Смекни!
smekni.com

Громадянське суспільство та держава (стр. 3 из 4)

Насамперед слід зазначити, що правовою базою молодіжних організацій на сьогодні є Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 15.12.1992 р., Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 р. та Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 01.12.1998 р.

Закон «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» є важливим у контексті досліджувальної проблеми тільки тим, що у статтях 14-15 він визначає правовий статус молодіжних громадських організацій та гарантії їх діяльності. Ці питання детальніше регламентуються Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації». Аналізуючи останній нормативно-правовий акт, слід зазначити, що у більшості статей він дублює норми Закону України «Про об`єднання громадян», про те є норми які заслуговують на увагу, зокрема, щодо форм державної підтримки молодіжних та дитячих організацій (фінансової, інформаційної, методичної, організаційної та іншої, якщо вона не суперечить законодавству України). Крім того, такі організації звільняються від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки.

Натомість, молодіжні організації більше відчувають вплив, тиск держави. Так, скажімо, проблеми, пов`язані з реєстрацією або легалізацією їх. Тут йдеться про надлишковий бюрократизм посадових осіб та відповідних органів, які здійснюють офіційне визнання організації; про їхні зловживання своїм службовим становищем. Таку поведінку і таке їх ставлення можна вважати відлунням минулого, але в сучасному етапі розвитку нашої держави і суспільства потрібно боротися з цими явищами, використовуючи, зокрема, своє конституційне право на звернення з позовами до суду для забезпечення своїх законних прав та інтересів.

Законом (ст. 10) передбачена фінансова підтримка діяльності молодіжних громадських організацій.

Місцеві бюджети згідно з законом можуть передбачати певні видатки, проте тільки на реалізацію певних програм молодіжних громадських організацій. Однак нерідко посадові особи державних структур розподіляють фінансування згідно з власними забаганками, хоча зовні вони дотримуються певних планів і конкурсів, оголошують тендери на здійснення тих чи інших ініціатив і проведення заходів.

Слід також відверто говорити про проблеми взаємозв`язку громадських організації і держави. Йдеться про відносини співпраці, партнерство і взаємодопомоги. Прикро стверджувати, але державні органи все ще зверхньо із острахом ставляться до громадських організацій: намагаються всебічно контролювати їхнє громадське життя, встановлювати певні межі цієї діяльності, вбачаючи в них загрозу.

В цьому контексті важливими є формування і підвищення правової свідомості та правової культури молоді, підвищення суспільної активності й ініціативи молодих людей, створення сприятливих умов для звернення громадян та їх організацій до суду для захисту своїх прав і законних інтересів. Саме так можна зменшити тиск і втручання держави у функціонування громадських організацій і завдяки цьому трансформувати відносини між ними у партнерські.

Орієнтуючись на цінності свободи і демократії, ми повинні розбудувати суспільно-політичні інституції в Україні через які можна досягти конституційної мети – формування громадянського суспільства і правової держави. Активна участь у цій діяльності молодіжних громадських організацій – запорука досягнення визначеної мети.


3.2 Місце і роль громадських організацій у громадянському суспільстві

На думку багатьох учених, саме громадські організації надають можливість суспільству нормально функціонувати і розвиватися. Аналізуючи їх теоретичні напрацювання, дійсно можна стверджувати, що завдяки діяльності громадських організацій громадяни мають можливість користуватися перевагами демократичної системи, яка дає змогу кожному висловлювати та відстоювати власну думку та погляди.

У громадянському суспільстві, яке ми намагаємося сформувати, особливо важливе значення мають також стосунки між державою і громадськими організаціями. Раніше в нашій країні вони мали односторонній характер і проявлялися у всебічному контролі громадських організацій з боку державних структур. На сучасному етапі ці стосунки мають набути нових якостей.

Громадські організації ні в якому разі не є загрозою для суспільства, більше того, вони є корисними для держави. Фактично вони виконують функції, які держава неспроможна виконувати, вони навіть можуть виконувати деякі функції більш результативно, ніж їх виконує держава. Це стосується, зокрема, соціальних функцій. Головне, щоб держава забезпечила і надала можливість громадянам спільно здійснювати свою власну ініціативу. У цьому контексті слід зазначити те, що хоча Конституція України закріплює право громадян на об`єднання у громадські організації, але на практиці це право залежить від великої кількості чиновників на національному і місцевому рівнях державної влади. Йдеться про проблеми, з якими стикаються громадяни при реєстрації громадської організації. Інколи навіть бачиться, що в нашій країні не діє загальнодозвільний принцип «дозволено все, що не заборонено законом», оскільки посадові особи змушують переробляти тексти статутів організацій у точній відповідності до «букви» закону.

Важливим є також підвищення правової свідомості громадян у цій сфері, донесення до людей думки про необхідність таких некомерційних недержавних добровільних організацій. Найкращим засобом для цього є всебічне висвітлення їхніх здобутків, громадської ініціативи. Це сприяло б усвідомленню людьми власної соціальної значущості та особистих можливостей у вирішенні важливих соціальних проблем без підтримки влади та без фінансування держави.

У життєвій реальності, на жаль, можна спостерігати окремі випадки, коли саме розуміння громадської організації спотворюється з боку деяких псевдоорганізацій, які використовують назву «об`єднання громадян», але працюють як приватні комерційні підприємства, намагаючись уникнути податків. Є і такі організації, що їх засновники створюють для задоволення якихось своїх амбіцій, і які, будемо відверті, є малозначущими для розвитку правової держави і громадянського суспільства.

Для того щоб оптимізувати процес формування громадянського суспільства в Україні, необхідно максимально спрямувати сили на розвиток і вдосконалення громадських організацій, на правове закріплення порядку їх створення та діяльності, законодавче визначення їх статусу. Всіма засобами потрібно сприяти тому, щоб громадські організації зайняли визначене, належне їм місце між державним і економічним секторами, а також поширенню серед населення інформації щодо ролі таких організацій у суспільстві.


ВИСНОВОК

Отже, розбудова громадянського суспільства лишається нагальною проблемою України. Суттєвою ознакою такого суспільства є плюралістичність, розмаїття укладів життя людей у ньому і відповідно інтересів та пріоритетів. Соціальна структурованість і диференційованість – невід`ємна ознака громадянського суспільства, оскільки «шаблі» соціальних витрат неначе відгороджують його від бюрократичних втручань, забезпечують певну свободу вільному волевиявленню людей і спільнот, а конкуренція й мобільність роблять його життєздатним і збалансовано стабільним.

Громадянське суспільство – це певний механізм неформального соціального партнерства, який уможливлює підтримання балансу існуючих інтересів у суспільстві та їх реалізацію. Громадянське суспільство передбачає свободу асоціацій індивідів, коли добровільні об`єднання та організації виражають інтереси і прагнення певних верств населення. Союзи підприємців, найманих робітників, органи виробничого самоврядування, спілки споживачів та багато інших структур покликані забезпечувати дотримання цивілізованих відносин між усіма учасниками виробництва й обміну, пом`якшувати зіткнення численних приватних устремлінь. Підгрунтям і ознаками громадянського суспільства є ринкова економіка з властивою їй багатоманітністю форм власності та відкритою конкуренцією, структурованість суспільства, відокремленість різних груп і верств у ньому, множинність незалежних політичних сил і партій, недирективно сформована громадська думка і найголовніше, вільна ососба з розвиненим почуттям громадянськості й власної гідності.

І саме нині, переосмислюючи пройдений шлях, аналізуючи масштаби трансформацій і невипадкових зривів, є реальний шанс докорінно змінити хід подій на краще, насамперед на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції. Зрозуміло, що реалістичність цих очікувань великою мірою залежить від розвитку внутрішньополітичної ситуації в нашій країні. Але представники євроструктур неодноразово наголошували на тому, що двері до Європи, принаймні до НАТО, відчинені для України, хоча йдеться не лише про нашу здатність інтегрувати свої збройні сили у військову структуру НАТО, а й про забезпечення державою стандартів демократії: свободи преси, незалежності судової влади, стабільної внутрішньополітичної ситуації, вільних і справедливих виборів.

Ми усвідомлюємо, що незалежна демократична Україна має бути одним із ключових чинників забезпечення стабільності в Центральній і Східній Європі та на континенті в цілому. І на цьому шляху. В кінцевому підсумку, все залежить від самої України.