Макроекономічна ситуація в Україні у період 2008-2013 років буде формуватися у рамках загальної стратегії розвитку до 2015 року, спрямованої на утвердження європейських принципів і механізмів соціально орієнтованої інноваційної моделі економічного розвитку. Основним змістом державної політики має бути її спрямованість на розвиток України як високотехнологічної держави на основі за діяння науково-технічного потенціалу та забезпечення ефективного його використання.
Упродовж 2008-2013 років і у подальшому заходи державної політики передбачається спрямувати на забезпечення прискореного розвитку промисловості за рахунок підвищення обсягів інвестування, подальшого розширення ринків збуту. Основна увага приділятиметься:
─ розширенню використання нових технологій з поліпшеними техніко-економічними показниками, зменшеною енерго- і ресурсоємністю виробництва, комплексною автоматизацією та орієнтацією виробничих процесів, істотним підвищенням продуктивності праці та соціального забезпечення працівників;
─ збільшенню пропозиції наукоємних промислових товарів на внутрішньому ринку завдяки створенню замкнених технологічних циклів з виробництва кінцевої продукції, активізації процесів імпортозаміщення, переорієнтації галузей обробної промисловості на задоволення потреб власної міжгалузевої кооперації;
─ підвищенню конкурентних можливостей промислового виробництва, що дозволить розширити пропозицію на світовому ринку високих технологій;
─ нарощуванню обсягів випуску високотехнологічних виробів, передусім технічно складних товарів широкого вжитку, медичної, комп’ютерної техніки, легкових автомобілів тощо, які сприяють розширенню внутрішнього попиту і особистого кінцевого споживання;
─ збільшенню у структурі експорту частки продукції поглибленої переробки з більш високим півнем доданої вартості.
У сфері інвестиційної політики передбачається забезпечення високих стабільних темпів зростання інвестицій, що перевищуватимуть темпи зростання економіки, збільшення інвестицій у розвиток галузей, які здатні у прогнозному періоді різко підвищити якість і конкурентоспроможність продукції, нарощувати випуск її наукомістких видів для внутрішнього і зовнішнього ринків. Вирішальне значення при цьому матиме ресурсне забезпечення інвестиційної діяльності.
Основним джерелом фінансування інвестицій залишатимуться власні кошти суб’єктів господарювання. Передбачається подальше зростання прибутку як за рахунок розширення масштабів виробництва та підвищення його ефективності, так і завдяки зниженню податкового навантаження. Можливості збільшення ресурсного забезпечення інвестицій залежать від інвестиційного спрямування амортизації. З цією метою здійснюватиметься реформування амортизаційної системи.
Проведення цілісної та збалансованої інвестиційної політики України у прогнозному періоді потребує:
─ визначення пріоритетних сфер розвитку і розробки та реалізації проектів локомотивного характеру;
─ забезпечення зростання капіталовкладень з середнім темпом не нижче 15 % на рік при активному включенні в дію фінансових механізмів підтримки економічного зростання;
─ здійснення структурного інвестиційного маневру на користь секторів, здатних забезпечити конкурентоспроможність української економіки в світовому господарстві;
─ забезпечення інноваційного наповнення інвестицій при визначенні пріоритетних і критичних технологій інноваційного спрямування.
У прогнозному періоді приділятиметься увага розвитку механізму переливу капіталів з метою покращення ресурсного забезпечення інвестицій. З метою становлення ліквідного, надійного і прозорого національного фондового ринку передбачається:
─ удосконалення системи державного регулювання ринку цінних паперів та захисту прав інвесторів;
─ посилення конкурентоспроможності фондового ринку України, в тому числі шляхом підвищення ролі організаційно оформленого фондового ринку;
─ подальший розвиток інвестиційної діяльності комерційних банків як одного з перспективних джерел залучення коштів реальним секторам економіки;
─ розвиток Національної депозитарної системи;
─ розвиток корпоративного управління.
Розвиток економіки у 2008-2013 роках відбуватиметься за умов підтримання стабільності національної грошової одиниці, що дозволить зміцнити позиції національного ринку, посилити його інвестиційну привабливість, сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника і модернізації економіки. Стабільність і передбачуваність грошово-кредитної політики виступатиме запорукою припинення відпливу капіталу та зростання реальних доходів всіх інституційних одиниць. Передбачається подальша стабілізація цінових умов господарювання через зниження темпів інфляції до рівня, що не заважає діловій активності[57].
Існуюча в Україні проблема заощадження та інвестування потребує активних дій з боку держави зі стимулювання відтворення потенціалу заощаджень та інвестицій шляхом бюджетного фінансування, податково-амортизаційного стимулювання інституційних суб’єктів та монетарного регулювання. Використання зазначених заходів сприятиме усуненню негативних трансформацій, які склалися в період становлення української економіки, пасивності інвестиційного попиту та заощадження і обмеженості їх пропозиції у фінансових коштах населення. Разом з цим посилення відкритості національної економіки потребує також урахування впливу на неї з боку „решти світу”, що відкриває перспективи подальших досліджень у даному напрямі.
Виходячи зі сказаного, можна зробити висновок, що стан кредитних і грошових відносин не є єдиним і визначальним чинником, стимулюючим або таким, що обмежує масштаби інвестиційної діяльності. Більше того, навіть при достатності фінансової складової інвестицій відсутня повна гарантія їх ефективного розподілу за сферами економіки, цільового використання, високої кінцевої віддачі. Тому проведенню заходів, спрямованих на розширення фінансово-кредитних джерел інвестування, у тому числі за рахунок залучення нетрадиційних, повинно передувати створення і включення механізму стійких мотивацій до довготривалого вкладення коштів, формування сприятливого ринкового середовища, в якому економіка стає сприятливою до інвестицій, а у господарюючих суб’єктів з’являється потреба в оновленні виробничого потенціалу. Для цього необхідно використати як власне ринкові чинники, стимулюючі інвестиції, так і заходи державного впливу відповідно до вибраних пріоритетів розвитку національної економіки. Держава повинна виконувати функції гаранта стабільності інвестиційного клімату за допомогою проведення гнучкої, але заздалегідь обумовленої податкової, амортизаційної, митної, цінової, кредитної політики [29].
Тому орієнтація на інноваційну модель розвитку економіки України ставить перед монетарною політикою завдання посилення її інвестиційної складової, а використання внутрішнього невикористаного потенціалу грошово-кредитної системи дасть можливість нормалізувати грошовий обіг, підняти ефективність функціонування самого грошового сектора з метою стимулювання економічного та соціального розвитку національної економіки.
Висновки
В економічному житті суспільства явища заощаджень та інвестицій відіграють дуже важливу роль у збалансуванні грошового обороту, а також попиту і пропозиції на грошовому ринку. У західній літературі висловлюється думка про те, що рух заощаджень та інвестицій відбиває різні аспекти однієї з особливостей руху капіталу між секторами. Ця особливість полягає в тому, що відбувається рух фінансових фондів від виробників споживчих товарів до виробників інвестиційних товарів.
Інвестиції – це вкладення у капітал, тобто видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ. Заощадження – це кошти, які тимчасово вивільнюються з процесів виробництва і споживання. Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадження у вигляді готівки, внесків у банки, придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів. Особливість інвестиційного процесу полягає в тому, що інвестиції являють собою потік ресурсів у поточному періоді з метою збільшення запасу капіталу в майбутньому.
Заощадження є джерелом фінансово-інвестиційних ресурсів. Це означає, що у підсумку роль фінансових обмежень інвестицій відіграють заощадження. В будь-якій економіці заощадження дорівнюють тій частині наявного доходу, яка залишається після здійснення витрат на споживання.
На різних фазах розвитку об’єктивна потреба економіки у нагромадженнях, тобто в інвестуванні в основні фонди, суттєво змінюється. Грошові заощадження мають свої закономірності, вони є більш стабільними і не обов’язково відповідають тому, що є необхідним для виробництва.
В Україні інвестиційна діяльність та заощадження охоплюють усі сфери народного господарства – матеріального виробництва і соціальну. Розгляд економічної ролі держави у вирішенні цієї проблеми має принципове значення. Раніше інвестиції та заощадження були спрямовані на відтворення основних фондів шляхом капітальних вкладень у народне господарство. У ринкових умовах інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Заощадження становлять кошти, які тимчасово вивільнюються з процесів виробництва і споживання.
Інвестиції та заощадження справляють вирішальний вплив на формування темпів економічного зростання і добробуту населення країни, що, у свою чергу, безпосередньо пов’язане із забезпеченням оптимального співвідношення між нагромадженням і споживанням.