
,

.(3)
Отже, валова продукція визначається як сума кінцевої й проміжної продукції.
Одиниці виміру всіх зазначених величин можуть бути натуральними або вартісними, залежно від чого розрізняють натуральний і вартісний міжгалузевий баланс.
Якщо всі елементи

-го стовпця таблиці 1 розділити на

, то число

розумітимемо як обсяг продукції

-ї галузі, необхідний для виробництва однієї одиниці продукту

-ї галузі. Числа

,

характеризують технологію

-ї галузі у звітний період і звуться коефіцієнтами прямих витрат

-ї галузі. Під

розумітимемо частку продукції

-ї галузі, витрачену на невиробниче споживання. Основним елементом схеми міжгалузевого балансу є квадратна матриця

, яку називають матрицею коефіцієнтів прямих витрат.
Першим допущенням даної схеми є те, що сформована технологія виробництва є незмінною протягом деякого проміжку часу. Друге допущення полягає в тому, що для виробництва

одиниць продукції галузі

необхідно затратити

одиниць галузі

, тобто передбачається, що витрати прямо пропорційні випуску (є лінійно однорідною функцією випуску).
Під час виробництва набору продукції

витрати продукції

-ї галузі складуть у цьому випадку величину

.(4)
Переходячи до матричних позначень, стверджуємо, що вектор виробничих витрат дорівнює

. Якщо

– вектор кінцевих споживань, тоді валова продукція

-ї галузі дорівнює

,

(5)
або в матричній формі

. (6)
Систему рівнянь (6) називають моделлю міжгалузевого балансу або моделлю Леонтьєва. Дана модель пов'язує обсяги валових випусків з обсягами кінцевої продукції й може бути використана для розрахунку цих величин. Наприклад, якщо відомий набір можливих при даних ресурсах випусків

, то система (6) дозволить розрахувати набір відповідних значень

. Якщо спочатку відомий бажаний набір кінцевої продукції, то за допомогою моделі (6) можна визначити необхідні для його забезпечення обсяги валового випуску по галузі, тобто

(7)
при заданій матриці

.
3. Розв’язок моделі Леонтьєва
За економічними міркуваннями всі коефіцієнти матриці

невід’ємні:

,

. У цьому випадку говорять, що матриця

невід’ємна й записують

. Невід’ємні компоненти заданого вектора

або

.
Розв’язок, який має бути знайдений, за змістом також повинний мати тільки невід’ємні компоненти, тобто потрібне виконання нерівностей

або

. Можливість одержання невід’ємного розв’язку визначається властивостями матриці

.
Матриця

називається продуктивною, якщо існують два вектори

і

, такі, що

.
Продуктивність матриці

означає, що виробнича система здатна забезпечити деякий позитивний кінцевий випуск за всіма продуктами.
Розглянемо умови продуктивності матриці

:
1) послідовні головні мінори матриці

позитивні, тобто для кожного

виконана нерівність

;
2) матриця

невід’ємно зворотна, це означає , що існує зворотна матриця

й всі її елементи невід’ємні: