Дедуктивні умовиводи (стр. 3 из 5)
мал. 5
мал. 6
4. Із двох заперечних засновків не можна зробити ніякого висновку.
Розгляньмо приклад:
Жоден свідок у справі (М) не знав потерпілого (Р).
Іваненко (S) не був свідком у справі (М).
Тут обидва засновки заперечні. Зробити висновок із них не можна тому, що середній термін (М) не пов'язаний ні з меншим терміном (S), ні з більшим (Р). Жоден із крайніх термінів своїм обсягом не збігається в будь-якій частині з обсягом (М). У такому випадку встановити певне відношення між S і Р неможливо (мал. 7). Це означає, що з наведених засновків рівною мірою можна зробити два протилежні висновки:
1) "Іваненко не знав потерпілого" і 2) "Іваненко знав потерпілого".
Істинним же, як говорилося, буде тільки такий висновок, котрий випливає із засновків як єдино можливий.
5. Якщо один засновок заперечний, то й висновок має бути заперечним.
мал. 7
Зміст цього правила полягає в тім, що із ствердних засновків не можна зробити заперечного висновку і, навпаки, якщо один із засновків заперечний, то висновок не може бути ствердним. Наприклад:
На обвинувачуваного (М) не може бути покладено обов'язокдоведення своєї невинності (Р).
Петренко (S) — обвинувачуваний у справі (М).
Отже, на Петренка (S) не може бути покладено обов'язокдоведення своєї невинності (Р).
Наявність у силогізмі одного заперечного засновку означає, ще обсяг середнього терміна виключається із обсягу одного з крайніх термінів. Тоді з обсягу одного крайнього терміна буде виключатися обсяг другого крайнього терміна, котрий входить до обсягу середнього терміна. У нашому прикладі обсяг М виключається із обсягу Р. Отже, і обсяг S, котрий становить частину обсягу М, неодмінно виключається ізобсягу Р (мал. 8). Тому висновок може бути тільки заперечним, а не ствердним.
6. Із двох часткових засновків не можна зробити ніякого висновку.
Це правило випливає з інших перелічених намиправил.
мал. 8
Якщо обидва засновки є частковоствердними, то з них неможна зробити істинного висновку тому, що в жодному засновку не буде розподіленого середнього терміна.
Якщо ж один частковий засновок ствердний, а другийчастковий засновок, у котрому М займає місце предиката, заперечний (тоді середній термін буде розподіленим), то в силогізмі порушується третє правило: термін, нерозподілений узасновку, стає розподіленим у висновку.
7. Якщо один із засновків частковий, то й висновок маєбути частковим. Це правило забороняє робити загальні висновки, коли один із засновків силогізму є судженням частковим.
За одного часткового засновку середній термін відноситьсялише до частини обсягу меншого терміна, а не до всього йогообсягу. Тому з обсягом Р пов'язується не увесь обсяг S, а тільки та його частина, котру займає М. Тоді й у висновку ми можемо говорити тільки про деякі S, а не про всі.
Наприклад:
Деякі громадяни (М) не є дієздатними (Р).
Кожен громадянин (М) є правоздатним (S).
Отже, деякі правоздатні (S) не є дієздатними (Р).
Коли б із цих засновків ми зробили загальний висновок "Усі правоздатні не є дієздатними", то він був би хибним. У цьому неважко переконатися, відобразивши силогізм колами (мал. 9).
мал. 9
1.5 Фігури категоричного силогізму
Категоричний силогізм має різні види, котрі набули назви фігур силогізму.
Фігурами силогізму називаються форми силогізму, що відрізняються одна від одної розташуванням середнього терміна в засновках. Існує чотири фігури силогізму.
У першій фігурі середній термін займає місце суб'єкта у більшому засновку і предиката — в меншому. Схема першої фігури:
М - Р
S -М
S - Р.
У другій фігурі середній термін займає місце предиката в обох засновках. Схема другої фігури:
P - M
S – M
S – P
У третій фігурі середній термін займає місце суб'єкта в обох засновках. Схема третьої фігури:
M – P
M – S
S- P
У четвертій фігурі середній термін займає місце предикатау більшому засновку і суб'єкта в меншому засновку. Схемачетвертої фігури:
P – M
M – S
S – P
Графічно фігури силогізму відображаються так (див. мал. 10).
М – P P – M M – P P – M
S – M S – M M – S M – S
І ІІ ІІІ ІV
1.6 Поняття про модуси силогізму
Кожна фігура силогізму має свої певні модуси (від латинського тогіиз, що означає "спосіб", "вид").
Модусами силогізму називаються різновиди фігур, які відрізняються одна від одної кількістю і якістю суджень, котріскладають їх засновки й висновок.
Модуси категоричного силогізму позначаються трьомазаголовними літерами тих суджень, із яких побудовано силогізм. Якщо більший і менший засновки і висновок є судженнями загальноствердними, то цей модус позначається так:ААА. Літери означають більший засновок, менший засновок івисновок.Оскільки кожен засновок теоретично може бути загальноствердним (А), загальнозаперечним (Е), частковоствердним(І) та частковозаперечним (О), то природно припустити, щокожна фігура силогізму має по 16 модусів. Проте не кожнесполучення засновків
| АА | ЕА | ІА | ОА |
| АЕ | ЕЕ | ІЕ | ОЕ |
| АІ | ЕІ | II | 01 |
| АО | ЕО | 10 | 00 |
дає істинний висновок. Дійсних, правильних модусів силогізму значно менше. Щоб установити, які модуси має кожнафігура, необхідно керуватися загальними правилами категоричного силогізму і особливими правилами фігур.
1.7 Характеристика І- ІV фігур
Перша фігура. Її особливі правила і модуси
Перша фігура силогізму має такі особливі правила:
1. Більший засновок має бути судженням загальним;
2. Меншийзасновок — судженням ствердним.
Ці правила випливають із структури першої фігури.Доводяться вони так. Якщо менший засновок взяти заперечним, то й висновок буде заперечним. У заперечному висновку предикат (Р) розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. Щоб Р було розподілене, більшийзасновок має бути заперечним, але, як відомо, із двох заперечних засновків висновок неможливий. При меншому заперечному засновку більший має бути ствердним. Але тодівисновок стає неможливим через нерозподіленість Р, оскільки в ствердному судженні Р не розподілене. Отже, меншийзасновок не можна брати заперечним, він має бути тількиствердним.
Більший засновок має бути загальним. Якщо більшийзасновок частковий, то середній термін, що займає у ньомумісце суб'єкта, буде нерозподіленим. У меншому засновку,котрий має бути судженням ствердним, середній термін, займаючи місце предиката, також нерозподілений. Отже, якщобільший засновок частковий, то середній термін не буде розподіленим у жодному з засновків. Але якщо середній термінз обох засновках не розподілений, то висновок здобути не можна. Отже, більший засновок має бути загальним.Знаючи особливі правила першої фігури, не важко вивести її модуси. Більший засновок, згідно з цим правилом, може бути судженням загальноствердним (А), або загальнозаперечним (Е); менший засновок — загальноствердним (А) або частковоствердним (І). Отже, у першій фігурі можливі такісполучення засновків:АА ЕА
Керуючись загальними правилами категоричного силогізму, вкажемо, який висновок випливає із кожного сполусння засновків. Якщо обидва засновки є загальноствердними (АД), то висновок буде загальноствердним (А). Якщобільший засновок загальноствердний, а менший частковоствердний (АІ), то висновок — частковоствердний (І). Якщобільший засновок загальнозаперечний, а менший загальноствердний (ЕА), то висновок буде загальнозаперечним(Е). Якщо більший засновок загальнозаперечний, а менший частковоствердний (ЕІ), то висновок буде частковозаперечним (О).
Отже, перша фігура силогізму має такі модуси ААА, АІІ,ЕАЕ.ЕІО.
Перша фігура силогізму — це найтиповіша, класичнаформа дедуктивного умовиводу, її модуси ААА та ЕАЕ, котрівиражають у чистому вигляді аксіому силогізму, є типовимиформами підведення часткового випадку під загальне положення. Тому у практиці мислення ми користуємося першоюфігурою частіше, ніж другою і особливо третьою фігурою. Допершої фігури ми вдаємося щоразу, коли сказане про класпредметів поширюємо на окремий, одиничний предмет цього класу, коли висновок про окреме робимо на підставі знаннязагального положення чи правила. Досить велике значення першої фігури силогізму в судовій практиці. За першою фігурою відбувається юридична оцінка (кваліфікація) правових явищ і фактів. Більшим засновком, що має загальне положення, служить норма права, стаття кодексу. Меншим засновком — судження про конкретний випадок. Висновок є вивід про це конкретне на основізагального положення.