо відрахувати від загальної суми можливих витрат на виробництво товарів, від яких звільняється країна у зв’язку з імпортом цих товарів, величину витрат, пов’язаних з експортом продукції, на валютну виручку від якої придбається імпорт. Це означає, що при кількісному вимірі ефективності зовнішньої торгівлі слід співставити економію праці, одержану внаслідок використання зовнішньої торгівлі, з витратами, пов’язаними з виробництвом експортних товарів та здійсненням комерційних операцій. Звідси ефективність зовнішньоторговельного обороту обчислюється за формулою, базовою для складання розрахунків по інших формах зовнішньо-економічної діяльності:
Ез.т. = åВім / åВе’
де åВім – сукупні витрати на вітчизняне виробництво імпортної продукції (в національній валюті); åВе – сукупні витрати, пов’язані з експортом, в обмін на який одержана дана імпортна продукція (в національній валюті).
Загальна сума світового міжнародного товарообороту обчислюється як загальна сума світового експорту. Це випливає з того, що експорт однієї країни є імпортом іншої. Рахунок ведеться за сумою експорту, а не імпорту, оскільки перший відіграє вирішальну роль в активному торговому балансі як співвідношення експорту та імпорту. Для України характерний стійкий пасив торгового балансу насамперед у зв’язку імпорту енергоносіїв. Розв’язання цієї проблеми знаходиться на шляху структурної трансформації економіки та її державного регулювання.
Основними характеристиками розвитку сучасної міжнародної торгівлі є такі:
1. В сучасних умовах зростаючої інтернаціоналізації господарського життя темпи розвитку світової торгівлі мають тенденцію до випереджання зростання виробництва. Так, якщо протягом 80-х років загальний обсяг світової торгівлі збільшився в 1,5 раза, а реальне зростання світової економіки становить не більше 1/3, то в першій половині 90-х років глобальний товарооборот майже в три рази перевищив зростання світового виробництва.
2. У міжнародну торговельну сферу щорічно надходить 1/5 всього, що виробляється, вирощується та добувається на Землі. Наприкінці 80-х років світовий товарооборот вперше перевищив 3 трлн. дол. США, а з урахуванням обміну послугами зріс до 4 трлн. дол. США.
3. Участь окремих країн та їх угруповань у світовому обміні залежить від ступеня їх залучення до міжнародного поділу праці та інтеграції в світове господарство.
Існує ряд показників, що характеризують ступінь включення країни у зовнішньоекономічні зв’язки. Так, експортна квота показує співвідношення вартості експорту до вартості ВВП. Обсяг експорту на душу населення даної країни характеризує ступінь “відкритості” економіки. Експортний потенціал (експортні можливості) – це та частка продукції, яку може продати дана країна на світовому ринку без заподіяння шкоди власній економіці:
Еп = ВВП – ВП,
де ВВП – валовий внутрішній продукт; ВП – внутрішні проблеми.
4. Чітко діє тенденція до різкого збільшення у світовому товарообороті частки продукції обробної промисловості, яка стала перевищувати ¾, тоді як в 1980 році її частка становила близько 60%. Відповідно зменшується частка сировини.
5. Найбільш значною і динамічною групою товарів на світовому ринку є машини і обладнання, частка яких досягла 1/3 обсягу світової торгівлі.
6. Важливою характеристикою нинішньої міжнародної торгівлі є зміна в її регіональних напрямках, що відображає суттєві зміни не лише в місці окремих країн в системі міжнародних економічних відносин, а й в світовому господарстворено такі міжнародні організації, як ГАТТСОТ, ЮНКТАД та інші.
Принциповим є питання про ціноутворення на світовому ринку. Воно визначається, по-перше, загальними принципами ціноутворення, по-друге, має свою особливість. Світова ціна має дві принципові основи свого походження.
Загальні принципи ціноутворення на світовому ринку виявляються в тому, що в умовах розвитку інтернаціонального виробництва формується інтернаціональна вартість товару як суспільно необхідна та її похідні – інтернаціональні витрати виробництва та інтернаціональна ціна виробництва. Дія законів вартості, попиту і пропозиції веде до того, що основою світової ціни товару стає його інтернаціональна вартість, навколо якої й коливається ціна на нього.
Проте є ще і друга основа реальної ціни на товар на світовому ринку, яка визначається особливістю ціноутворення на цьому ринку. Така особливість полягає в тому, що в основі ціни лежить також індивідуальна вартість товару в країнах – головних його експортерах. Справа в тому, що при не відшкодуванні витрат на виробництво товару в головних його експортерах вони зменшують свій експорт, тоді під дією на світовому ринку законів попиту і пропозиції зростає ціна на дані товари до рівня, що відшкодовує витрати виробництва і вартість в зазначених країнах.
Вивіз капіталу і міжнародна інвестиційна діяльність.
Важливу роль у посиленні інтернаціоналізації господарського життя та взаємозалежності між країнами відіграє експорт капіталу, що приводить до його транснаціоналізації.
Вивіз капіталу – це експорт вартості у грошовій або товарній формі з однієї країни в іншу. Вивіз капіталу здійснюється у двох основних функціональних формах: підприємницькій та позичковій. Специфічною функціональною формою вивозу капіталу стала міжнародна науково-технічна допомога.
Експорт підприємницького капіталу означає його вкладення, інвестування в промисловість, сільськогосподарські, транспортні та інші підприємства за кордоном шляхом нового будівництва або купівлі існуючих підприємств, придбання їх акцій. Підприємницькі вкладення поділяються на прямі інвестиції, коли експортер є певним власником підприємства або володіє контрольним пакетом акцій тощо, і портфельні інвестиції, коли придбані експортером акції іноземного підприємства не забезпечують повного контролю над ним.
Позичковий капітал експортується у вигляді коротко- чи довгострокових кредитів урядам чи підприємцям інших країн, вкладання грошей на банківські та інші рахунки фінансових організацій за кордоном тощо.
Експорт капіталу приносить його власникові доход у вигляді промислового чи торгового прибутку, відсотка, дивіденду – залежно від форми вкладання. Капітал в підприємницькій формі приносить його власнику переважно у вигляді прибутку, а капітал у позичковій формі – у вигляді відсотка по вкладах, позичках і кредитах. До того ж вивіз капіталу у позичковій формі може бути зв’язаним, тобто кредити надаються під закупку певних товарів у фірм, які вказуються кредитором. Це досить розповсюджене явище у світовому кредитуванні, в тому числі і при наданні позичок Україні, наприклад СБ, країнами ЄС, США, Японією та іншими країнами.
Міжнародна науково-технічна допомога виступає у вигляді гарантів, субсидій тощо для отримання безоплатних консультацій та інженерної допомоги, поставки обладнання, розробки економічних, фінансових і технічних програм, стажування і навчання за кордоном. Цільовою метою цієї допомоги є не пряме одержання доходів, а допоміжне.
Основними характеристиками розвитку вивозу капіталу в сучасних умовах є такі:
1. На основі вивозу підприємницького капіталу складається розгалужена мережа транснаціональних компаній, які включають виробничі підприємства в різних країнах.
2. Експорт капіталу з провідних розвинених країн привів до утворення їх “другої економіки”.
3. Поряд із зростанням масштабу вивозу капіталу відбуваються серйозні зміни в його напрямках, співвідношеннях функціональних форм, самих формах державного і приватного експорту, складі експортерів, галузевій структурі. Розпочате входження в світову економіку на ринкових засадах країн, що переходять до ринкових відносин, створило цілком новий напрям міжнародного руху капіталів з утворенням в них ринку капіталів.