Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій
РЕФЕРАТ
З предмету:
Етика ділового спілкування
На тему:
Специфічні особливості поведінки представників Німеччини
Студентки групи МО-52
Апостолової Наталії
Київ 2011
Вступ
Етика ділового спілкування
Слово етика, етикет - французького походження, що означає манеру поводження. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.
Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своєї ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.
Розрізняють кілька видів етикету, основними з який є:
придворний етикет - строго регламентований порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів;
дипломатичний етикет - правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;
військовий етикет - звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;
загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.
Більшість правил дипломатичного, військового і загальногромадянського етикету тією чи іншою мірою збігаються. Відмінність між ними полягає в тому, що дотриманню правил етикету дипломатами надається більше значення, оскільки відступ від них чи порушення цих правил може завдати шкоди престижу чи країни її офіційним представникам і привести до ускладнень у взаєминах держав.
В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, ставати загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.
Норми етикету ділового спілкування, на відміну від норм моралі є умовними. Вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильно поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.
Сучасний етикет регламентує поводження людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.
Отже, етикет - дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моральності моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про добро, справедливість, людяність - в області моральної культури і про красу, порядок, благоустрій, побутовій доцільності - в області культури матеріальної.
У питаннях загальногромадянського етикету не мале місце займає етикет ділового спілкування. Етика ділового спілкування складає не тільки репутацію самого керівника, але і репутацію фірми в очах ділових партнерів і потенційних клієнтів.
Особливості поведінки представників Європи
Співробітництво з іноземними партнерами передбачає, насамперед, особисті контакти, але може бути повноцінним лише за наявності знання основних правил, етичних норм і традицій ділових стосунків, які ґрунтуються на дипломатичному протоколі, а також на національно-культурних і етнічних відмінностях переговорного процесу.
Слід зауважити, що недостатня досвідченість українських бізнесменів призводить до того, що під час переговорів вони часто не готові до несподіванок. Щоб досягти кращого взаєморозуміння з іноземними бізнесменами, підвищити якість договорів та угод, що укладаються з українськими та іноземними партнерами, необхідно знати:
• особливості управлінських культур і управлінських технічних моделей, що склалися на сьогодні;
• національні особливості представників різних країн;
• особливості їхнього вербального та невербального спілкування.
Аналіз угод, зроблений Ю.П. Фалекою з колегами, говорить далеко не на користь українських бізнесменів та інтересів нашої держави.
Європейська управлінська культура займає проміжну позицію між американською та японською. З одного боку, європейці мають школи бізнесу і центри підвищення кваліфікації, хоч і не в такій кількості, як американці. З іншого — управління як вид діяльності не знаходиться в переліку найпопулярніших.
В ділових колах за кордоном існує ряд строгих правил етикету, не знаючи яких, ви можете виглядати безглуздо в очах ваших партнерів.
У робочий час у діловому світі прийнято носити не занадто світлі костюми. Не рекомендується надягати строкаті або темні сорочки. Сорочка повинна бути білою або світлою (блакитний, бежевій, в тонку смужку, ледве помітну клітку). Краватки бажано вибирати для ділової обстановки не дуже яскраві і без помітних візерунків. При цьому зрозуміло, що вони повинні підходити за колірною гамою до костюма і сорочки.
Носити сорочки з короткими рукавами в діловій обстановці також не рекомендується, оскільки вважається елегантним, якщо манжети сорочки видно з-під рукавів піджака, приблизно на два сантиметри. Темно-синій або темно-сірий костюм в тонку смужку - найбільш поширений тип костюма для кожного випадку. Справа в тому, що менеджер за кордоном нерідко вранці не знає, куди його запросять ввечері і чи вдасться йому ще повернутися в готель або додому для того, щоб переодягнутися.
В театр, в урочистих випадках бажано носити темний одяг, хоча відверто одягати чорні костюми вже не прийнято, крім як у випадках жалобних церемоній.
Що стосується взуття, то чорне взуття в принципі можна носити до всіх видів костюмів і до всіх кольорів. Коричневе взуття підходить до костюмів бежево-коричневої гами. Шкарпетки краще мати не дуже яскраві і помітні, частіше носять сірі або чорні, а до бежево-коричневою одягу і взуття - коричневі.
Якщо судити про моду, то, наприклад, Німеччина в цьому відношенні більше орієнтується на Англію, а в Австрії та Швейцарії більше дотримуються рекомендацій моди Франції та Італії. Загалом у діловий світ мода входить не так активно і швидко, він досить консервативний по відношенню до моди, строгий і стриманий.
Діловий світ у зовнішньому вигляді швидше дотримується не моди, а певного рівня - одягатися так, щоб не підмочити свій престиж. У цьому сенсі дуже важливо, щоб одяг і взуття були чистими і акуратними. Заношений, непрасований костюм, несвіжа сорочка, "з'їхали" шкарпетки або краватка або краватка в плямах при всій повазі до людини завжди звертають на себе увагу і залишають не найкраще враження.
Ще більш складно навчитися одягатися щодо вільно, як кажуть, з "шармом", але одночасно з відчуттям міри, інакше кажучи по-справжньому модно і елегантно. Нема чого приховувати, молодим менеджерам, які хочуть не відставати від моди, теж не завжди це вдається.
У ході комерційних переговорів, а тим більше зустрічей, не рекомендується знімати піджак, не спитавши дозволу оточуючих дам. Це відноситься і до куріння. До речі, зауважимо, що останнім часом куріння має все менше поширення в процесі ділового спілкування. Про це потрібно пам'ятати і при відсутності дам у суспільстві. Якщо переговори проходять у невеликому приміщенні, то краще придушувати в собі бажання покурити.
У всіх західноєвропейських країнах у діловому світі, будь то на обіді чи на прийомі, алкоголь сприймається досить умовно, тому настійно рекомендується стримуватися і намагатися "випивати" як можна менше.
У всіх західноєвропейських країнах під час спілкування краще називати людей по їх титулу, наприклад: "Пане міністре ..." або "Пан секретар ..." і т. п. Опускати такі титули, як, наприклад, доктор або директор, вважається нечемним. Одна тонкість: у Німеччині прийнято говорити "пан доктор" плюс прізвище, в Австрії та Швейцарії досить вимовити - "пан доктор".
Найпоширеніші титули - "доктор", "магістр" або "дипломований інженер" (випускник технічного вузу). Так званих недипломованих інженерів (випускників технічних училищ) можна називати без титулів, тільки "пан" плюс прізвище. Однак відомо, що саме ці люди відчувають певний комплекс неповноцінності по відношенню до дипломованих інженерів.
В Австрії ще існує ряд старовинних титулів, наприклад, "надвірний радник". Такий титул державні чиновники отримують при виконанні функції або він надається президентом республіки за певні заслуги.
І в Німеччині, і в Австрії поширений також титул комерції радник (Kommerzialrat в Австрії, і Kommerzientrat в Німеччині). Цих титулів люди також удостоюються за певні заслуги, а в Австрії їх можна крім того просто купити.
У всіх західних країнах точність вважається ознакою хорошого тону. І не дарма кажуть, що точність - це ввічливість королів. Запізнитися на зустріч або запрошення на 15 хвилин ще допустимо, але запізнення на більш тривалий період вважається грубою неввічливість. Якщо все ж таки запізнення з яких-небудь причин неминуче, необхідно знайти спосіб попередити про це заздалегідь і вибачитися. Приходити на зустрічі заздалегідь хоча і припустимо, але краще все-таки цього уникати, тому що рано появою можна поставити в незручне становище тих, що запросили вас на переговори. Адже в них можуть у цей час проходить інші зустрічі або заходи, і вони змушені будуть якось змінювати свої плани. Останнього слід уникати при запрошення відвідати будинок, оскільки господарі можуть виявитися просто не готові до зустрічі гостей.