Така конструкція переходу права власності до покупця викликала сумнів щодо її відповідності нормам ЦК України. Договір купівлі-продажу вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами. Удар молотка ліцитатора (відповідно підписання протоколу конкурсної комісії чи прийняття рішення про викуп) означав перехід права власності на майно, що приватизується; це свідчило також про те, що сторони погодили усі істотні умови купівлі-продажу і не мають потреби додатково укладати договір купівлі-продажу. Але оскільки передбачалось обов'язкове укладення договору купівлі-продажу на підтвердження переходу права власності, то це давало підстави вважати, що удар молотка ліцитатора (підписання протоколу конкурсної комісії, прийняття рішення про викуп) фактично не фіксував перехід права власності. Ця думка мала право на існування, бо покупець не може здійснювати права власника до укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
Ціна об'єкта приватизації. Відповідно до статей 9,17,18, 21 та 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції від 15 травня 1996 р. договір має включати остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу цілісного майнового комплексу чи пакета акцій акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації або корпоратиза-ції. Остаточну ціну об'єкта під час продажу його на аукціоні визначають у ході проведення аукціону на основі початкової ціни. На початку торгів ліцитатор оголошує початкову ціну продажу об'єкта. Якщо протягом 3 хвилин після оголошення не буде запропоновано вищу ціну, ліцитатор одночасно з ударом молотка робить оголошення про придбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну. Це і є остаточна ціна продажу об'єкта на аукціоні. При цьому кожна наступна ціна, запропонована покупцями на аукціоні, має перевищувати попередню не менше як на 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта.
Остаточна ціна продажу об'єкта на аукціоні може бути й меншою за початкову. Якщо протягом 3 хвилин після оголошення початкової ціни продажу покупці не виявляють бажання придбати об'єкт за оголошеною початковою ціною, ліцитатор відповідно до умов угоди з органом приватизації має право зменшити ціну об'єкта, але не менше як на 10 відсотків.
Початкова ціна об'єкта може бути зменшена також у разі повторного проведення аукціону, але не більше як на ЗО відсотків.
Остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні фіксують у протоколі аукціону.
Остаточну ціну продажу об'єкта за конкурсом визначають у ході конкурсного розгляду на основі початкової ціни, запропонованої конкурсною комісією чи покупцем у поданому ним плані приватизації об'єкта. Остаточна ціна продажу об'єкта за конкурсом має бути не нижчою за 70 відсотків його початкової ціни.
У разі повторного проведення конкурсу початкова ціна може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків.
Умова конкурсу про остаточну ціну продажу об'єкта відображається поряд з іншими умовами конкурсу у протоколі конкурсу, який, як і протокол аукціону, затверджує відповідний орган приватизації.
Початкову ціну продажу об'єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом, а також ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначають відповідно до чинної Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1996 р. №961.
Акт оцінки вартості об'єкта приватизації, здійсненої відповідно до названої Методики, затверджує керівник органу приватизації, він є правовим документом, що визначає початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом або ціну викупу об'єкта.
Якість майна, що підлягає приватизації. Відповідно до ст. 233 ЦК України якість проданої речі має відповідати умовам договору, а за відсутності вказівок у договорі — вимогам, що звичайно ставляться.
На практиці у договорах купівлі-продажу об'єкта приватизації не завжди належним чином узгоджується умова щодо якості майна. Взагалі порядок визначення якості майна, на відміну від порядку його оцінки, нормативне не визначений. Сторони договору повинні самостійно вирішувати всі питання, пов'язані з якістю майна. Під якістю об'єкта приватизації, на думку автора, слід розуміти такий якісний стан майна і таку його комплектність, які б забезпечували діяльність (роботу) цілісного майнового комплексу відповідно до його цільового призначення. Крім того, кожна окрема річ (устаткування, машини, механізми, інвентар і т.п.) має відповідати чітко визначеним якісним показникам, тобто стандартам, технічним умовам, затвердженим еталонам, зразкам.
Усі ці питання, пов'язані з визначенням якості майна та його комплектності, доцільно вирішувати у процесі визначення складу майна, що підлягає приватизації, та оцінки його вартості. Ця робота, особливо на великих майнових комплексах, потребує багато часу, достатньої кількості висококваліфікованих фахівців і постійного контролю з боку органів приватизації. Неправильне визначення якісного стану майна може призвести до неправильного визначення його ціни. Методика оцінки вартості об'єктів приватизації не враховує їх фактичного якісного стану. Тому з метою захисту і забезпечення інтересів держави при укладенні договорів купівлі-продажу потрібно було б розробити спеціальну інструкцію щодо визначення якості майна, а також внести доповнення до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, відповідно до яких вартість об'єкта приватизації залежала б від фактичних показників щодо якості і комплектності об'єкта приватизації на день укладення договору чи передачі об'єкта.
Взаємні зобов'язання сторін. Кожна сторона зобов'язується виконати обов'язки, покладені на неї договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків.
За будь-яким договором купівлі-продажу, згідно зі ст. 224 ЦК України продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець — прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей.
Відповідно до статей 5, 6 та 23 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передача об'єкта, що його приватизують, здійснюється шляхом підписання акта про передачу цього об'єкта уповноваженим представником органу приватизації і новим власником у триденний термін після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Оплата проданого об'єкта відбувається протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Термін оплати може бути подовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менше як 50 відсотків ціни продажу об'єкта. Оплата відбувається шляхом внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок. У договорі обов'язково зазначаються номери розрахункових рахунків покупця і продавця, назви та адреси банківських установ.
Крім цих умов про передачу об'єкта продажу та його оплату, законодавством про приватизацію визнаються істотними і умови про зобов'язання сторін, передбачені бізнес-планом чи планом приватизації, а також зобов'язання, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодо здійснення програм технічного переобладнання виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів; збереження та раціонального використання робочих місць; виконання вимог антимоно-польного законодавства; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану;
завершення будівництва жилих будинків; утримання об'єктів соціально-культурного призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань (ст. 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств").
Згаданий закон передбачає, що термін дії зазначених зобов'язань, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, має не перевищувати 5 років. Встановлення такого строку, на думку автора, не завжди виправдано. Щодо здійснення програм технічного переобладнання виробництва, впровадження прогресивних технологій такий строк видається занадто коротким. Що стосується такого зобов'язання, як виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища, то воно взагалі не може бути обмежене у часі. Будь-яке підприємство протягом усього часу свого існування повинне організовувати свою діяльність з додержанням норм про охорону навколишнього природного середовища, що передбачає і відповідні санкції за порушення цих норм.