Методи макроекономічного планування (стр. 3 из 4)

Таким чином, у ситуації, що склалася, державний орган України в особі Міністерства економіки не має практичної можливості розробляти макроекономічні натурально-вартісні баланси продукції машинобудування.

Виходячи з викладеного вище, доцільно на рівні Мінекономіки України вести розрахунки однопродуктових натуральних балансів машин і устаткування. У майбутньому, коли буде врегульовано питання отримання інформації для розрахунку вартісних показників, можна буде розробляти натурально-вартісні баланси, які стануть основою для складання зведених і регіональних балансів. У тих господарських структурах, де є вся необхідна вхідна інформація, можна розробляти як натуральні, натурально-вартісні, так і вартісні баланси машин, устаткування та інших виробів машинобудування.

Під час складання балансів на продукцію машинобудування рекомендується використовувати таку вхідну інформацію:

• державний контракт на виробництво машинобудівної продукції;

• міждержавні угоди про поставки продукції машинобудування;

• дані про імпорт і експорт машин і устаткування;

• заявки споживачів (міністерств, відомств чи інших господарських структур, підприємств, постачальних і посередницьких структур і організацій);

• діючу статистичну звітність на всіх рівнях управління.

При здійсненні балансової роботи необхідно виходити з того, що в умовах становлення ринкової економіки матеріально-технічне забезпечення включає оптову торгівлю без лімітів за прямим замовленням споживачів чи органів матеріально-технічного забезпечення та централізовану реалізацію через систему державних контрактів.

Метою проведення балансової роботи в системі Мінекономіки України є задоволення потреб економіки в матеріальних ресурсах за рахунок виробництва, залучення запасів, закупівель за імпортом та з інших джерел; виявлення можливих дисбалансів з окремих видів продукції, розробка на цій основі та реалізація комплексних заходів, спрямованих на усунення незбалансованості матеріально-технічного забезпечення економіки як при формуванні індикативного плану, так і під час його реалізації.

Відповідно до встановленого порядку формування в контрактах виражаються вимоги держави щодо поставок підприємствами продукції (виконання робіт, послуг) для задоволення першочергових суспільних потреб, забезпечення прискорення науково-технічного прогресу та структурної перебудови економіки. Ці вимоги є обов'язковими для внесення до планів підприємств.

Збалансованість продукції машинобудування, зокрема тієї, яку зараховано до складу державного контракту, дає можливість забезпечувати найважливіші потреби України в матеріально-технічних ресурсах, визначати необхідні обсяги контракту на поставку продукції та джерела ресурсів, розробляти ліміти для споживачів і налагоджувати на їх основі господарські зв'язки між споживачами та постачальниками. Щодо продукції, яку сюди включено, то тут зберігається система державного регулювання потреби в ресурсах. При цьому контрактами охоплюється, як правило, лише частина виробничих програм підприємств.

Потребу в продукції машинобудування в цілому, як правило, визначають, використовуючи дані про обсяги споживання за окремими напрямами. Зокрема:

• виробничі потреби розраховують, виходячи з прогресивних норм витрат матеріально-технічних ресурсів, завдань щодо їх

зниження та запланованих обсягів виробництва продукції (видів робіт, послуг);

• витрати для комплектування продукції машинобудування визначають, виходячи з прогресивних норм витрат комплектуючих виробів на одиницю продукції, наявності їх на початок планового періоду з урахуванням перехідного запасу й обсягів виробництва комплектованої продукції;

• ремонтно-експлуатаційні потреби визначають окремо на ремонт основних фондів і на експлуатаційні потреби (заміну зношеної техніки).

Потребу в матеріальних ресурсах на ремонт основних фондів визначають, виходячи із затверджених норм цих ресурсів; на експлуатаційні потреби (у тому числі на заміну зношених виробів машинобудування) — виходячи з наявності й наміченого збільшення парку устаткування та машин, термінів їх експлуатації, обсягів робіт з планово-попереджувальних ремонтів.

Баланси розробляють на кожну номенклатурну позицію, незалежно від того, який обсяг ресурсів охоплено державними контрактами, з метою оцінити збалансованість ресурсів і потреби народного господарства України.

Ресурсна частина балансу формується за такими основними статтями:

• виробництво всього (у тому числі за державним контрактом);

• поставки за рахунок імпорту;

• інші надходження (із зазначенням конкретних джерел);

• запаси на підприємствах оптової торгівлі державних товарно-сировинних компаній і залишки в споживачів і постачальників на початок планового року (включення до ресурсів продукції залишків допускається тільки за їхньою згодою).

Ресурси машин та устаткування складаються з продукції вітчизняного виробництва та інших надходжень. Імпорт і експорт посідають важливе місце у зведеному балансі (зокрема, у балансах конкретних видів продукції машинобудування).

У витратній частині балансів, що формується з продукції номенклатури державного контракту в числі основних балансових статей, виділяють витрати на централізований розподіл з обсягів державного контракту з розшифруванням напрямів використання (виробничо-експлуатаційні потреби, капітальне будівництво, непередбачені роботи, спеціальні витрати, оптова торгівля через територіальні постачальницькі органи, експорт, державний резерв, непередбачений резерв та ін.).

Матеріальні баланси продукції машинобудування стають основою для виділення лімітів і розробляються на обсяги ресурсів, що виготовляються за державним контрактом.

Під час розробки ліміту на централізований розподіл продукції передусім потрібно забезпечити найважливіші потреби народного господарства:

• спеціальні витрати, непередбачені роботи, резерви, експорт;

• завдання на виробництво та капітальне будівництво за державним замовленням;

• потреби соціальної сфери та виробників, чия продукція в повному обсязі розподіляється централізовано, а також споживачів, переведених на забезпечення в порядку оптової торгівлі.

Управління матеріальних балансів та державних закупівель Мін-економіки України подає урядові проекти планових матеріальних балансів і лімітів на продукцію, включену до складу контрактів, а також пояснювальні записки до них з аналізом збалансованості плану.

Продукцію, яку не включено до складу контрактів, не розподіляють за лімітами споживання, а реалізують у порядку оптової торгівлі без лімітів за прямими замовленнями споживачів або органів матеріально-технічного забезпечення. На окремі види цієї продукції, важливої для збалансованості економіки, на які, як правило, не подолано дефіцит або значну частину яких складає імпорт, а також на продукцію, що використовується в значних обсягах для виконання державних контрактів, розробляються баланси.

Баланси, що розробляються на продукцію, яка реалізується без лімітів, не мають директивного характеру, їх призначення — оцінити можливість задоволення потреб економіки матеріальними ресурсами, що реалізуються без лімітів, як в окремих регіонах країни, так і в економіці в цілому. На основі таких балансів готуються пропозиції для міністерств, відомств і підприємств-виробників, державних товарно-сировинних компаній, а також розробляються заходи щодо забезпечення збалансованості ринку.

Регіональні баланси дозволяють оцінити потребу адміністративної одиниці в окремих видах продукції, що реалізується без лімітів, а також забезпеченість нею як конкретних споживачів, так і найважливіших напрямів витрат; виявити нераціональні господарські зв'язки.

За системою регіональних балансів вивчається попит споживачів (включаючи платоспроможний попит) на найважливіші види продукції, що реалізується без лімітів, а також визначаються джерела покриття потреб і формування програм господарської діяльності.

Мінекономіки України доводить до постачальників і споживачів переліки продукції, які зорієнтовані на конкретних споживачів і постачальників, а Держкомстат України — відповідні форми статистичної звітності.

Регіональний баланс має два розділи: баланс споживачів адміністративної одиниці та територіальний (баланс увозу-вивозу).

Зведені баланси розробляються з використанням даних регіональних балансів, зведеної статистичної звітності, розрахункових і експертних оцінок виробництва й споживання продукції, іншої інформації. Номенклатуру продукції машинобудування, за якою рекомендується розробляти баланси, встановлюють та змінюють органи державного регулювання розвитку економіки.

Основну масу показників однопродуктових балансів, як правило, включають до зведеного та регіонального балансів.

Натуральний баланс виробництва та споживання рекомендується розробляти за такою формою:

Баланси на всіх рівнях індикативного планування складають з використанням єдиних методичних підходів, що забезпечує створення системи взаємопов'язаних і підпорядкованих балансів.

Загальна потреба в продукції машинобудування визначається по міністерству, відомству чи іншій господарській (підприємницькій) структурі на основі потреб у ній об'єднань і окремих підприємств. Вона формується з урахуванням перспектив розвитку потужностей базових галузей економіки, можливостей придбання імпортного устаткування чи виготовлення спеціалізованого устаткування власними силами.