Пошукова робота
Методи макроекономічного планування
Зміст
Балансовий метод планування
Нормативний метод планування
З досвіду розробки балансів продукції машинобудування.
Список використаної літератури
Методи планування — це система засобів розробки, обґрунтування, взаємоузгодження й оптимізації планових завдань і показників. До методів макроекономічного планування належать аналітичний, балансовий, нормативний, метод оптимізації рішення, програмно-цільовий та програмно-ресурсний. За допомогою аналітичного методу здійснюється вивчення економічної кон'юнктури в минулому та сучасному періодах, а також досягнутого рівня як вихідної бази для макроекономічного планування. До основних методів планування належать: балансовий, який полягає в розробці й застосуванні системи взаємопов'язаних матеріальних, трудових і вартісних балансів, що передбачають пропорційність розвитку економіки, взаємну відповідність пов'язаних між собою елементів і сфер суспільного виробництва, галузей, виробництв і регіонів; нормативний, який полягає в регулюванні пропорцій, витрат і результатів діяльності виробничих і невиробничих ланок, обґрунтуванні планових завдань і показників з допомогою технічних, техніко-економічних, економічних та інших нормативів (податків, плати за ресурси, нормативів розподілу прибутку, цін, відсотків за кредити та ін.).
Методи планування взаємопов'язані. Так, балансовий метод передбачає широке застосування нормативів, на основі яких визначаються потреби в засобах виробництва та продукції; під час розробки комплексних програм застосовуються як нормативний, так і балансовий методи.
Балансовий метод планування
Цей метод застосовується для забезпечення погодження потреб і ресурсів, визначення пропорцій розвитку економіки відповідно до вимог об'єктивних економічних законів. У практиці планування використовуються матеріальні, трудові, міжгалузевий, сукупний фінансовий, зовнішньоторговельний, платіжний та інші баланси.
Матеріальний баланс — це документ, який містить показники забезпечення оптимального співвідношення наявних засобів виробництва та потреб народного господарства в них, яке б гарантувало ефективний розвиток окремих галузей промисловості та народного господарства, капітального будівництва, а також виконання окремих програм і т. д.
Розрізняють такі матеріальні баланси: за поділом суспільного продукту — баланси засобів виробництва та предметів споживання; за періодом виконання або дії — довгострокові та короткострокові; за одиницями виміру — натуральні, вартісні, натурально-вартісні; за базовою моделлю — однопродуктові, багатопродуктові, міжгалузевий; за розрізом планування — галузеві й територіальні.
Трудові баланси — це зведений баланс трудових ресурсів, баланс робочої сили за окремими галузями, баланси кваліфікованих кадрів, спеціалістів та ін. Баланси трудових ресурсів розробляються для країни, області, економічних і адміністративних районів.
Міжгалузевий баланс — це розгорнута схема балансів суспільного продукту. У ньому детально розшифровуються основні народногосподарські пропорції розвитку окремих галузей.
В економічній практиці для планування широко використовується система балансу народного господарства (БНГ).
Баланс народного господарства — це система найбільш загальних економічних показників, об'єднаних у балансові таблиці, що характеризують матеріальні умови та наслідки розширеного відтворення в усіх галузях і секторах, а також обсяги, темпи й основні пропорції розвитку економіки. БНГ дає змогу визначити основні макро-економічні показники й складні народногосподарські пропорції: співвідношення між виробництвом, споживанням і нагромадженням суспільного продукту; між виробництвом, основними фондами й трудовими ресурсами, між двома підрозділами суспільного виробництва; соціальними секторами й групами населення в процесі відтворення доходів. Отже, у БНГ узагальнюються та поєднуються процеси економічного розвитку, визначаються напрями підтримання пропорційності в розвитку економіки. Головним завданням БНГ є забезпечення збалансованості обсягу й структури суспільних потреб з обсягом і структурою суспільного виробництва. Він вирішує й інші завдання.
БНГ розробляється у вигляді балансових таблиць, що дає змогу здійснювати взаємозв'язок і збалансування економічних процесів, показників. Основними з них є баланси суспільного продукту, національного доходу, основних фондів, трудових ресурсів і ринку праці, національного багатства, міжгалузевий баланс виробництва й розподілу продукції, а також системи важливих матеріальних та фінансових балансів і розрахунків. Конкретним змістом БНГ є економічні показники, які характеризують процеси, явища та категорії розширеного відтворення.
В умовах інтеграції БНГ методика розрахунку показника валового національного продукту опирається на діючу систему макроекономічних показників БНГ. З урахуванням цього ВНП дорівнює сумі кінцевого продукту й вартості послуг, або національного доходу, використаного на споживання й нагромадження, амортизації та вартості послуг. При цьому слід наголосити, що показники кінцевого продукту й національного доходу, який використовується на споживання та нагромадження, включають також результати зовнішньоекономічної діяльності.
Відхід від багатьох догм, що панували в нашому економічному житті в минулому й виявили свою неспроможність щодо національного та світового досвіду, вимагає запровадження нової системи національного прогнозування та планування.
Йдеться про перехід від балансів народного господарства (БНГ) до системи національних рахунків (СНР).
Показники національного доходу та ВНП (ВВП) відрізняються від БНГ і СНР насамперед тим, що в балансах вони ув'язуються виключно зі сферою матеріального виробництва. У СНР агрегатні показники охоплюють результати діяльності всієї економіки, включаючи виробничу та невиробничу сфери.
Тому частина доходів, створених у сфері послуг, при обчисленні національного доходу в СНР ураховується, а при його обчисленні в БНГ — ні. У зв'язку з початком переходу до СНР в Україні великого значення набуває використання методологічно обґрунтованих підходів до планування та прогнозування національного доходу, ВНП (ВВП) та їх модифікацій — чистого національного та чистого внутрішнього продуктів (ЧИП, ЧВП). Для розрахунків цих та інших пов'язаних з ними показників призначена група поточних рахунків, що включають рахунки виробництва, розподілу та використання доходів.
До останнього часу в статистиці міжгалузевий баланс розроблявся за існуючою технологією балансу народного господарства. Перший міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції в народному господарстві було розроблено в 1961 році. Останній раз балансові розрахунки були виконані в 1987 р. по 110 галузях виробничої сфери. Починаючи з 1989 р. розрахунки міжгалузевого балансу проводилися щорічно за скороченою програмою — по 18, а потім — по 23 галузях виробничої сфери.
Крім того, розробляються однопродуктові та багатопродуктові баланси, які дають змогу простежити рух та споживання окремих найбільш стратегічно важливих позицій товарного ринку. Слід зазначити, що в США багато π роду кто в і баланси розробляють з урахуванням більш ніж 600 найменувань продукції. У нас же кількість позицій не перевищувала 160.
У зв'язку з розвитком ринкових відносин в Україні виникла необхідність переходу до міжнародної системи обліку та статистики, зокрема розробки звітного міжгалузевого балансу за методикою системи національних рахунків (СНР).
Балансовий метод, або, як його ще називають, сальдовий, використовують у тих випадках, коли відомі загальні відхилення для показника, який вивчається, а також вплив усіх факторів, за винятком одного. Вплив невідомої складової визначається шляхом віднімання від загального відхилення всіх відомих складових. Цей метод є одним із способів виявлення певних якісних співвідношень. Він служить для аналізу господарських резервів, установлення матеріальних, вартісних і трудових пропорцій, забезпечення оптимального та збалансованого розвитку виробництва.
Балансовий метод використовується під час розробки моделей на макрорівні. Аналіз минулого та прогноз майбутнього розвитку здійснюється як у цінах поточного року, так і в порівнянних. Міжгалузеві баланси можуть використовуватися з метою прогнозування розвитку промисловості та її галузей, якщо їх дані пов'язані з даними форми ЗГ (загальногалузева) та інших звітних форм, які надходять більш ніж з піврічним інтервалом після закінчення звітного періоду.
У балансовому методі прогнозування всі розрахунки виконуються послідовно рік за роком.
Ще один спосіб прогнозування базується на матриці прямих матеріальних витрат на продукцію кожної галузі. За роки, для яких є звітні міжгалузеві баланси, витрати беруться прямо з них, а за ті, для яких балансів немає, проставляються дані за останній рік з урахуванням можливого впливу науково-технічного прогресу та структурних змін у галузі, а також припускається, що зростання цін у прогнозному періоді буде однаковим у всіх галузях матеріального виробництва. Отриману матрицю коригують з урахуванням даних зведеної таблиці ланцюгових індексів цін на продукцію за минулі роки, а на майбутні роки — на основі даних, що "лежать на поверхні". Ці дані зводять у таблицю, в якій рядки, що характеризують роки, проставляються як ланцюгові індекси середніх за рік цін на продукцію тієї галузі, назва якої наводиться в даному рядку.
Нормативний метод планування
Нормативний метод планування — це один із методів розробки та обґрунтування планів, а також регулювання діяльності виробничих і невиробничих ланок економіки за допомогою норм і нормативів. У плануванні використовується система взаємопов'язаних норм і нормативів, яка відображає єдність процесу суспільного відтворення та ґрунтується на таких принципах: єдиний методологічний підхід до формування норм і нормативів незалежно від рівнів управління та горизонтів планування; прогресивність норм і нормативів внаслідок відображення в них науково-технічних досягнень, передових методів організації виробництва та праці; систематичне оновлення норм і нормативів відповідно до змін умов виробничої діяльності; порівнянність норм і нормативів, які застосовуються на різних рівнях управління, можливість їх укрупнення або деталізації.