В зовнішній торгівлі після Помаранчевої революції не відбувається жодних помітних структурних зрушень, які б сприяли євроінтеграційним процесам України. Продовжує поглиблюватись дивергенція торгових структур нашої країни з країнами ЄС. З огляду на обчислені нами і проранговані за значущістю товарних груп індекси виявленої порівняльної переваги в межах української експортної структури, слід говорити, що продовжує поглиблюватись ресурсний характер міжнародної торгової спеціалізації України. (див. додатки Д та Е).
Українські політичні еліти, що представляли уряди 2005-2007 рр., постійно наголошують на своїх успіхах в економічній сфері. Зокрема, Партія Регіонів пишається, що зростає ВВП в секторах, зростає експорт та зайнятість. БЮТ та «Наша Україна» вказують, що протягом 2005 р. вдалось розпочати суттєве підвищення мінімальної заробітної плати, що зменшувало бідність. Обидві сторони говорять про підвищення продуктивності праці. Проте продуктивність праці в Україні стрімко зростала вже від початку 2000-х рр. Однак, жоден з політиків не вказує чомусь на такий показник, як реальна продуктивність праці в секторах української економіки, яка останнім часом має тенденцію постійно знижуватись внаслідок того, що заробітні плати зростають відносно швидше, ніж продуктивність праці.
Реальна продуктивність праці відображає ступінь конкурентоспроможності секторів і вироблених в них товарів. Якщо цей показник в динаміці зменшується, то вироблена продукція в секторі стає менш конкурентоспроможною за фактором праця (див. таблицю 1). Це є, передусім, наслідком дефіциту ефективного інвестованого капіталу, який би забезпечував кардинальні зрушення у технології виробництва.
Таблиця 1
| Показники для пояснення конкурентоспроможності секторів економіки | |
| Продуктивність праці в секторі = обсяги виробленої продукції в секторі / кількість відпрацьованих людиногодин в секторі. | Продуктивність праці в секторі = обсяги виробленої продукції в секторі / кількість зайнятих в секторі. |
| Обсяги виробленої продукції = обсяги реалізованої продукції - обсяги виробленої продукції на умовах підряду (в т.ч. на основі давальницької сировини на інших підприємствах) - обсяги продукції, придбаної для перепродажу +(-) запаси готової продукції + обсяги продукції, виробленої для власних потреб. | Реальна продуктивність праці в секторі = продуктивність праці в секторі / заробітна плата в секторі. |
Державний комітет статистики України припинив обчислювати показник «Обсяг виробленої продукції» в розрізі КВЕД з 2004 року. Аналогічний показник «Випуск продукції» було передано до відділу «Національні рахунки», де звітність робиться в досить агрегованому вигляді, що не дозволяє зробити грунтовний та більш чіткий аналіз продуктивності праці за секторами. Тому на основі первинних даних Держкомстату ми можемо вийти на приблизний показник обсягу виробленої продукції за 2004-2006 рр.
На основі даних в розрізі КВЕД таблиць 3.1., 3.2, 17.1, 17.2, 18, 5.2, 8, 9 форми «1-Підприємництво» та таблиці 9 форми «1-Баланс» для кола підприємств за основним видом діяльності 1+2 (малі, середні та великі підприємства приватної власності) нами проведено аналіз показника реальної продуктивності праці для пояснення конкурентоспроможності продукції, виробленої секторами економіки України (див. таблицю 2).
Таблиця 2
Приріст реальної продуктивності праці, % до попереднього періоду
| КВЕД | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | Відхилення від попереднього року | |
| 2005 | 2006 | |||||
| Всього економіка України | 6,9 | 55,1 | – 10,2 | – 15,9 | – | – |
| А - Сільське господарство, мисливство, та пов'язані з ним послуги, лісове господарство та пов'язані з ним послуги | – 18,1 | – 17,2 | – 7,3 | – 13,1 | – | – |
| 01- Сільське господарство, мисливство, та пов'язані з ним послуги | – 17,8 | – 16,9 | – 7,6 | – 12,9 | – | – |
| 02 – Лісове господарство та пов'язані з ним послуги | – 6,1 | – 6,7 | 2,1 | – 5,5 | + | – |
| В 05- Рибне господарство | – 15,2 | – 25,4 | 32,0 | – 27,4 | + | – |
| C+D+E - Добувна, обробна промисловість, виробництво електроенергії, розподілення газу та води | 5,1 | 9,8 | – 3,4 | – 8,1 | – | – |
| C - Добувна промисловість | – 4,6 | 41,0 | – 24,1 | – 10,7 | – | – |
| D - Обробна промисловість | 7,2 | 17,5 | – 7,8 | – 9,9 | – | – |
| Е – Виробництво електроенергії, розподілення газу та води | – 5,9 | – 9,5 | – 4,0 | 6,8 | – | + |
| 10 – Видобування кам'яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) і торфу | – 2,3 | –7,8 | – 4,5 | – 9,9 | – | – |
| 11 – Видобування вуглеводнів і допоміжні служби | –29,4 | – 4,1 | 13,9 | 5,6 | + | + |
| 12 – Видобування уранової руди | 31,4 | – 19,9 | – 17,1 | 4,5 | – | + |
| 13 – Видобування металевих руд | 7,9 | 19,9 | 11,6 | – 18,1 | + | – |
| 14 – Інші галузі добувної промисловості | – 0,8 | 0,4 | 11,1 | 2,7 | + | + |
| 15 – Харчова промисловість | – 1,8 | 10,3 | 5,1 | – 22,1 | + | – |
| 16 – Тютюнова промисловість | 4,8 | – 6,9 | 18,1 | – 12,1 | + | – |
| 17 – Текстильна промисловість | 3,2 | 17,0 | – 30,2 | – 9,0 | – | – |
| 18 – Виробництво готового одягу | – 4,5 | – 9,4 | – 7,6 | – 9,9 | – | – |
| 19 – Виробництва шкіри та шкіряного взуття | – 13,6 | – 8,7 | – 18,4 | 13,4 | – | + |
| 20 – Оброблення деревини та виробництва виробів з деревини | 5,4 | 5,2 | 4,0 | – 8,0 | + | – |
| 21 – Виробництво паперу та картону | 14,8 | 9,9 | – 1,8 | – 6,1 | – | – |
| 22 – Видавнича справа, поліграфічна промисловість, відтворення друкованих матеріалів | 8,8 | 3,4 | – 2,8 | – 12,0 | – | – |
| 23 – Вироблення коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерного палива | 15,0 | 30,1 | – 6,5 | – 12,7 | – | – |
| 24 – Хімічне виробництво | 15,2 | 3,1 | – 8,6 | – 9,4 | – | – |
| 25 – Гумова та пластмасова промисловість | 0,1 | 15,5 | 18,8 | – 1,5 | + | – |
| 26 – Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів | 0,3 | 2,5 | 9,6 | – 7,9 | + | – |
| 27 – Металургія | 7,7 | 40,1 | – 15,5 | – 1,6 | – | – |
| 28 – Оброблення металу | 5,5 | 42,7 | – 10,9 | – 9,7 | – | – |
| 29 – Виробництво машин та устаткування | – 1,4 | – 5,4 | 2,7 | – 18,7 | + | – |
| 30 – Виробництво канцелярських та електронно-обчислювальних машин | – 23,7 | 36,4 | – 27,3 | – 21,0 | – | – |
| 31 – Виробництво електричних машин та апаратури | 5,9 | 70,3 | – 39,8 | – 1,5 | – | – |
| 32 – Виробництво устатування для радіо, телебачення та зв'язку | – 5,9 | 3,3 | – 25,2 | – 36,1 | – | – |
| 33 – Виробництво медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних приладів та годинників | 8,5 | 38,6 | – 30,2 | – 12,3 | – | – |
| 34 – Виробництво автомобілів | 68,4 | 36,2 | 16,9 | – 2,8 | + | – |
| 35 – Виробництво іншого устаткування | 21,4 | 6,8 | 7,3 | – 14,3 | + | – |
| 36 – Виробництво меблів, інші види виробництва | 10,3 | – 1,4 | 8,6 | – 7,2 | + | – |
| 37 – Оброблення відходів | – 10,1 | 6,1 | 14,4 | – 29,0 | + | – |
| 40 – Виробництво електроенергії | – 5,5 | – 9,6 | – 3,5 | 8,7 | – | + |
| 41 – Розподілення газу та води | – 9,2 | – 3,3 | – 7,8 | – 12,5 | – | – |
Розраховано автором на основі статистичних даних Державного комітету статистики України.
Можна бачити, що практично в усіх секторах української економіки існує тенденція зменшення реальної продуктивності праці, що вказує на втрату конкурентоспроможності продукції по фактору праця, а отже, зменшення за цим фактором виробництва фактичної порівняльної переваги у міжнародній торгівлі та зменшення схильності до вкладання прямих іноземних інвестицій в економіку України вертикальними транснаціональними корпораціями.
Підсумовуючи все вищевказане, слід говорити про те, що позитивні структурні зрушення у зовнішній торгівлі України практично не відбуваються. Не дивлячись на існуючий потенціал вигідних можливостей для розвитку зовнішньої торгівлі та приходу прямих іноземних інвестицій в Україну, економічний прорив в найближчій перспективі, на жаль, буде гальмуватись через такі проблеми: стійку схильність економічної системи до корупції; невизначеність зовнішньоекономічного вектора; постійно зростаючі ціни на природний газ, а отже, подорожчання процесів проміжного виробництва; деградацію існуючої інфраструктури; знос та ліквідацію нагромаджених в минулому значних основних фондів, які треба буде хоча б відновлювати для компенсації втраченого; у зв’язку з популістською державною економічною політикою, що базуватиметься на соціальному спрямуванні та економічному протекціонізмі. Остання буде в найближчий час притаманна для будь-якої української влади, метою якої сьогодні є недопущення втрати електорату і поствиборчої підтримки, як з боку вітчизняного бізнесу, так і з боку переважної частини малозабезпеченого населення, які є досить чутливими до структурних змін. Однак, об’єктивні умови економічної глобалізації та зовнішні чинники змусять Україну визначитись в системі конкурентних відносин, поставлять зрештою українських політиків перед фактом проведення комплексної лібералізації економіки і радикальних реформ у виробничо-торгових відносинах, що забезпечить нашій країні певне місце і призначення в світовому господарстві. А от чи буде воно оптимальним, чи ні – покаже час.