Аналіз фінансового стана проводять за допомогою наступних основних прийомів: порівняння й групування, ланцюгових підстановок, різниць. В окремих випадках можуть бути використані методи економіко-математичного моделювання (регресивний аналіз, кореляційний аналіз).
Предмет фінансового аналізу, тобто те, що вивчається в рамках даної науки, фінансові ресурси і їхні потоки. Утримання й основна цільова настанова фінансового аналізу оцінка фінансового стана і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта, що господарює, за допомогою раціонального фінансової політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивій даній науці методу. Метод фінансового аналізу це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання, тобто тріада [18]:
М=(ДО,І,Р), (1.1)
де ДО система категорій;
І науковий інструментарій;
Р система регулятивних принципів.
Перші два елементи характеризують статистичну компоненту методу, останній елемент його динаміку.
Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різноманітного типу моделей, що дозволяють структурувати і ідентифікувати взаємозв'язку між основними показниками. Можна виділити трьох основних типу моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.
Дескриптивні моделі відомі так само, як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стана підприємства. До них відносять: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різноманітних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.
У основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру підсумкових показників, що узагальнюють. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерела їхній покриття.
Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У основі цього аналізу лежить числення базисних темпів зростання балансових статей або статей звіту про прибутки і збитки.
Система аналітичних коефіцієнтів ведучий елемент аналізу фінансового стана, застосовуваний різноманітними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори і т.д. Відомі десятки цих показників, тому для зручності вони підрозділяються на декілька груп. Частіше усього виділяють п'ять груп проаналізувати здібність підприємства відповідати по своїх поточних зобов'язаннях. У основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея зіставлення поточних активів із короткостроковою кредиторською заборгованістю у результаті показників по наступних напрямках фінансового аналізу [19]:
1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і розрахунку встановлюється, у чи достатньому ступені забезпечене підприємство оборотними коштами, необхідними для розрахунків із кредиторами по поточних операціях. Оскільки різноманітні види оборотних коштів мають різноманітний ступінь ліквідності розраховують декілька коефіцієнтів ліквідності.
2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безупинної трансформації одних видів активів в інші:
... ДС → СС → НП → ГП → СР → ДС → ... (1.2)
де ДС кошти;
СС сировина на складі;
НП незавершене виробництво;
ГП готова продукція;
СР кошти в розрахунках.
Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена протягом операційного циклу, що залежить від обігу коштів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: виробка, фондовіддача, коефіцієнти оборотності коштів у запасах і розрахунках [13].
1. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюються состав джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз ґрунтується на тому, що джерела коштів розрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, ступенем ризику і т.д.
2. Аналіз рентабельності. Показники цей групи призначені для оцінки загальної ефективності вкладення коштів у дане підприємство. На відміну від показників другої групи тут абстрагуються від конкретних видів активів, а аналізують рентабельність капіталу в цілому. Основними показниками тому є рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу.
3. Аналіз становища і діяльності на ринку капіталів. У рамках зіставлення показників, що характеризують положення цього аналізу виконуються просторово-тимчасові підприємства на ринку цінних паперів: дивідендний вихід, прибуток на акцію, цінність акції й ін. Цей фрагмент аналізу виконується головним чином у компаніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів і реалізуючих там свої акції. Будь-яке підприємство, що має тимчасово вільні грошові кошти і бажаюче вкласти їх у цінні папери, також орієнтуються на показники даної групи.
Предикативні моделі це моделі передбачуваного, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування прибутків підприємства і його майбутнього фінансового стана. Найбільше поширеними з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного аналізу.
Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розраховані по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня сутність зводиться в основному у внутрішньому фінансовому аналізі, до встановлення нормативів по кожній статті витрат по технологічних процесах, видам виробів, центрам відповідальності т.п. і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз у значної ступені базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.
Таблиця 1.1 Економіко-математичні методи побудови економічних моделей прогнозування характеристик діяльності підприємства [26]
| Клас методів аналізу та прогнозування | Види створюваних економіко-математичних моделей діяльності підприємства |
| 1. Класичні методи математичного аналізу | 1.1. Диференціальне та інтегральне числення1.2. Варіаційні обчислення |
| 2. Методи математичної статистики | 2.1. методи вимірювання одновимірних статистичних сукупностей2.2. Методи вимірювання багатовимірних статистичних сукупностей |
| 3. Економічні методи | 3.1. Виробничі методи3.2. Метод „витрати випуск” (міжгалузевий баланс) |
| 4. Методи математичного програмування | 4.1. Невласні задачі лінійного і випклого програмування4.2. Блочне програмування4.3. Динамічне програмування |
| 5. Методи дослідження операцій | 5.1. Управління запасами5.2. Матричні методи аналізу5.3. Математична теорія ігор5.4. Теорія розкладу5.5. Сітьові методи планування і управління5.6. Теорія масового обслуговування |
| 6. Методи економічної кібернетики | 6.1. Системний аналіз6.2. Методи імітації6.3. Методи моделювання6.4. Методи навчання, ділових ігор6.5. Методи розпізнавання образів |
| 7. Математична теорія оптимальних процесів | 7.1. Максимум Понтрягіна для управління техніко економічними процесами7.2. Максимум Понтрягіна для управління ресурсами |
| 8. Еврістичні методи |
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ЯК ПОКАЗНИК РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Суть, принципи побудови та складання основних елементів фінансової звітності підприємства
Джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства слугують бухгалтерський баланс і додатки до нього, статистична та оперативна звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, які відображають майнове та фінансове становище підприємства на звітну дату, а також фінансові результати його діяльності [20].
План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку [11]. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою номер синтетичного рахунку, третьою номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.