Покупцю належить право на розірвання договору або на зменшення купівельної ціни, а у випадку покупки речі по родових ознаках – право заміни на товар, вільний від недоліків. Покупець спочатку зобов'язаний потребувати розірвання договору або зменшення ціни, але він не може самостійно змінювати зміст правовідносин. Право вибору відповідно до § 465 НЦУ вважається здійсненим, якщо продавець заявить про свою згоду з вимогами покупця.
Розглянута юридична конструкція відповідає теорії договору. Інші концептуальні системи, зокрема, теорія виробництва відповідно згідно якої за всі недоліки виробу відповідає виготовлювач не настільки обгрунтовані у своїх висновках[3]. Судова практика, хоча і виходить із теорії договору, проте дозволяє покупцю об'єднати позов, пов'язаний із згодою продавця, із позовом про юридичні наслідки, що випливають із цього, завдяки чому в одній позовній заяві містяться кілька вимог: про згоду продавця, про розірвання договору, про повернення суми купівельної ціни (у випадку повернення речі з недоліками).
Чинний закон виключає пред'явлення претензій, що випливають із порушення гарантій якості, якщо покупець знав про недолік речі при укладенні договору купівлі-продажу (реч. 1 § 460 НЦУ). Якщо покупець виявить недолік до або в момент прийняття речі, йому слід заявити про свої права (§ 464 НЦУ).
В принципі допускається відсутність гарантії якості по індивідуальній угоді, а при продажі бувших у користуванні речей і земельних ділянок – є узвичаєним. Але угода визнається нікчемною, якщо продавець умисно замовчує про недоліки.
Відповідно до п. 10-11 § 11 Закону про ЗУУ положення, що виключають або обмежують гарантії на знову зроблені вироби, є недійсними, а відповідальність за відсутність гарантованих якостей не підлягає виключенню або обмеженню.[4]
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ВИМОГ
До вимог покупця так само як і продавця про відшкодування збитків, як правило, застосовуються загальні положення зобов'язального права (§ 280, 286, 325, 326 НЦУ), а також доповнюючі їх положення про позитивне порушення договору[5].
Поряд із відповідальністю за недоліки предмета визнаються дві принципові вимоги: по-перше, відповідно до реч. 2 § 467 НЦУ продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю, що вимагає розірвання договору внаслідок виявлення недоліків речі, також його витрати, що випливають із договору; по-друге, відповідно до § 463 і абз. 2 § 480 НЦУ покупець може вимагати відшкодування збитків у зв'язку з невиконанням зобов'язання, якщо в момент здійснення купівлі-продажу річ не мала гарантовану якість або продавець умисно не повідомив про її недоліки. На вимоги про відшкодування збитків через відсутність гарантованої якості поширюється дія положень НЦУ про скорочені терміни позовної давності.
§ 463 НЦУ і абз. 2 § 480 НЦУ встановлюють право на відшкодування збитків замість розірвання договору або зменшення ціни. При цьому до моменту переходу ризику збитків недолік речі повинний бути виявлений, а відповідальність за нього не підлягає виключенню.
Вимоги подаються відповідно до § 463 НЦУ і абз. 2 § 480 НЦУ про відшкодування збитків внаслідок невиконання. У цьому полягає так званий “позитивний інтерес” (зацікавленість у виконанні): покупець ставиться в таке положення, як якщо гарантія була б очевидною або недолік, про який не зазначив продавець, не існував. Пропонується два варіанти розрахунків відшкодування шкоди: або як “значне відшкодування збитків” – якщо покупець відмовляється від предмета з недоліком; або як просте відшкодування різниці в ціні речі, якщо покупець лишає річ у себе, незважаючи на виявлений недолік (“мале відшкодування збитків”).
Судова практика і її коментатори наводять відмінність між збитками, заподіяними недоліком, і збитками, викликаними наслідками недоліків. При цьому до шкоди, заподіяної недоліком, включаються втрати, що виникають через неможливість використовувати визначену річ. А збитки, понесені в результаті настання віддалених наслідків недоліків (збитки як результат), стосуються майна покупця в цілому. Так, при поломці устаткування збитки пов'язані з наступним зупиненням виробництва (збитки, заподіяні недоліком). Але якщо неполадки в устаткуванні спричинять пожежу, то щонайменше шкоду, заподіяну іншим предметам, складуть збитки обумовлені пожежею (збитки, нанесені наслідками).
Відшкодування шкоди у випадку позитивного порушення договору обмежено збитками, викликаними наслідками невиконання, що наступили, у той час як стосовно збитків, заподіяних недоліком, діють положення § 463 і абз. 2 § 480 НЦУ.
Продавець речі зобов'язаний передати її у власність, продавець права – передати право. Продане право не тільки підлягає передачі: воно повинно бути вільним від прав третіх осіб і обтяжень, включених у поземельну книгу. Продавець не відповідає за недоліки права чи про обтяження речі правами третіх осіб, відомі покупцю (абз. 1 § 439 НЦУ). У випадку навмисного умовчання продавця про недоліки договірне обмеження його відповідальності не має сили (§ 443, 476 НЦУ).
Переважне право купівлі (§ 504-514 НЦУ) означає наділення привілейованого покупця правом придбання визначеного предмета в продавця, якщо останній укладе договір купівлі-продажу з третьою особою. Переважне право купівлі здійснюється як за договором, так і за законом.
Говорячи про відповідальність за недоліки, підкреслимо: якщо мова йде про недоліки окремого предмета, діє норма стосовно до даного предмета. Проте об'єкти купівлі-продажу, що не відносяться ні до категорії “річ”, ні до категорії “право” (наприклад, інформація) не мають спеціальної регламентації. Не передбачені також норми що застосовуються до підприємства в цілому: наприклад, про оборотні кошти. У такому випадку передбачається звернення до загальних правил: якщо продавець у ході переговорів про укладення договору свідомо надав недостовірні відомості, він відповідає за вину при укладенні договору, якщо в результаті його дій стан підприємства погіршився після укладення договору – він вважається відповідальним на підставі очевидного порушення договору [6].
Отже, правове регулювання договору купівлі-продажу за законодавством ФРН є детальним, охоплює більшість аспектів договору купівлі-продажу і має свої певні особливості відмінні від інших держав, зокрема України. Проте, суть договору купівлі-продажу в ФРН є аналогічною із його розумінням ще в римському приватному праві, яке рецепійоване державами континентальної правової системи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Медикус Д. Отдельные виды обязательств в Германском гражданском уложении // Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии. – М., 2001. – С. 79 – 85.
2. Palandt T., Heinrichs A. Bürgerliches Gesetzbuch. – Hannover, 1997. – S. 104.
3. Елисеев Н.Г. Гражданское уложение Германии. Вводный закон к Гражданскому уложению: Москва. - Волтерс Клувер, 2004. – 816 с.
4. Беренс П. Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии: М. - БЕК, 2001. – 336 с.
5. Бергманн В. Гражданское процессуальное уложение Германии. Вводный закон к Гражданскому уложению: М. - Волтерс Клувер, 2006. – 472 с.
[1] Бергманн В. Гражданское процессуальное уложение Германии. Вводный закон к Гражданскому уложению: М. - Волтерс Клувер, 2006. – 472 с.
[2] Беренс П Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии: М. - БЕК, 2001. – 336 с.
[3] Медикус Д. Отдельные виды обязательств в Германском гражданском уложении // Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии. – М., 2001. – С. 79 – 85.
[4] Елисеев Н.Г Гражданское уложение Германии. Вводный закон к Гражданскому уложению: Москва. - Волтерс Клувер, 2004. – 816 с.
[5] Palandt T., Heinrichs A. Bürgerliches Gesetzbuch. – Hannover, 1997. – S. 104.
[6] Медикус Д. Отдельные виды обязательств в Германском гражданском уложении // Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии. – М., 2001. – С. 87 – 94.