Виконання складних і відповідальних завдань базується, перш за все, на дотриманні особовим складом службової дисципліни. Саме цей чинник забезпечує належну мотивацію діяльності спеціальних категорій державних службовців, організованість і готовність до швидких і рішучих дій з охорони правопорядку. А ефективний результат боротьби зі злочинністю – це запорука престижу спеціальних категорій державних службовців, у тому числі на міжнародній арені, тому важливість цих питань постійно зростає. Будь-яке відхилення працівника від норм поведінки тягне втрату довіри до спеціальних категорій державних службовців, стримує звернення громадян до наших органів [12, с. 108].
Особливе місце в системі комунікативних якостей правоохоронців займає толерантність, тобто вміння неупереджено оцінювати людей, їх вчинки, події, явища, які часто мають суперечливий характер. Толерантність дає змогу відзначати позитивні та негативні риси подій і явищ, співвідносячи власні погляди з усією наявною інформацією і не віддаючи при цьому переваги у кінцевій оцінці власному ставленню. Толерантність правоохоронця – це ознака його розуму, культури, професіоналізму. Ядром системи якостей правоохоронця, “констант”, що визначають його професіоналізм, є особистісний блок мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців [9, с. 108]. Треба відзначити, що в науковій літературі не існує єдиного уніфікованого набору таких якостей, проте більшість дослідників підкреслюють необхідність наявності в структурі особистості правоохоронця таких елементів, як здатність співчувати іншій людині; доброзичливість; чутливість; безкорисливість; терпимість; полегкість щодо різних нестандартних проявів поведінки, зовнішнього вигляду і способу мислення будь-якої людини; принципова вимогливість до себе та інших; переконаність у необхідності служіння народу в цілому, а не окремим його прошаркам; творчий склад розуму; здатність прораховувати варіанти можливих наслідків дій людей, їх протистоянь чи, навпаки, об’єднань. До того ж підкреслимо, що така діяльність потребує великого самовладання навіть у найскрутніших ситуаціях, співвідносити свою поведінку, спрямовану на інших людей, із суспільними моральними та правовими нормами в процесі мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців.
Таким чином, константні елементи феномену професіоналізму (сукупність професійно-особистісних характеристик) визначають необхідні та достатні суб’єктивні умови його становлення, тобто створюють “форму” мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців. Наповнити же цю “форму” реальним “змістом”, розкрити механізм формування та реалізації професіоналізму в правоохоронній діяльності можна лише завдяки варіативним елементам – професійній культурі та етиці [7, с. 109].
У науковій літературі існує декілька трактувань поняття професійної культури правоохоронця. Одні автори визначають її як сукупність властивостей і якостей (загальнодюдських, класових, професійних тощо), що знаходять зовнішній прояв у правоохоронній діяльності [14, с. 157]; інші – прихильники діяльнісного підходу: до професійної культури відносять кваліфіковане, сумлінне і ретельне виконання трудових процесів [5, с. 98]; треті додають туди ще елементи психологічної та педагогічної культури [1]. Ми розглядаємо професійну культуру спеціальних категорій державних службовців як рівень оволодіння співробітником знаннями, способами та методами правоохоронної діяльності та використання їх на практиці відповідно до рівня розвитку власної мікрокультури в мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців.
Як вважає Н.П. Матюхіна, головним напрямком соціальної роботи з особовим складом спеціальних категорій державних службовців є: створення адекватних соціальних умов для професійної діяльності працівників, їх відпочинку; організація виховної, культурно-дозвільної та спортивно-оздоровчої роботи; участь у профорієнтаційні діяльності та профвідборі; сприяння професійній адаптації працівників; профілактика явищ професійної деформації в їх середовищі; проведення медико-соціальної роботи; соціальна реабілітація працівників, що зазнали психічної та фізичної травми, стресу, переживають кризові ситуації; забезпечення дієвого соціального та правового захисту особового складу; соціальний патронаж ветеранів похилого віку, працівників, що отримали поранення, сімей загиблих; забезпечення в підрозділах спеціальних категорій державних службовців морально-психологічного клімату, формування у працівників певних соціальних умінь та навичок [15, с. 65-70].
У ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України зазначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати й охороняти від протиправних замахів на життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесним, об’єктивним і незалежним від будь-якого впливу громадян, їх об’єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов’язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку [8].
Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на спеціальних категорій державних службовців, які порушили службову дисципліну, дисциплінарних стягнень, передбачених Дисциплінарним статутом. Слід зауважити, що підстави дисциплінарної відповідальності спеціальних категорій державних службовців у науковій літературі визначаються по-різному. Найчастіше такою підставою називається дисциплінарна провина, під якою розуміється як порушення встановлених службових правил поведінки, так і порушення норм права чи етики в побуті, що, у свою чергу може негативно впливати на мотивацію діяльності спеціальних категорій державних службовців [8, с. 11].
Дисципліна охоплює всі напрями та форми діяльності спеціальних категорій державних службовців, виконання працівниками службових обов’язків; поведінку їх у побуті, громадських місцях. Тому ми погоджуємося з думкою Ю.П. Битяка, який зазначає, що “і поза часом виконання службових обов’язків державний службовець зобов’язаний дотримуватися службової етики” [3, с. 97-103]. Вважаємо, що підвищені вимоги до способу життя, мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців у позаслужбовий час пояснюються підвищеною увагою громадян до діяльності цих органів. В очах пересічних громадян діяльність спеціальних категорій державних службовців поєднує в собі риси як громадянина, так і суб’єкта державної діяльності (посадової особи державних органів) з урахуванням специфіки останньої у правоохоронній сфері та пов’язаних з цим особливих вимог.
Повсякденна діяльність спеціальних категорій державних службовців відбувається на очах у населення, і авторитет цих органів багато в чому залежить від поведінки їх працівників, що особливо виявляється під час спілкування з людьми. Керівники органів і підрозділів спеціальних категорій державних службовців повинні орієнтувати особовий склад на те, щоб він особливо уважно і тактовно поводився під час спілкування з населенням. Саме в спілкуванні з населенням формується авторитет працівника зазначених органів. Вимоги щодо тактовного ставлення спеціальних категорій державних службовців до громадян містяться в Етичному кодексі, що, у свою чергу є позитивним мотивом в діяльності спеціальних категорій державних службовців, України [5].
Зокрема, у ньому зазначено, що при виконанні своїх функціональних обов’язків співробітники спеціальних категорій державних службовців зобов’язані: ставитися до громадян справедливо, уважно, доброзичливо, неупереджено, з почуттям поваги до їх людської гідності, не допускаючи при цьому жодних проявів дискримінації на ґрунті статі, раси, віку, мови, релігії, національності, громадянства, соціального походження, освіти, матеріального стану, політичних та інших переконань; не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, поважати їх природне право на життя, законні права на свободу думки, совісті, самовираження, збереження здоров’я, мирного зібрання, володіння майном тощо; повсякчас бути готовими до надання людям допомоги і захисту в межах службових повноважень та виходячи із загальнолюдських морально-етичних позицій; у службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, чемності, тактовності, зовнішньої охайності й внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, зокрема мовної [4].