У відповідність з цією теорією виділяється п'ять основних суспільно-економічних формацій, які, послідовно змінюючи одна одну, і зумовлюють еволюцію людства від найбільш примітивних ранніх форм економічної діяльності до сучасних. До таких формацій К. Маркс і Ф. Энгельс відносили:
- Первіснообщинну (з найдавніших часів – до VI ст. до н.е.), яка характеризувалася украй низьким рівнем розвитку примітивних знарядь праці, продуктивності праці, відсутністю надбудови, об'єктивно-фізіологічним характером примушення до праці.
- Рабовласницьку (V ст. до н.е. – V ст. н.е.) – удосконалюються знаряддя праці, виникають антагоністичні класи, суб'єктивний характер примушення до праці, деспотична державність.
- Феодальну (VI – ХVI ст.) – виробництво концентрується у сфері аграрних відносин, зберігається суб'єктивний характер позаекономічного примушення до праці, інститут приватної власності носить половинчастий, незавершений характер.
- Капіталістичну (у ХVI – ХХ ст.) – характерний розвиток виробничих сил на базі декількох науково-технологічних революцій, трансформація і затвердження інституту приватної власності, відмова від позаекономічного примусу до праці і надання цьому явищу об'єктивно-економічного характеру, аграрний і промисловий перевороти і перехід до фабрично-заводської форми організації праці.
- Комуністичну формацію, яка повинна була початися, на думку класиків марксизму, на рубежі ХIХ – ХХ ст. Дана стадія не отримала всесвітньо-історичного масштабу і обмежилася порівняно невеликою групою країн в Європі і Азії.
5. Інституційно-технологічний підхід отримав широку популярність у ХХ ст. в так званій Американській Інституційній школі (Белл, Тоффлер, Ростоу). У відповідність з ним економічна історія ділиться на три великі епохи:
- доіндустріальну (з Х тис. до н.е. до середини ХVIII ст.). для неї характерні низький рівень економічного розвитку, широке застосування фізичної праці переважне в аграрному секторі.
- індустріальну (ХVIII ст. – кінець ХХ ст.) для неї характерне широке застосування машин і механізмів, переміщення центру тяжіння економічного виробництва з села у місто, процесу кооперації і спеціалізації.
- постіндустріальну – характерне широке застосування високих технологій, впровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, широкий розвиток сфери фінансів, послуг, обробки інформації.
Друга група теорій – циклічного круговороту стала особливо популярною в історико-економічній літературі в останні 60-70 років, хоча перші з них були створені ще в початку XVIII ст. Так, італієць Дж. Віко, висунувши концепцію історичних кругів, стверджував, що розвиток всіх народів йде по циклах. Е. Мейер висловив думку про те, що історія людства є рядом замкнутих циклів, наприклад: стародавній світ, середньовіччя – у кожному з них присутні елементи як феодальної, так і капіталістичної економіки, у будь-якому з циклів можна знайти і вільну, і найману, і примусову працю.
Третя група – теорії цивілізацій, що близько стоять до теорій циклічного круговороту. Цивілізаційний підхід будується на аналізі внутрішніх особливостей даної цивілізації: передбачається, що цивілізація характеризується певною економічною системою, етнічним корінням, релігією, філософією, стилем творчого мислення, особливим принципом життя цивілізації. Цей принцип об'єднує людей у народ даної цивілізації, забезпечує його єдність впродовж всієї історії.
У арсеналі сучасної цивілізаційної теорії присутня також думка про те, що світова історія у своєму розвитку пройшла наступні етапи: етап локальних цивілізацій (шумерська, егейська, ін.), етап особливих цивілізацій (індійська, європейська), етап глобальної людської цивілізації, коли світова спільнота оформилася і стала виступати як єдиний цілісний організм.
Ці і ряд інших теорій створюють в своїй сукупності достатньо цілісну і в основному науково обґрунтовану картину розвитку всесвітньо-історичного процесу, хоча жодна з цих теорій і не може вважатися єдино правильною.
Тема 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція
на етапі ранніх цивілізацій
Первіснообщинний устрій – найтриваліший період розвитку людства. Він починається з моменту появи людини на землі і завершується формуванням класового суспільства та виникненням держави. Велика частина історії людства припадає на період первісності.
Первіснообщинний устрій характеризується наступними ознаками:
- низьким рівнем розвитку продуктивних сил і повільним їх вдосконаленням;
- низьким темпом розвитку суспільства;
- колективним привласненням природних ресурсів та результатів виробництва;
- зрівняльним розподілом, соціальною рівністю;
- відсутністю приватної власності, експлуатації, класів і держави.
Періодизація історії людства на стадії первіснообщинного устрою досить складна. Відомо декілька варіантів. Найчастіше користуються археологічною схемою. Відповідно до неї історія людства ділиться на три великі етапи залежно від матеріалу, з якого виготовлялися знаряддя праці:
- кам'яне століття: 3 млн. років тому – кінець III тисячоліття до н.е.;
- бронзове століття: кінець III тисячоліття – I тисячоліття до н.е.;
- залізне століття: I тисячоліття до н.е.
Останні два етапи пов'язані з появою перших державних утворень. Хронологічно первісне суспільство співпадає з кам'яним століттям, яке можна розділити на три періоди:
- палеоліт (стародавнє кам'яне століття): 3 млн. – 12 тис. років до н.е.;
- мезоліт (середнє кам'яне століття): 12 – 8 тис. років до н.е.;
- неоліт (нове кам'яне століття): 8 – 3 тис. років до н.е.
У різних племен і народів поява певних форм праці та суспільного життя відбувалася у різні періоди. Разом з тим для всіх первісних суспільств характерна наявність кількох загальних рис. По-перше, основною формою господарської практики було привласнююче господарство, яке відрізнялося тим, що людина лише користувалася природними ресурсами. По-друге, основою виробничих відносин первісного ладу була колективна, громадська власність на знаряддя праці і засоби виробництва, що характеризувалася низьким рівнем і повільними темпами розвитку продуктивних сил, зрівняльним розподілом матеріальних благ.
Найтриваліший період – палеоліт (3 млн. – 12 тис. років до н.е.). Першими формами господарської діяльності людини були полювання, рибальство і збирання. Археологічні знахідки дозволяють судити про прийоми і об'єкти полювання. Спочатку воно носило загінний, спеціалізований характер. Останнє пов'язане з перевагою певного виду тварин, наприклад, оленів, слонів, мамонтів і т.д. Також використовувалися колективні прийоми полювання. Спис був головним знаряддям мисливців. Збирання доповнювало мізерний раціон первісної людини живильними злаками та корінням.
Найважливішою рисою, що відрізняє людину від тварини, є уміння виготовляти знаряддя праці. Вважають, що перші кам'яні знаряддя з'явилися близько 2,5 млн. років назад. Це були камені з гострими краями і отщепи від них. Такими знаряддями можна було зрізати гілку, зняти шкуру з убитої тварини, розколоти кістку або викопати корінь. Їх набір був невеликий. Людина, що виготовляє ця знаряддя, отримала назву «людина уміла» (homo habilis).
Близько 1 млн. років назад з'явився новий вид попередника людини – пітекантроп (мавполюдина). Ця істота ще нагадувала тварину. Вона була покрита шерстю, мала низьке чоло і сильно видані вперед надбрівні дуги. Але розмір її мозку був вже досить великим, наближаючись до розміру мозку сучасної людини. Пітекантроп навчився робити різні знаряддя праці з каменя – рубало правильної форми, шкрібла, різці. Ними можна було рубати, різати, стругати, копати, вбивати тварин, знімати шкури, обробляти туші. З часом кількість знарядь зростала. Вже в ранньому палеоліті (3 млн. років – 200 тис. років до н.е.) деякі археологи виділяють набір знарядь з 30 – 40 функціями. У епоху середнього палеоліту (200 – 40 тис. років до н.е.) з'явилися трикутні, пластинчасті і загострені гостроконечники, рубала, списи.
Основним заняттям людей залишалося полювання. Його ефективність в цей період збільшилася завдяки появі списометалки. Широко використовувалися пастки, ями, ловецькі огорожі, сітки. За допомогою гарпунів, сіток, примітивних риболовецьких гачків люди ловили рибу.
Високого рівня досягла техніка виготовлення кам'яних знарядь. Вони виготовлялися з пластин правильної форми, які відокремлювали, «віджимали» від ядер призматичної форми. Пластини різних розмірів піддавали додатковій обробці, притупляючи краї або знімаючи за допомогою кістяного чи дерев'яного інструменту тонкі луски з поверхні. Найпридатнішим каменем для виготовлення знарядь був кремінь, що часто зустрічається в природі. Його ножевидні пластини мали такі гострі краї, що ними можна було голитися. Використовували і інші мінерали, що були тверді, але легко розколювалися, наприклад, вулканічне скло (обсидіан). З'явилися кам'яні зернотерки, макогони для розтирання зерна, горіхів та коріння, вкладишеві знаряддя, кременеві наконечники.
Подальший розвиток отримала обробка кістки. Вчені іноді називають кінець палеоліту «кістяним століттям». Серед археологічних знахідок є кинджали, наконечники списів, гарпуни, голки з вушком, шило і т.п. Кістяні вироби прикрашали різьбою – орнаментом або зображеннями тварин, що, як вважали, додавало їм особливу силу. Всього сьогодні відомо близько 150 типів кам'яних і 20 типів кістяних зарядь епохи палеоліту.
Виявлені сліди перших довготривалих поселень, у яких люди жили від декількох місяців до сотень років. Житлом слугували землянки, курені, переносні намети – чуми. Знайдені залишки прикрас, що дозволяють відтворити одяг того часу.