- удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку і підтримки малого підприємництва;
- фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;
- створення бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, консультаційних та інформаційних систем тощо;
- удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва;
- створення сприятливих умов для залучення до підприємницької діяльності соціальне незахищених категорій населення -інвалідів, жінок, молоді, звільнених у запас військовослужбовців, безробітних тощо;
- сприяння в отриманні суб'єктами малого підприємництва приміщень (будівель), обладнання, потрібних для ведення підприємницької діяльності, а також інформаційних матеріалів;
- залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, поставок продукції (робіт, послуг) для державних потреб;
- фінансового забезпечення програм підтримки малого підприємництва з коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі, одержаних від приватизації державного майна та інших джерел фінансування.
Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначений у видатковій частині Державного бюджету України та Державній програмі приватизації. Розпорядником цих коштів є Державний комітет України з питань розвитку підприємництва.
Державну підтримку малого підприємництва забезпечують Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
Органам державної влади та місцевого самоврядування рекомендовано виділяти для підтримки малого підприємництва кошти у розмірі не менше 0,5 % річних доходів відповідних бюджетів.
До Закону України "Про підприємництво" внесено низку змін, зокрема, щодо суб'єктів малого підприємництва. На підставі цього Закону суб'єктом малого підприємництва є юридична або фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю і відповідає одночасно таким чотирьом вимогам:
- кількість усіх працівників не перевищує 50 осіб (враховуючи сумісників, контрактників, працівників усіх філій і підрозділів);
- обсяг виторгу від продажу товарів (робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн;
- у статутному фонді засновники (учасники) - юридичні особи, які самі не є суб'єктами малого підприємництва - можуть мати частку не більше 25%;
- суб'єктом малого підприємництва не може бути довірче товариство, страхова компанія, банк, інша фінансово-кредитна та небанківська фінансова установа.
Введено також поняття мікропідприємства, яким є суб'єкт малого підприємництва, у якого всіх працівників не більше 10 осіб, а обсяг виторгу від продажу товарів (робіт, послуг) - не більше 250 тис. грн. за рік.
Міністерство економіки України 30 вересня 1998 р. на виконання відповідного указу Президента затвердило Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку для суб'єктів малогобізнесу, які оберуть спрощене оподаткування. Ця форма передбачає два варіанти;
1) просту форму бухгалтерського обліку;
2) форму бухгалтерського обліку з веденням реєстрів обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку, передбачає ведення Книги обліку господарських операцій і Відомості обліку заробітної плати, тоді як друга - ведення дев'яти реєстрів. Проста форма дає змогу за один робочий прийом виконати хронологічний і систематичний запис господарських операцій, отримати в одному реєстрі дані для складання бухгалтерської звітності, використовуючи метод подвійного записування й документування. Реалізація продукції, товарів, робіт і послуг у цій формі відображена за єдиним принципом нарахування - після відвантаження готової продукції, товарів, підписання документів про виконані роботи і надані послуги.
Суб'єкти малого бізнесу не зобов'язані вести облік витрат за статтями калькуляції, видами продукції, робіт і послуг, у розрізі місць виникнення витрат та ін.
Той суб'єкт малого бізнесу, який обрав спрощене оподаткування доходів на підставі єдиного податку, є платником податку на додану вартість, однак не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
- податку на прибуток;
- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
- плати за землю;
- збору за спеціальне використання природних ресурсів;
- збору до Фонду Чорнобиля;
- збору до Державного інноваційного фонду;
- збору на обов'язкове соціальне страхування;
- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
- комунального податку;
- податку на промисел;
- збору на відрахування до Пенсійного фонду;
- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
- внесків до фонду соціального захисту інвалідів.
У сучасних умовах підприємства малого і середнього бізнесу функціонують при недосконалому нормативно-правовому забезпеченні. Деякі види діяльності малого підприємництва надмірно регламентовані чинними нормами законодавства, що негативно впливає на економічний та фінансовий стан таких підприємств.
1. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. – Львів: “Українські технології”, 1999. – 640 с.
2. Дідівська Л., Головко Л. Державне регулювання економіки. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209 с.