НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Кузнякова Тетяна Валентинівна
УДК 351.854:655.5
Державне регулювання розвитку книговидання в Україні
Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Харків – 2008
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Важливою інформаційною складовою в сучасному суспільстві є книга, що була і залишиться ключовим чинником у розвитку духовності нації. В умовах сьогодення, коли триває відродження української культури та мови, роль і значення книги важко переоцінити.
Книговидання як особливий елемент культурного життя суспільства завжди було об’єктом уваги з боку органів державної влади, науковців та громадських діячів. Демократизація суспільства та розвиток ринкових відносин зумовили необхідність перегляду існуючої системи розподілу функцій та повноважень у регулюванні цієї галузі. Даний процес має враховувати специфічне становище книговидання, що одночасно є елементом культури, освіти, науки та важливою складовою системи матеріального виробництва. До уваги також необхідно взяти специфіку історичного розвитку книговидання в Україні, яка багато в чому обумовлює його сучасний стан.
Економіка в Україні протягом 90-х років минулого століття характеризувалася значним звуженням і навіть занепадом багатьох галузей виробництва. Це призвело до погіршення кількісних та якісних показників у розвитку і книговидання, поставило діяльність творчих працівників і колективів у залежність від комерційних інтересів та фінансових структур, спричинило продукування і поширення в суспільстві небезпечної для його морального і психологічного стану інформації та псевдокультури.
Сучасне інформаційне суспільство вимагає високих стандартів стосовно якості інформації, своєчасності надання та забезпечення належного змістовного наповнення інформаційних джерел, де одним із найважливіших вважається книга. Проте в Україні ще й досі не вироблено ефективної державної політики з розвитку книговидання, що призводить до невпинного зменшення видання книг за назвами і тиражами, істотного зниження якості книгопродукції.
Неврегульованість нормативно-правової бази щодо розвитку книговидання, недосконалість механізмів державного регулювання галузі, відсутність мережі державно-управлінських структур, які б відповідали за координацію діяльності та створення належних умов для функціонування державних і приватних видавництв, – усе це призводить до зростання розриву між культурними, науковими, освітянськими та іншими потребами суспільства і рівнем їх реального задоволення.
Стан наукової розробки проблеми.Інформацію як необхідний складовий елемент у розвитку сучасного суспільства досліджують Ю. Абрамов, Б. Ахлібінінський, Л. Бриллюен, П. Візир, Н. Вінер, Г. Гунтер, У. Ешбі, Л. Кернер, П. Снайдера, В. Тюхтін, А. Урсул, К. Шеннон та ін.
Окремі теоретичні та практичні аспекти формування інформаційного суспільства та участі в цьому процесі держави розглядають В. Авер'янов, І. Арістова, Г. Атаманчук, Н. Глазунова, О. Грищенко, І. Огірко, Г. Почепцов, В. Трапезніков, С. Чукут, В. Хомяков та ін.
Вирішення нагальних проблем державного управління знаходимо в наукових розробках В. Бакуменка, В. Воротіна, А. Дєгтяря, В. Дзюндзюка, В. Князєва, В. Корженка, О. Крюкова, Б. Кухти, О. Куценко, М. Лесечка, В. Лугового, В. Мартиненка, Н. Нижник, І. Надольного, А. Немченко, Я. Радиша, І. Розпутенка, Є. Ромата, Т. Хомуленко та ін.
Питанням підвищення ефективності державного регулювання економічних процесів присвятили наукові праці О. Агафоненко, О. Амосов, Л. Анічин, Л. Батченко, В. Геєць, В. Горб, Л. Дідьківська, З. Залога, М. Крупко, М. Латинін, С. Майстро, А. Мельник, І. Михасюк, О. Мірошниченко, Г. Одінцова, О. Олійник, Ю. Полтавський, Г. Рябцев, С. Сапєгін, В. Тертичка, А. Яковлєв та ін.
Інформацію та комунікацію як ключові елементи інформаційного суспільства досліджують А. Абрамсон, Г. Вайштейн, П. Лазарсфельд, Р. Мертон, Г. Мілецке, Т. Ньюкомб, Ю. Хабермас, А. Чугунов, К. Ясперс та ін. Серед вітчизняних фахівців цю проблематику аналізують М. Вершинін, С. Кашавцев, В. Коляденко, В. Королько, Г. Почепцов, А. Соловйов, В. Терін.
Історію, розвиток, сучасний стан та окремі аспекти українського книговидання досліджують такі українські науковці, як О. Афанасенко, Я. Володарчик, О. Дей, Р. Дименко, Я. Запаско, Р. Іванченко, А. Капелюшний, Ж. Ковба, І. Корнілов, Р. Машталір, І. Мельник, Е. Огар, З. Патирко, Т. Приступенко, І. Продан, В. Різун, М. Романюк, М. Тимошик, Н. Черниш, Л. Швайка та ін.
Роль книги у процесі державотворення з’ясовується в роботах О. Афоніна, С. Білоконя, В. Бурана, Л. Білкової, Н. Зелінської, Н. Зінченко, К. Індутної, Я. Ісаєвич, Т. Ківшар, Г. Ковальчук, М. Омелянчик, В. Семиноженка, М. Сенченка, М. Смирнова, Н. Солонської, Н. Стрішенець, Г. Швецової-Водки та ін.
Віддаючи належне науковій значущості окремих праць вітчизняних і зарубіжних фахівців, можна зазначити, що сучасні механізми державного регулювання розвитку українського книговидання в їх окремості і цілісності знаходяться поза їх увагою, отже, це й обумовлює вибір теми даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Інституту. Тема дисертації пов’язана з НДР „Формування та механізми реалізації регіональної кадрової політики у сфері державного управління і місцевого самоврядування” (державний реєстраційний номер 0106U001260), що виконується кафедрою державної кадрової політики Харківського регіонального інституту державного управління у межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України „Державне управління та місцеве самоврядування”. Доробок автора полягає в узагальненні досвіду розвинутих країн світу щодо інформаційного забезпечення органів державного управління та місцевого самоврядування.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних заходів щодо забезпечення сталого розвитку книговидання в Україні.
Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- з’ясувати місце книговидання в системі інформаційних потоків на рівні держави;
- узагальнити закордонний досвід щодо моделей реалізації державної політики у сфері книговидання;
- виокремити історичні етапи та особливості розвитку книговидання в Україні;
- проаналізувати сучасний стан вітчизняного книговидання;
- сформулювати поняття і класифікувати основні методи державного регулювання книговидання;
- визначити цілі державної політики у сфері книговидання;
- розробити та обґрунтувати механізм державного регулювання розвитку книговидання;
- обґрунтувати перспективні напрями розвитку наукового книговидання в Україні;
- з’ясувати роль і перспективи розвитку електронного книговидання в умовах становлення інформаційного суспільства.
Об’єкт дослідження – процес державного регулювання книговидання в Україні.
Предмет дослідження – засоби вдосконалення механізмів державного регулювання книговидання в Україні.
Методи дослідження, їхній різновид і вибір залежать від складності конкретного об'єкта пізнання. Зокрема, теоретичне осмислення окремих аспектів проблеми вимагає використання загальнонаукових методів: аналізу і синтезу (застосовування сучасних теорій державного управління до аналізу процесів, що відбуваються в Україні, дослідження історичного розвитку книговидання в Україні), моделювання, абстрагування та узагальнення (з’ясування чинників та визначення особливостей розвитку книговидання), аналогії (дослідження закордонного досвіду державного регулювання книговидання), статистичного аналізу (оцінка динаміки розвитку книговидання в Україні та за кордоном) тощо. Цілісність дослідження забезпечують системний і структурно-функціональний підходи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні історичного розвитку та сучасного стану вітчизняного книговидання, що дозволило розробити, обґрунтувати та зінтегрувати дієві механізми державного регулювання книговидання в ринкових умовах.
Наукова новизна результатів конкретизується в таких положеннях:
Уперше:
– розроблено комплексний механізм державного регулювання розвитку електронного книговидання, який включає: формування цілей розвитку; унормування чинної нормативної бази; державний контроль за виробниками е-книг; утворення загальнонаціональної електронної видавничої мережі; створення структурного підрозділу Держкомтелерадіо України з розвитку електронного книговидання; удосконалення системи розповсюдження е-книг;
– узагальнено сучасні моделі реалізації державної політики у сфері книговидання (американська, французька, пострадянська) з урахуванням таких чинників: законодавче забезпечення, дієві методи державного регулювання, інститут регулювання та система книгорозповсюдження.
Удосконалено:
– класифікацію соціальної інформації з виділенням та обґрунтуванням її сутнісних рис (конкретність, повнота, переконливість, корисність, доступність);
– організаційний механізм державного регулювання національного книговидання, що передбачає координацію зусиль центральних та місцевих органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування стосовно упровадження засобів державного замовлення, надання податкових пільг, субсидій та митного контролю;
– економічний механізм державного впливу на книговидання в науковій сфері, що включає питання дотування, компенсування та субсидіювання, патентування, стандартизації.