33/ Прибуток у значній мірі залежить від того, наскільки прийнятий фермером порядок вибору чо розробка нормативів задовольняє таким чотирьом основним вимогам: 1. Економічні принципи повинні визначати аналіз і знаходити чітке відображення в його результатах. 2. Усі стандарти чи нормативи повинні точно відображати сукупність матеріальних, економічних або суспільне — правових факторів в їх конкретному відношенні до окремих ферм. 3. Ці нормативи, особливо нормативи витрат випуску продукції, повинні взаємно узгоджуватися та відповідати один одному. 4. Нормативи повинні обиратись чи розроблюватись з достатнім ступенем конкретності і гарантувати, що кінцеві результати забезпечують виразне уявлення про внутрішні матеріально-технічні зв'язки чи фермерського господарства в цілому. Фахівець, який займається аналізом, повинен сам вибрати або розробити нормативи, що відтворюють умови, які за його розрахунками, можуть вплинути на виробництво. У кожній конкретній ділянці земельної площі чи одиниці поголів'я худоби нормативи повинні включати велике коло відомостей: 1. За видами матеріалів і послуг, необхідних для вирощування кожної культури, яка підлягає оцінці: насіння, добрива, отрутохімікати, кількість праці, робота тракторів і машин в годинах та ін. 2. За видами матеріалів і послуг, які використовуються для вирощування кожного виду худоби чи виробництва продукції для її утримання, ветеринарного обслуговування, перевозок, отрутохімікатів та інших матеріалів та послуг. 3. Про кількісні показники усіх витрат для кожної культури чи галузі тваринництва, що підлягають оцінці. 4. Про купівельні ціни чи розмір витрат для усіх видів затрат, матеріалів та послуг. 5. Про розміри продукції кожного виду виробництва. 6. Про продажні ціни продуктів. Першою важливою вимогою у виборі чи розробці нормативів витрати — випуск продукції для економічної оцінки виробничої одиниці і бюджетного аналізу е гарантія повної відповідності нормативів земельному фондові, кліматичним умовам і, якщо на фермі буде введено зрошення, забезпечення системи зрошення водою. Нормативи, які використовуються при плануванні, повинні відповідати усім наявним у фермерському господарстві засобам виробництва — господарським будівлям і спорудам, тракторам і транспортним засобам, машинам і обладнанню, продуктивній худобі, а при іригації — іригаційному обладнанню. Економічна оцінка виробничої одиниці дає лише часткову інформацію з проблем загальної господарської діяльності ферми, яку доводиться вирішувати фермеру. Вона являє собою ефективний інструмент аналізу, який дає фермеру відомості відносно того, які види культур і породи худоби вирощувати, але надає невелику допомогу у визначенні розмірів виробництва. Для відповіді на це питання може бути ефективно використаний бюджетний аналіз господарської діяльності ферми.
44/ В останній час в світі з'явилися прогнози, які визначають перспективи зростання виробництва продовольства і попиту на нього. Однією з перших робіт була книга двох американських вчених Г. Кана та Є. Вінера "Рік 2000". Вони розрахували, скільки років потрібно окремим країнам для того, щоб досягнути рівня національного доходу США 1965 р., який становить 3600 доларів на душу населення. За їх розрахунками, Канаді необхідно для цього 12 років, Швеції - 11 р., Індонезії — 593 р. Основна ідея авторів полягала в тому, що період історичного розвитку до 2000 року буде безкризовим, без великих війн та неозброєних конфронтацій і у всіх країнах зусилля будуть зосередженні на внутрішньому розвитку. Найбільш відомою моделлю світу є робота авторів із Масачусетського технологічного інституту США "Межі зростання". За розрахунками авторів цієї моделі на початку XXI сторіччя економічне зростання наблизиться до природної межі. На розвиток світу будуть незадовільно впливати такі фактори, як зростання забруднення навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів, катастрофічні масштаби світового голоду та зниження народжуваності. Ця модель зазнала як ніщивної критики, так і схвалення. Потім з'явилась робота М. Масаровича і Є. Пестеля "Людство на перехресті". \На відміну від "Межі зростання" робота колективу вчених під керівництвом лауреата Нобелівської премії Я. Тінбергена (доповідь так званого Римського Клубу) не має фатальних теорій загального краху, песимістичних передбачень, а пропонує засоби рішень, необхідних для уникнення небезпеки, що наближається: 1. Зниження темпів зростання попиту на продовольство шляхом регулювання народжуваності, або за рахунок використання більш ефективних методів господарювання. 2. Покращення розподілу продовольства, в процесі якого недоїдаючі країни отримали б більше продуктів за рахунок тих країн, які мають надлишки продуктів харчування. 3. Збільшення'виробництва продовольства. Нарешті, був розроблений прогноз ФАО. Відносно цього прогнозу споживання найважливіших продуктів харчування у світі в 2000 році, порівняно з 1970 р. збільшиться удвічі. Попит буде змінюватися у бік більш високого рівня споживання продуктів, багатих на білки, за рахунок повільного зростання споживання таких продуктів, яе зернові та картопляні. В той же час буде зростати попит на фуражне зерно.
40.\Для вирішення продовольчої проблеми Організацією Об'єднаних Націй у 1945 році було створено продовольчу та сільськогосподарську організацій - ФАО. До її складу входить 169 держав і Європейський Союз. Україна не е членом ФАО. Головна мета ФАО - ліквідація голоду й покращення харчування через підвищення продуктивності сільського господарства, рибальства й лісництва та через справедливий розподіл продовольства. Функції ФАО: - розробка й здійснення програм допомоги сільському господарству; - надання консультацій урядам з питань політики й планування в галузі сільського господарства; - аналіз і розповсюдження інформації про сільське господарство й продовольчу ситуацій в світі; - обговорення на міжурядовому рівні проблем продовольства й сільського господарства. Діяльність ФАО здійсняється в двох напрямках:- регулярні програми, що фінансуються ФАО, спрямовані на організацій консультацій та послуг членам організації; - програми на місцях, що фінансуються національним трастовими фондами, ПРООН і ФАО, забезпечують надання допомоги урядам і сільському населенню. Джерелами фінансування коштів для реалізації програм е: внески держав-членів; трастові фонди членів; ПРООН; внески Світового банку.Для вирішення продовольчої проблеми Організацією Об'єднаних Націй у 1945 році було створено продовольчу та сільськогосподарську організацій - ФАО. До її складу входить 169 держав і Європейський Союз. Україна не е членом ФАО. Головна мета ФАО - ліквідація голоду й покращення харчування через підвищення продуктивності сільського господарства, рибальства й лісництва та через справедливий розподіл продовольства. Функції ФАО: - розробка й здійснення програм допомоги сільському господарству; - надання консультацій урядам з питань політики й планування в галузі сільського господарства; - аналіз і розповсюдження інформації про сільське господарство й продовольчу ситуацій в світі; - обговорення на міжурядовому рівні проблем продовольства й сільського господарства. Діяльність ФАО здійсняється в двох напрямках:- регулярні програми, що фінансуються ФАО, спрямовані на організацій консультацій та послуг членам організації; - програми на місцях, що фінансуються національним трастовими фондами, ПРООН і ФАО, забезпечують надання допомоги урядам і сільському населенню. Джерелами фінансування коштів для реалізації програм е: внески держав-членів; трастові фонди членів; ПРООН; внески Світового банку.
45/ Ці напрями визначаються, в основному, двома причинами; нерівномірністю розвитку виробництва продовольства в окремих країнах або групах країн; особливостями природних умов окремих регіонів світу, які визначають спеціалізація сільськогосподарського виробництва. Наявність першої причини проявляється у тому, що домінуюче становище у світовій продовольчій системі займають індустріально розвинуті країни. Вони вироблять і споживають понад 2/3 світового продовольства /у вартісному виразі/, хоча в них проживав менше 15% населення світу, їх питома вага у світовому експорті продовольства складає біля 64% / у тому числі 65% готових Продуктів і 61% сільськогосподарської сировини/, а в 'імпорті 67% /відповідно 69 і 64%/. Імпорт набував все більаіої двлі у продовольчих системах індустріальне розвинутих країн. На внутрішньому ринку продовольства попит тут зростав на імпортну продукція, причому не стільки на доповнюючі, скільки на заміщуючі товари. У першій половині 90-х років намітилася тенденція до скорочення частки індустріально розвинутих країн у світовій продовольчій торгівлі / у експортіготових продуктів - з 68 до 65%/, сільськогосподарської сировини - з 66 до 60%, а в імпорті, відповідно, з 70 до 69% і з 71 до 64%/. Причина - більш високі темпи економічного зростання у більшості країн, що розвиваються. Країни, що розвиваються, в яких проживав майже 4/5 всього населення планети, виробляють приблизно І/З всього продовольства, а споживають трохи більше третини його загальносвітового споживання. Питома вага цих країн у світовому експорті продовольства складає біля 32% / у рівній мірі в експорті перероблених продуктів і сільськогосподарської сировини/, а в імпорті - приблизно 26% /26% імпорту готових продуктів і 29% - сировини/. Наявність другої причини - природних умов окремих регіонів світу - визначається, в основному, двома, факторами. Першій - сприятливі природні умови окремих регіонів створюють можливість виробляти таку кількість сільськогосподарської продукції, яка значно переважає потреби місцевого населення; другий - деякі сільськогосподарські культури можуть бути вирощені лише в певних агрокліматачних умовах тропічного і субтропічного поясу Це такі культури як цитрусові, чай. кава, банани, рис тощо.З усієї сільськогосподарської продукції у найбільша обсягах експортується та імпортується зерно. Щодо продукції тваринництва, то більш жвава торгівля відбувається між країнами Західної Європи. В Західній Європі відбувається жвавий зовнішньоторговельний обмін фруктами і овочами, чому сприяє різносезонність надходвення продукції та різноманітність її асортименту. Щодо торгівлі рисом, то вона замкнута переважно в регіональних рамках мусонної Азії: головні поставщики - Таїланд, Бірма; головні імпортери - Індонезія, Південна Корея, Індія.