Прибічники концепції раціональних очікувань відкидають державне регулювання економіки, а заходи економічної політики вважають неефективними. Більш того, регулююче втручання держави, що являє собою найчастіше непослідовну, а то й некомпетентну економічну політику, вони розглядають як основу циклу, головну причину відхилень від природних рівнів виробництва і безробіття.
Значне місце прибічники раціональних очікувань відводять створенню рівноважної моделі цін. Рівноважні ціни ставляться в залежність від грошової маси, її руху. Навіть на невеликі коливання цін підприємці відповідають різкими змінами обсягів виробництва і зайнятості. Збільшення грошей в обігу викликає зростання цін, що є сигналом для економічних агентів про збільшення виробництва.
Дестабілізуючим фактором економіки автори нової класики називають недосконалість інформації, її обмеженість та перекрученість.
У сучасних умовах неокласичну традицію в економічних дослідженнях підтримують такі вчені, як Ф. Хайєк, В. Леонтьєв. Фрідріх фон Хайєк (1899 – 1992) – американський економіст. Основні твори: “Дорога до рабства” (1944), “Індивідуум та суспільний лад” (1948), “Конституція свободи” (1960), “Приватні гроші” (1976). На думку Хайєка економічні проблеми повинні вирішуватися через нагромадження і розповсюдження інформації (знань). Якщо інформація розповсюджується без перешкод, то конкурентні економічні ціни переводять економіку до оптимального стану. Ефективний розподіл ресурсів, що відповідає оптимуму, є результатом ефективної координації знань.
Економічна свобода – перш за все індивідуальна свобода кожної окремої людини автономно розпоряджатися своїми ресурсами. Система приватної власності – основна гарантія свободи. Хайєк відкидав надмірне втручання держави в економіку, а надто у процеси ціноутворення. Пропонував скасувати державну монополію на випуск грошей. Гроші треба вважати звичайним комерційним товаром і дозволити випускати їх приватним емітентам (комерційним банкам). Грошова система повинна функціонувати на основі конкуренції багатьох приватних валют.
У свою чергу Василь Васильович Леонтьєв (1906 – 1998) – професор Нью-Йоркського університету, американський економіст. Основний твір – “Економічні есе: теорії, дослідження, факти і політика” (1990). Розробив метод прогнозного економічного аналізу “витрати – випуск”, який дозволив удосконалити прогнозування процесів заміщення одних частин суспільного продукту іншими, сприяв дослідженню структури і динаміки економіки країни, виявленню тенденцій в змінах споживацького попиту, зіставленні цін і доходів. Рівняння моделі поділяються на балансові і структурні. Балансові рівняння гарантують дотримання рівноваги попиту і пропозиції. Структурні рівняння описують кількісні зв’язки між витратами і випуском у кожній галузі.
У цей час з’являється ще один напрям економічної думки - повоєнний (трансформаційний) інституціоналізм, історичними умовами якого були: 1) зміни у відносинах власності і управління, які позначилися на: формуванні колективних форм власності, за яких акціонерами стають особи найманої праці; зосередженні функцій управління в руках виробничої інтелігенції; зростанні частки робітників у національному доході розвинених країн; 2) перехід від суспільства, основною метою якого є максимізація прибутку, до суспільства, у якому задоволення потреб широких мас населення є єдино можливим шляхом одержання прибутку взагалі; 3) зростання соціалізації суспільства.
Гарднер Мінз. Основні твори – “Корпоративна революція в Америці” (1962), “Влада над цінами і суспільний інтерес” (1962). Автор концепції “колективного капіталізму”. Вважає, що сучасне суспільство за своєю суттю є колективним: корпорації об’єднують сотні тисяч акціонерів і наймають сотні тисяч робітників; корпорації створюють і використовують високотехнологічне обладнання і забезпечують потреби у товарах мільйонів споживачів; має місце “дифузія капіталу“ – відокремлення управління і контролю над виробництвом від власності на капітал.
Адольф Берлі. Основні твори – “Влада без власності” (1959), “Американська економічна республіка” (1963). Автор теорії “народного капіталізму”. Сучасний американський капіталізм вважає народним в силу таких обставин: зміна приватної власності на колективну у формі акціонерної; перехід функцій контролю над власністю до народних органів – найманих менеджерів; наявність розвиненої демократії; можливість використання передових досягнень НТП; державне регулювання монополізму, циклічного характеру розвитку, розподілу доходів.
Джон Моріс Кларк (1884 – 1963) - економіст, історик. Основний твір – “Конкуренція як динамічний процес” (1961). Першим в американській економічній науці увів розрізнення приватних і суспільних витрат виробництва і проаналізував фактори, що впливають на зведення їх до єдиної основи: заходи, спрямовані на вирівнювання кон’юнктурних коливань ділової активності; зменшення негативних “зовнішніх ефектів” у соціальному і природному середовищі. Довів, що взаємодія монополії і конкуренції провокує фрикційний характер розвитку економіки. Розрізняє комерційну і соціальну ефективність, розуміючи під першою показник результативності приватного підприємства у створенні прибутку, а під другою – ефективність економічної системи у створенні “соціальних цінностей”. Основним засобом підтримання стійкості і ефективності функціонування економічного механізму вважає систему соціально-ліберального планування.
Саймон Кузнець (1901 – 1985) - американський економіст. Основний твір – „Частки вищих за доходами груп у доході та заощадженнях” (1953). Розробив методи визначення національного доходу – “подвійний облік” національного доходу як суму витрат і як суму доходів. Ці методи було взято на озброєння сучасними статистиками. На основі дослідження економіки Сполучених Штатів Америки виявив існування довгострокових економічних циклів (приблизно 20-річних). Пов’язував їх з несталістю інвестицій у приватне житлове будівництво.
У цей період з’являються ідеї інституційно-соціологічного інституціоналізму, автором яких був Франсуа Перру. Основні особливості теорії Франсуа Перру: прагнення реалізації ідеї соціального контролю над виробництвом шляхом планування; пошук шляхів вирішення соціальних проблем суспільства; розробка рекомендацій щодо усунення економічної відсталості “третіх” країн. Критикує економічну теорію за відрив теоретичних моделей від реальної практики. Наголошує на посиленні прагматичної функції економічної науки. Розробляє концепцію “трьох економік” і конфліктів: перша – економіка домінуючої сили. Характерна для повоєнного часу, коли вільне виробництво відсутнє, а існують сектори домінування і підпорядкованості. Конфлікт – між підприємцями різних секторів; друга – економіка гармонізованого суспільства. Існує одна домінуюча сила – держава, що усуває суперечності між підприємцями шляхом планування і прогнозування. Конфлікт – між групою суб’єктів, що отримують доход від праці, і групою, що отримує доход від капіталу; третя – глобальна економіка, в якій вирішуються конфлікти перших двох шляхом введення законодавства, за яким робітники мають права стати співвласниками корпорацій, а підприємці – менеджерами.
Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції
(кінець ХХ – початок ХХІ ст.)
11.1. Економічна політика М. Тетчер і Р. Рейгана
Уряд консерваторів, що прийшов до влади в 1979 р., очолила енергійна М. Тетчер, яка запропонувала абсолютно нову економічну програму розвитку, що радикальним чином відрізняється від всіх колишніх програм. Така стратегія економічного розвитку увійшла до історії під назвою неоконсерватизму. Вона відкидала жорстке державне регулювання економікою, тобто ідею кейнсианства.
Новий уряд провів аналіз економічних проблем, що накопичилися, і прийшов до висновку, що для виходу країни з даної ситуації необхідно усунути ряд недоліків в соціально-економічній системі: 1) у країні надмірна влада опинилася у руках профспілкових лідерів, які частіше керувалися особистими інтересами і шантажували крупних підприємців погрозами страйків; 2) у Англії діяло надмірне оподаткування з найвищими у світі податковими ставками на особисті доходи - стандартна ставка 33% прибуткового податку піднімалася до 83%; 3) надмірна інфляція; 4) надмірна влада у руках держави, здійснювана повільною та все більш громіздкою бюрократією, що старішає.
Консервативний уряд М. Тэтчер усьому цьому вирішив покласти край. Ідеологічною основою нової політики були декілька основних елементів: а) вільне підприємництво; б) особиста ініціатива; у) крайній індивідуалізм. Важливими елементами ідеологічної концепції «тетчеризму» стали проголошене консерваторами повернення до «вікторіанських цінностей» – пошана до сім'ї і релігії, закону і порядку, ощадливість, акуратність, працьовитість, самостійність, примат права особи і т.д.
М. Тэтчер мала намір зупинити процес довготривалого спаду економіки шляхом політики «монетаризму», скорочення витрат і оподаткування, приборкання влади профспілок, відмови у субсидіях збанкротілим підприємствам і «приватизації» тих галузей промисловості, що належали державі. Вона виступила проти корпоративізму, колективізму і кейнсианства. Вона вважала, що інфляція представляє більшу небезпеку, ніж безробіття.
Тому одним з перших кроків, зроблених консерваторами, було ухвалення законів, які значно звузили майже безмежні права профспілок на оголошення страйків. А у 1980, 1982 і 1984 рр. були прийняті закони, які дозволили уряду вистояти у боротьбі зі страйковим рухом, зокрема під час страйків шахтарів у 1984 – 1985 рр. і друкарів у 1986 р.