Планування формування та використання валового доходу та прибутку підприємства (стр. 2 из 7)

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку – це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток – найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівняльного ризику). Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 „Звіт про власний капітал” фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник.

Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, - це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства показано на рис. 1.1

З плануванням прибутку тісно пов'язане касове планування, тобто процес оцінки всіх джерел надходження і видатків наявних засобів протягом визначеного періоду часу.

Основна задача тут - визначити мінімальний розмір оборотного капітал, необхідного для перетворення готівки в товарні запаси, потім у дебіторську заборгованість і, нарешті, знову в готівку.

Оборотним капіталом звичайно вважається перевищення мобільних засобів (поточних активів) над короткостроковими пасивами. Збалансованість оборотного капіталу обов'язкова в силу цілого ряду причин: вона дає можливість вчасно оплачувати рахунки за матеріали і робочу силу, робити витрати, зв'язані з виробничою і збутовою діяльністю, користуватися стійкою кредитною репутацією.

Визначивши потребу в оборотних коштах, необхідно скласти прогноз надходження і витрат наявних засобів, необхідних для планування виплати дивідендів, оплати відсотків і погашення кредитів. Функції такого прогнозу виконує касовий бюджет, що відбиває передбачувані надходження готівки і її використання, а також потреба в кредитах чи неможливе одержання надлишків готівки.

Касовий бюджет розглядати як рахунок прибутків і збитків, але лише в тому, що стосується готівки .

Фактичні надходження і платежі зазвичай відрізняються від передбачених у касовому бюджеті, що може бути викликане зміною умов збуту чи виробництва, а також недостатнім контролем за рухом наявних засобів. Щоб зберегти оборотний капітал у належному стані, можливе прийняття визначених стабілізуючих мір:

· зменшення прямих перемінних витрат;

· посилення інкасації рахунків дебіторів;

· тимчасове відмовлення від великих витрат;

· скорочення товарних запасів;

· використання спроби відстрочки погашення кредитів;

· як останній засіб - зміна виробничих планів.

Як стабілізуючий фактор повинні також виступати спеціальні резерви і фонди, що фінансуються як із прибутку, так і з витрат. Досвід показує, що підприємства повинні обов'язково накопичувати засоби, щоб мати їх на майбутні витрати - сплату податків, погашення боргів, заміну устаткування і т.д..

Резерви відрізняються від фондів тим, що у фондах наявні засоби акумулюються, а в резервах наявні засоби зазвичай складають заздалегідь фіксовану суму.

Резерви від прибутку забезпечують виконання планів по розвитку виробництва, а також служать для непередбачених подій.

Фонд є сума готівки, відкладена для спеціальних цілей. Головні характеристики фонду - цільова спрямованість і строго регламентована система формування шляхом регулярних відрахувань. Наприклад, пенсійний фонд (якщо такий формується на підприємство) призначений тільки для виплати пенсій (фірмових надбавок до пенсії, вихідних допомога при виході на пенсію) і формується за рахунок відрахувань із заробітної плати.

Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

ПАФ “Єрчики” Попільнянського району Житомирської області реорганізували у 2000 році з колишнього ПКП ім. Фрунзе. Нині господарство орендує 5039 га землі, на якій успішно вирощують зернові, цукрові буряки, сою, ріпак, виготовляють корми й утримують племінну молочну та м’ясну худобу і свиней.

Останні три роки у приватній агрофірмі “Єрчики” вирощують у середньому понад 14,3 тис. т зернових, у тому числі кукурудзи на зерно — 7,7 тис. т, близько 27 тис. т цукрових буряків, 1369 т озимого ріпаку та 277 т сої; виробляють 4,4 тис. т молока та реалізують на забій близько 277 т худоби всіх видів у живій масі.

За п’ять останніх (2005–2009) років середня молочна продуктивність корів становила 6016 кг. Нині підприємство нарощує поголів’я, тому показник середньої продуктивності дещо нижчий. Рентабельність молока за 2007–2009 роки становила в середньому 103, а в 2009 році — 108,4%. Торік від реалізації молока отримали 4494 тис. грн прибутку, що на 1135 тис. грн (34%) більше, ніж 2008 року.

У структурі посівних площ кормові культури в середньому становлять 38,4%, з них під багаторічні трави відводять 30,5, під кукурудзу на силос і зелений корм — 30,1%, однорічні трави — 38,7 та коренеплоди — 0,7%. Це дає змогу постійно забезпечувати тваринництво високоякісними кормами потрібної структури в достатній кількості. Підвищення рівня кормовиробництва дало можливість збільшити витрати кормів на корову до 60–66 ц к. о., а на середньорічну телицю — до 22–23 ц. У власному комбікормовому цеху коровам постійно виготовляють комбікорми з мінерально-вітамінними добавками. Норму визначають відповідно до фізіологічного стану корів (для лактуючих та сухостійних).

Значною мірою підвищенню ефективності ведення галузі молочного скотарства сприяла цілеспрямована селекційно-племінна робота.

ПАФ “Єрчики” має статус племінного заводу з розведення ВРХ української чорно-рябої молочної та української червоно-рябої молочної порід.

Формування високопродуктивного молочного стада корів у господарстві почали з 1995 року: стали завозити племінну худобу української чорно-рябої та української червоно-рябої молочних порід із господарств-репродукторів Волинської, Житомирської, Чернівецької та інших областей України, а також використовували бугаїв-плідників планових порід на маточному поголів’ї місцевого походження. Останнім часом використовували чистопородних чорно-рябих та червоно-рябих голштинських бугаїв. Завдяки цілеспрямованому добору бугаїв та відбору тварин бажаного типу, в господарстві створено високопродуктивне стадо корів: за даними матеріалів бонітування за 2007 рік, 100% маточного поголів’я зараховано до української чорно-рябої молочної та української червоно-рябої молочної порід, 94% корів — до класів еліта-рекорд та еліта.

Сучасне поголів’я корів племінних заводів представлено п’ятьма лініями голштинської чорно-рябої породи та трьома лініями голштинської червоно-рябої.

Особливий вплив на формування племінних і продуктивних якостей мали бугаї Черчгіл 5568735 лінії Старбака, Старекш 5063697 лінії Чіфа, Латурі 392585 лінії Елевейшна голштинської чорно-рябої породи; Арсенал 512 лінії Кавалера та Джексон 389955 лінії голштинської червоно-рябої породи та інші.

Нині для осіменіння корів і телиць у господарстві використовують сперму високопродуктивних бугаїв-плідників голштинської чорно-рябої породи Джамборі 2261722 лінії Чіфа, Коунтрі 6505858 лінії Валїанта та Сіггі 27615278895 лінії Елевейшна та, відповідно, голштинської червоно-рябої породи Гольфа 114468012 і Романа 86883 лінії Старбака, перевірених за якістю нащадків, з річними надоями їхніх матерів — 10,4–17,3 тис. кг молока із вмістом жиру 3,7–5,8% та білка 3,1–3,6 відсотка.

Торік закупили 31 нетель симентальської породи австрійської селекції, а для них — сперму бугая Вікхта 932375771 лінії Харрора німецької селекції.