В цілому випливає висновок, що на даному етапі розвитку державного контролю в Росії не був врахований передовий світовий досвід в повному об'ємі.
Якщо говорити про вдосконалення нормативного регулювання обов'язків, повноважень і відповідальності органів державного контролю в Російській Федерації те досліджуючи механізм розподіл між органами контролю необхідними повноваженнями, реалізацією ними своїх прав і обов'язків, способи залучення до відповідальності за порушення законодавства, а також перспективи і можливість використовування зарубіжного досвіду в даному питанні.
Хочу відзначити, що в період з 1999 року по теперішній час відбулася кардинальна зміна законодавчої бази, регулюючий права і повноваження органів державного контролю. Права і обов'язки цих органів стали розглядатися в системній зв'язку з правами і обов'язками підконтрольних суб'єктів. Органи державного контролю мають право проводити перевірки в порядку, встановленому законодавством.
На завершення хочу зробити висновок про те, що деякі елементи здійснення заходів контролю в зарубіжних державах могли б з успіхом застосовуватися і в Російській Федерації. Особливо в частині застосування механізму спрощеного і прискореного оскарження дій і рішень контролюючих органів.
Список використаної літератури
1. Коментар до Конституцій України. — К., 2005.
2. Букаренко Д. Н. Адміністративне право: посібник для вузів. - Х.,1997.
3. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лекцій. - К., 1998.
4. Муніципальне право. — Львів., 2007.
5. Овсяненко Д. М. Адміністративне право. — К., 2005.
6. Тихомиров Ю. А. Публичное право. —М., 1995.
7. Мятков П. А. Теорія адміністративного права. — Львів, 1999
8. http://pravoznavec.com.ua