МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Вінницький технікум м’ясної та молочної
промисловості
КУРСОВА РОБОТА
з предмету “Цивільне та сімейне право”
на тему:
“Приватизація як засіб припинення державної власності”
Розробив
студент О. Ю. Савчук
Керівник: В. Ф. Головатий
ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття і засоби приватизації
2. Процедура приватизації
3. Порядок та форма укладання договорів купівлі-продажу державного майна
4. Форми здійснення підприємницької діяльності приватизованого підприємства
Висновки
Список використаної літератури
1. Поняття і засоби приватизації.
Поняття приватизації вживається в економічному і формально-юридичному розумінні.
В економічному аспекті приватизація означає перетворення (трансформацію) державних засобів виробництва та іншого майна у недержавні, тобто (згідно із Законом «Про власність») у приватну чи колективну власність. Отже, в економічному значенні сутність приватизації полягає у зміні економічних відносин державної власності на відносини приватної чи колективної власності на засоби виробництва.
Визначення приватизації у формально-юридичному значенні цього поняття дає Закон України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію майна державних підприємств» (Відомості Верховної Ради України —1992 —№24 —Ст. 348). Згідно з зазначеним законом приватизація майна державних підприємств України — це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіка Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб (ст. 1).
З юридичної точки зору приватизація — це майнова угода між суб'єктами приватизації, змістом якої є сплатне, частково сплатне або безоплатне відчуження державного майна. Закон регулює даний вид угод як особливі угоди (звідси спеціальні закони про приватизацію). Як окрема юридична категорія угод вони мають власну назву: «угоди приватизації» (ст. 27 Закону «Про приватизацію майна державних підприємств»). Оплатні і частково сплатні угоди згідно з законодавством про приватизацію є особливими договорами купівлі-продажу державного майна. Тому зміст, порядок укладання та виконання цих договорів регулюються головним чином законодавчими актами про приватизацію, а також (додатково) — Цивільним кодексом. Головні цілі приватизації є одним із засобів досягнення результатів цього суспільно-економічного процесу. Вони залежать від економічних і суспільно-політичних обставин,
що складаються у країні.. В силу своєї динамічності головні цілі приватизації регулюмоться державною програмою — законодавчим актом, який щорічно перезатверджується. Таке регулювання дає змогу оперативно враховувати «умови досягнення» цілей.
Державна програма (загальні положення) визначає такі головні соціально-еконоімічні та політичні цілі:
1. Фундаментальна соціальна-економічна ціль. Державна програма передбачає в перспективі «зміну відносин власності на засоби виробництва з метою їх якісного відтворення та ефективного використання». Ця ціль розрахована на далеку перспективу, бо, так свідчить досвід східноєвропейських приватизацій, на змішу відносин власності потрібен певний час.
2. Соціально-політична ціль передбачає створення прошарку недержавних власників як основи багатоукладної соціальне орієнтованої економіки.
3. Економічні цілі приватизації — це:
— структурна перебудова економіки. Мається на увазі, що після «первинної» приватизації, яка ведеться адміністративними методами, у нашій країні буде відбуватися приватизація на ринковій основі. В такому разі екс-державні засоби виробництва стануть звичайним товаром, який його власники вільно продаватимуть. Вільний рух цих товарів зумовить найбільш доцільну ігалузеву структуру економіки;
— стабілізація економіки;
— розвиток конкуренції;
— обмеження монополізму;
— залучення іноземним інвестицій
Законодавство України про приватизацію з точки зору його змісту становить сукупність законів та інших нормативних актів, що регулюють майнові-правові та організаційні відносини щодо приватизації майна державних підприємств. Це комплексне законодавство, яке об'єднує норми цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права.
Основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.
Приватизація здійснюється на основі таких принципів:
· законності;
· державного регулювання та контролю;
· надання громадянам України пріоритетного права на придбання державного майна;
· надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються;
· забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян України у процесі приватизації;
· платності відчуження державного майна;
· пріоритетного права трудових колективів на придбання майна своїх підприємств;
· створення сприятливих умов для залучення інвестицій;
· безоплатної передачі частки державного майна кожному громадянинові України за приватизаційні папери;
· додержання антимонопольного законодавства;
· повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об'єкти приватизації;
· врахування особливостей приватизації об'єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств, підприємств із змішаною формою власності та об'єктів науково-технічної сфери;
Дія Закону «Про приватизацію майна державних підприємств» не поширюється на:
· приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються;
· зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.
Приватизація акцій (часток, паїв), що перебувають у державній власності, у майні спільних підприємств з іноземними інвестиціями, проводиться відповідно до законодавства та установчих документів спільних підприємств.
Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України щорічно не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України, але до початку наступного бюджетного року.
Державна програма приватизації складається із завдання на перший бюджетний рік і прогнозу на два наступних роки виходячи з пріоритетів приватизації.
У Державній програмі приватизації визначаються: завдання щодо приватизації майна, яке перебуває в державній власності, та державного майна, що належить Автономній Республіці Крим; відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів; квоти обов'язкового застосування приватизаційних паперів для приватизації різних груп об'єктів; завдання відповідним органам виконавчої влади щодо забезпечення проведення приватизації; заходи щодо залучення в процесі приватизації інвесторів; особливості участі в процесі приватизації громадян України, іноземних інвесторів та інших покупців; розрахунок витрат на виконання програми приватизації, порядок їх відшкодування та джерела фінансування; прогноз надходження коштів від приватизації та напрями їх використання.
Верховна Рада України щорічно заслуховує і затверджує звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації.
До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.
Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають:
1. об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:
- майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, правоохоронних і митних органів;
- надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу;
- майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва, їх підрозділи;
- золотий і валютний фонди та запаси, державні матеріальні резерви;
- емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;
- радіотелевізійні передавальні центри та об'єкти, що становлять загальнодержавну систему зв'язку, а також об'єкти, що забезпечують зв'язком органи законодавчої та виконавчої влади;