Реферат на тему:
«Прогнозування, планування, регулювання діяльності підприємства»
План
1. Прогнозування розвитку підприємства
2. Методологічні основи планування
3. Стратегія розвитку підприємства
4. Тактичне і оперативне планування
1. Прогнозування розвитку підприємства
Прогнозування (передбачення) – це спроба визначити стан будь-якого явища або процесу в майбутньому.
Прогнозування – це процес складання прогнозу, тобто це наукове обґрунтування можливих кількісних і якісних змін стану діяльності підприємства в майбутньому.
Основні принципи прогнозування:
1.Цілеспрямованість – тобто опис поставлених задач
2. Системність – будування прогнозу згідно послідовності дій
3. Наукова обґрунтованість – тобто обґрунтування об’єктивних законів розвитку суспільства, а також використання світового досвіду.
4 Багаторівневий опис - опис кожного об’єкту як елементу складної системи.
5. Інформаційна єдність
6. Адекватність об’єктивним закономірностям розвитку, тобто виявлення тенденцій розвитку об’єкту.
7. Альтернативність – можливі варіанти розвитку об’єкту.
В залежності від джерел інформації технології її обробки і одержуваних результатів, всі економічні методи прогнозування поділяються на дві великі групи:
- фактографічні методи;
- евристичні
Фактографічні методи – це методи, які базуються на фактичних даних. Фактографічні методи поділяються на метод екстраполяції - тобто це припущення про незмінність чинників, що визначають розвиток об’єкту дослідження тобто суть цього методу полягає в розповсюдженні закономірностей розвитку об’єкту у минулому на його майбутнє.
Метод кореляційно-регресійного аналізу, який полягає у пошуку математичних формул, в яких встановлюються залежність будь-якого показника від іншого (парна кореляція), або групи інших показників (множинна кореляція).
Евристичні методи передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів в свою чергу евристичні методи поділяються на дві групи:
- інтуїтивні методи;
- аналітичні методи прогнозування
До інтуїтивних методів відноситься метод експертної оцінки, який використовується у разі відсутності достатньої статистичної інформації. В його основу покладено збір необхідної інформації, шляхом анкетування, після чого ця інформація аналізується і відповідно в залежності від того оцінку інформації дає одна особа або група. Виділяють два підходи в оцінці інформації:
- індивідуальна оцінка;
- групова оцінка.
Метод «мозкової атаки» який є різновидом методу групових експертних оцінок і зводиться до творчої співбесіди певної групи експертів шляхом проведення дискусій.
Аналітичні методи:
- метод морфологічного аналізу, який заснований на дослідженні всіх можливих варіантів розвитку підприємства в майбутньому виходячи із закономірностей його розвитку
- Метод побудови «дерева цілей» - застосовується з метою розбиття основних задач на під задачі.
- Метод оптимізації – який побудований на основі аналізу максимально можливої кількості чинників пов’язаних із виробництвом та фінансово-економічними показниками.
2. Методологічні основи планування
Як і при визначенні що таке прогнозування, ми спочатку дамо визначення категорії «план», тобто що таке «план», а потім дамо визначення категорії «планування»
План – це той або інший варіант використовування ресурсів підприємств, які є предметом планування.
А процес складання плану є плануванням підприємства.
Основна мета планування – це оптимізація використовування ресурсів для досягнення найвищого ефекту від їх споживання.
Забігаючи вперед, відзначу, що існує декілька видів планування – це
- перспективне, яке підрозділяється на стратегічне (від 5 до 20 років) і середньострокове (від 1 до 5 років);
- тактичне або поточне планування (до 1 р);
- оперативно-виробниче планування.
Так от, перспективне планування слід відрізняти від прогнозування.
Прогнозування є одним з етапів перспективного планування, тобто на мікрорівні, при складанні стратегічних планів можуть прогнозуватися рівень цін, вартість робочої сили, об’єм продажів і частка ринку, прибуток і рентабельність, необхідні капіталовкладення, ризик і т.д.
Процес планування здійснюється на наступних принципах планування – це: 1. цільова спрямованість, тобто вибір і обґрунтовування цілей підприємства. Це початковий пункт планування.
В загальному випадку виділяють наступні основні цілі:
- господарсько-економічні та
- виробничо-технологічні – ці дві цілі пов’язано з чітким визначенням номенклатури і необхідної кількості випуску продукції належної якості;
- науково-технічні – здійснюються за допомогою постійного поліпшення продукції і оновлення технічної бази виробництва через упровадження досягнень НТП;
- соціальна мета – зводиться до задоволення матеріальних і духовних потреб працівників підприємства;
- екологічна – до забезпечення виробництва екологічно безпечної (чистої) продукції.
2. принцип самостійності, який вимагає, щоб планування охоплювало:
- всі сфери діяльності підприємства;
- всі тенденції, зміни і зворотні зв’язки в його системі.
3. принцип безперервності означає:
- взаємоузгодженість різнотермінових планів (довго-, середнє, короткострокових);
- своєчасне корегування перспективних і поточних планів;
4. принцип оптимальності використання застосувуємих ресурсів орієнтує на:
- облік вимог кон’юнктури ринку;
- упровадження досягнень науково-технічного і організаційного прогресу;
- повну реалізацію резервів кращого використання ресурсів.
5. принцип збалансованості, припускає:
- необхідне і достатнє кількісне співвідношення між розділами і показниками плану;
- узгодженість між необхідними і наявними ресурсами.
6. адекватність системи планування умовам діяльності об’єктів вимагає постійного перегляду і поліпшення методів планування, організація самого процесу розробки планів підприємства.
Форми планування, які набули найбільшого поширення.
- Директиве планування припускає вживання командно-адміністративних методів дії для реалізації намічених цілей і задач.
- З цією метою видають нормативні документи, обов’язкові для виконання – закони, лакиза, розпорядження, ф контролюють їх практичну реалізацію. Це планування використовують при здійсненні ряду найважливіших стратегічних програм.
- Індикативне планування припускає розробку найважливіших параметрів розвитку економіки, але не як обов’язкові для виконання директиви, а як орієнтири.
Залежно від тривалості планового періоду планування може бути:
- перспективним;
- поточним.
Перспективне планування на підприємстві є:
- довгостроковим або стратегічним (від 5 до 20 років) і;
- середньостроковим (від 1 до 5 р).
Довгостроковий план виражає переважно стратегію розвитку підприємства.
Середньостроковий план - це, власне, стратегічний план, який деталізується, на перші роки діяльності підприємства.
Найважливішими складовими цього плану є:
- детальна хронологізація проектів
- повна номенклатура продукції
- конкретні інвестиційні і фінансові показники.
Межа між довгостроковим і середньостроковим планами дуже умовна і неоднозначна
Тривалість планового періоду залежить від:
- умов діяльності підприємства
- його галузевої приналежності
- загальної економічної ситуації в країні
- достовірності первинної інформації
- якості її аналітичної обробки і т. п.
Поточне планування (або тактичне) (до 1 року) полягає в розробці планів на більш короткі періоди (рік, квартал, місяць).
Оперативно-календарне планування – завершує ланку в системі планування. Основна його задача – конкретизація показників тактичного плану з метою організації повсякденної ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів.
Методи планування на підприємстві.
1. програмно-цільовий метод ґрунтується на виборі реально поставленої мети функціонування підприємства і розробки для нього декількох варіантів взаємопов’язаних економічних і соціальних програм розвитку.
Планування здійснюється по логічній схемі: цілі-шляхи-способи- засоби.
Цей метод припускає різноманіття цілей: науково-технічних, організаційно-економічних, екологічних і ін..
При розробці планів всі ці цілі перехрещуються, знаходяться в певних взаємозв’язках і співвідношеннях. Тому необхідно зіставити програми, підготовлені з урахуванням різних цілей.
2. розрахунково-конструктивний метод припускає визначення показників плану на сонові розрахунків, заснованих на тій інформації що мається про взаємозв’язок об’єктів, що становлять планову систему.
Прикладом його вживання є розрахунок технологічних карт в рослинництві, коли планові показники визначають виходячи з наявних матеріальних, трудових і інших ресурсів і технологій з урахуванням особливостей підприємства і минулого досвіду.
3. Нормативний метод припускає
Розрахунок ланових показників виходячи з існуючих техніко-економічних норм і нормативів.
Норма – це науково обґрунтована величина економічного показника. При плануванні виробництва найважливіше значення мають норми витрат матеріальних ресурсів, норми витрат праці і заробітної платні, технологічні норми, визначені технологічними процесами.
Під нормативами розуміють регламентовані величини для розрахунку економічних показників. Такими нормативами є: величина податкових платежів, величина амортизаційних відрахувань. В більшості випадків нормативами регламентуються органи державної влади.
4. Балансовий метод припускає розрахунок планових показників на основі зіставлення прибуткової і витратної частини якого-небудь ресурсу.