Таким чином, перераховані типи проектного фінансування можна звести в три групи по ознаці використання регресу: з повним регресом на позичальника; без регресу на позичальника; з обмеженим регресом на позичальника.
Найбільш розповсюдженою формо проектного фінансування є фінансування з повним регресом на позичальника. Це викликано тим, що дана форма відрізняється швидкістю отримання необхідних інвестору коштів, а також більш дешевою вартістю кредиту.
У зарубіжній практиці ця форма використовується у випадках: надання коштів для фінансування проектів, які виконують державні замовлення, несамофінансуючих проектів, які мають можливість погасити кредити за рахунок інших доходів позичальника; надання коштів у формі експортного кредиту; надання коштів для невеликих проектів, які чуттєві навіть для невеликого збільшення витрат, які непередбачені початковими розрахунками.
Значно рідше на практиці зустрічається проектне фінансування без регресу на позичальника. При цьому виді операції кредитор не має ніяких гарантій від позичальника і бере на себе майже всі ризики, пов¢язані з реалізацією проекту. Фінансування по такій схемі є дуже дорогим для позичальника, так як за великий ризик кредитор хоче отримати якнайбільшу компенсацію.
По цьому типу фінансуються проекти, які володіють високою рентабельністю. Як правило, цими проектами передбачається випуск конкурентноздатної продукції.
Досить розповсюдженою є проектне фінансування з обмеженим регресом на позичальника. При цій формі всі ризики, пов¢язані з реалізацією пректу, розподіляються між сторонами таким чином, щоб останні могли брати на себе ті ризики, які залежать від них. В результаті розумного розподілу ризиків зменшується ціна фінансування.